Постанова

від 26.05.2015 по справі 911/4873/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 911/4873/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.05.2015 року по справі № 911/4873/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус"

до Яготинської міської ради Київської області

про визнання незаконним рішення та його скасування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про визнання рішення Яготинської міської ради від 28.08.2014 № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за № 14 від 03.07.2002, укладеного між Яготинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" незаконним та скасування його.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 року по справі № 911/4873/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус", звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" по справі № 911/4873/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксова В.В., Авдеєва П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 та додані до неї документи не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" повторно звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до розпорядження секретаря падати Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" по справі № 911/4873/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксова В.В., Авдеєва П.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 року по справі № 911/4873/14 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Крокус" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 19.05.2015 року.

19.05.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року по справі № 911/4873/14 відкладено розгляд справи на 26.05.2015 року.

26.05.2015 року від ТОВ «Крокус» надійшли письмові пояснення.

Яготинською міською радою на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року по справі № 911/4873/14 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Рішенням сесії Яготинської міської ради Київської області № 21-01-XXIV від 23.04.2002 року товариству передано у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 242,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

17.06.2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (позивач, орендар) та Яготинською міською радою Київської області (відповідач, орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки № 3665 строком до 17.06.2012 року (а.с. 12-16).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладені договори оренди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Яготинської міської ради Київської області. Земельна ділянка виділена в натурі/ на місцевості/ у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 242,89 га, (в тому числі ріллі - 112,19 га., сіножаті - 13,91 га., пасовища - 10,14 га., під господарськими будівлями і дворами - 78,94 га., шляхами 4,40 га., ліси та лісовкриті площі - 23,20 га., землі комерційного призначення - 0,11 га.) за рахунок земель ДППЗ «Яготинський».

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачено статутом ТОВ «Крокус». Орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею.

Договір укладається до 17.06.2012 року по закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4 договору сторони домовились, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін та договір втрачає свою чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою для припинення договору серед іншого є закінчення строку його дії.

23.07.2003 року між сторонами було укладено угоду про зміну умов договору оренди земельної ділянки, якою було внесено зміни до пункту щодо орендної плати, інші умови було залишено без змін (а.с. 19-20).

На виконання п. 2.2 договору орендар звернувся до орендодавця з листом № 11 від 13.03.2012 рок у якому просив продовжити на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 242,89 га (а.с. 23).

Однак, зазначений лист залишено без реагування.

Через два місяці після листа орендаря орендодавець приймає рішення № 989-22-VI від 10.05.2012 року, яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 року № 14 на 1 рік. Зобов'язано ТОВ «Крокус» провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договорі оренди від 03.07.2002 року № 14, в порядку, встановленому законодавством. Зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства. Термін дії рішення 6 місяців (а.с. 24).

25.04.2013 року орендодавець звернувся до орендаря з листом № 03-25/286 про повернення земельної ділянки, в якому зазначено, що ТОВ «Крокус» не виконало умови рішення Яготинської міської ради від 10.05.2012 року № 989-22-VI, термін дії рішення закінчився, а тому договір оренди вважається припиненим (а.с. 25).

У відповідь на що орендар направив лист № 05-1/13 від 08.05.2013 року, в якому зазначив, що ТОВ «Крокус» було замовлено виготовлення технічної документації ФОП Шкварько А.І., щоб провести реєстрацію земельної ділянки визначеної в договору оренди від 03.07.2002 року № 14, в порядку, встановленому законодавством. Однак, документація ще не готова, тому останній просив продовжити договір оренди на 49 років (а.с. 26).

Відповіді на зазначений лист надано не було.

28.08.2014 року Яготинською міською радою було прийнято рішення № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, укладеного між Яготинською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за № 14 від 03.07.2002, в зв'язку з закінченням його строку дії (а.с. 32).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про визнання рішення Яготинської міської ради від 28.08.2014 № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за № 14 від 03.07.2002, укладеного між Яготинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" незаконним та скасування його.

Позов мотивовано тим, що відповідач, приймаючи вищезазначене рішення, порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач у встановлений договором та Законом України "Про оренду землі" строк звернувся до відповідача з листом про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років, до якого додано було додаток: додаткова угода.

Розглянувши клопотання позивача про продовження строку дії договору, відповідачем було прийнято рішення № 989-22-VI від 10.05.2012 про продовження терміну дії договору на 1 рік та зобов'язано позивача зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з листом № 03-25/286 від 25.04.2013 року про повернення земельної ділянки.

Позивач у відповідь на вищезазначений лист відповідача знову звернувся до останнього з проханням (лист вих. № 05-1/13 від 08.05.2013) про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років.

Суд першої інстанції зазначив, що у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Проте, як вбачається з наданих позивачем листів вих. № 11 від 13.03.2012 та вих. № 05-1/13 від 08.05.2013, останній звертався до відповідача з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років, в той час як він був укладений сторонами на 10 років, що унеможливлює в даному випадку застосування приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору, у зв'язку з волевиявленням позивача щодо зміни істотних умов цього договору, зокрема, строку дії договору оренди.

Крім того, на думку суду першої інстанції, позивачем в порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів належного виконання ним своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки від 17.06.2002, а також не надано належних та допустимих доказів звернення до відповідача з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 та самої додаткової угоди, у зв'язку з чим неможливо встановити її зміст.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору, суд першої інстанції вважає, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) припинилося.

При таких даних суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки, договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 припинився у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, то і відповідно припинилося право позивача на користування земельною ділянкою, а тому оспорюване рішення органу місцевого самоврядування не спрямоване на встановлення, зміну чи припинення відносин між сторонами та не порушує права і охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" - позивача у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування його.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Позивач в обгрунтування своєї правової позиції посилається на те, що рішення Яготинської міської ради Київської області від 28.08.2014 року № 2785-50- VI прийнято всупереч нормам чинного законодавства України, що порушує встановлений законом порядок внесення змін у договір, не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна за змістом норма міститься в статті 16 Закону України " Про оренду землі ".

Таким чином, правовою підставою укладення договорів, згідно ст. 124 Земельного кодексу України є відповідне рішення Київської міської ради.

Однією з істотних умов договору оренди є строк дії договору оренди (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 року передбачено, що договір укладається по 17.06.2012 року.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надає ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою також визначено порядок поновлення договору оренди землі.

Положеннями п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення договору, з урахуванням змін, внесених 17.02.2011 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що по закінченні терміну договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Як було зазначено вище, 17.06.2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» (позивач, орендар) та Яготинської міської радою Київської області (відповідач, орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки № 3665 строком до 17.06.2012 року (а.с. 12-16).

За три місяці до кінця дії договору орендар звернувся до орендодавця з листом № 11 від 13.03.2012 рок у якому просив продовжити на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 242,89 га (а.с. 23). Однак, зазначений лист залишено без реагування.

Через два місяці після листа орендаря орендодавець приймає рішення № 989-22-VI від 10.05.2012 року, яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 року № 14 на 1 рік. Зобов'язано ТОВ «Крокус» провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договору оренди від 03.07.2002 року № 14, в порядку, встановленому законодавством. Зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства. Термін дії рішення 6 місяців (а.с. 24).

25.04.2013 року орендодавець звернувся до орендаря з листом № 03-25/286 про повернення земельної ділянки, в якому зазначено, що ТОВ «Крокус» не виконало умови рішення Яготинської міської ради від 10.05.2012 року № 989-22-VI, термін дії рішення закінчився, а тому договір оренди вважається припиненим (а.с. 25).

У відповідь на що орендар направив лист № 05-1/13 від 08.05.2013 року, в якому зазначив, що ТОВ «Крокус» було замовлено виготовлення технічної документації ФОП Шкварько А.І., щоб провести реєстрацію земельної ділянки визначеної в договору оренди від 03.07.2002 року № 14, в порядку, встановленому законодавством. Однак, документація ще не готова, тому останній просив продовжити договір оренди на 49 років (а.с. 26). Відповіді на зазначений лист надано не було.

28.08.2014 року Яготинською міською радою було прийнято рішення № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, укладеного між Яготинською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за № 14 від 03.07.2002, в зв'язку з закінченням його строку дії (а.с. 32).

Відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності. При цьому, визначається, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Згідно з приписами статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

З рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 №7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також, рішенням Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 1-зп від 13.05.1997 року у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Також дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 року у справі № 21-64а13.

Проте, це рішення прийняте Яготинської міською радою без врахування положень Конституції України, з перевищенням повноважень. Зважаючи на наведені приписи законодавства, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що при прийнятті оспорюваного рішення (№2783-50-VI від 28.08.14) Яготинська міська рада вийшла за межі наданих їй повноважень та була не вправі припиняти договір оренди без розгляду листів орендаря у встановленому порядку.

Крім того треба зазначити, що з 17.06.2013 року до прийняття Яготинською міською радою спірного рішення пройшло більш чим один рік. В цей термін позивач користувався земельною ділянкою і сплачував орендну плату. При цьому відповідачем не були враховані вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Також, приймаючи спірне рішення Яготинська міська рада не звернула уваги на те, що ТОВ «Крокус» в 20014 році було здійснено купівлю майна, а саме: контору ДСПП «Яготинський» з виробничою частиною, загальною площею 84532,7 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3530 від 27.06.2001 року (а.с. 65-69); основні засоби, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.12.2001 року (а.с. 70-72); нежитлові приміщення - клуб, загальною площею 343,10 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2001 року (а.с. 73-76); нежиле приміщення-будинок для приїзжих з обладнанням, загальною площею 376,50 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3522 від 27.06.2001 року (а.с. 77-79); нежиле приміщення - їдальня з погребом, загальною площею 794,60 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3524 від 27.06.2001 року (а.с. 80-83); магазин, загальною площею 384,40 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2001 року (а.с. 84-86); ВИРОБНИЧА ЧАСТИНА Зарічанського відділення ДППЗ «Яготинський», загальною площею 36794,0 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3516 від 27.06.2001 року (а.с. 87-91); магазин, загальною площею 70,0 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3518 від 27.06.2001 року (а.с. 92-94).

З аналізу деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховний суд України зазначив, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року, згідно з положеннями статті 30 Земельного кодексу до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження, з необхідністю подальшого оформлення переходу права власності.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 377 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 ЦК України, покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 року у справі № 911/4873/14 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Визнати рішення Яготинської міської ради від 28.08.2014 року № 2783-50-VI «Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002 року зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за № 14 від 03.07.2002 року, укладений між Яготинською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус"» незаконним та скасувати його.

3. Стягнути з Яготинської міської ради Київської області (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Незалежності, 67, ідентифікаційний код 05408823) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» (02660, м. Київ, вул. Попудренко, 88/3, код 31351731) 1218 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 609 грн. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/4873/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов