Постанова

від 27.05.2015 по справі 915/1895/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 915/1895/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.

суддів Мишкіної М.А., Таран С.В.

(склад колегії суду визначено згідно з протоколом про автоматичний повторний авторозподіл справи від 10.04.2015р.).

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 27.05.2015р.:

від ТОВ «Єдині комунальні системи» - Влащук В.М.

від ПП «Стег»- не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 03.02.2015 р.

по справі № 915/1895/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи"

до Приватного підприємства "Стег"

про стягнення 216 600 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 03.03.2015р., яка надіслана сторонам 03.03.2015р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.04.2015р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Розгляд справи за правилами ст. 77 ГПК України відкладався.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 27.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

19.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства «Стег», в якому просило стягнути з ПП «Стег» на користь ТОВ «Єдині комунальні системи» 216 600 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Єдині комунальні системи» посилалось на те, що ТОВ «Єдині комунальні системи» протягом 2011 та 2012р. здійснило безпідставне перерахування коштів ПП «Стег», а саме: в 2011 році - 109 000 грн.; в 2012 році 162 026, 80 грн., а всього у розмірі 271 026, 80 грн.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи" ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом щодо стягнення з ПП «Стег» безпідставно отриманих коштів у розмірі 216 600 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015р. (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» відмовлено повністю.

Рішення мотивоване правомірністю отримання відповідачем коштів, що унеможливлює застосування положень статті 1212 ЦК України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано те, що відповідач ПП «Стег», як одна із сторін зобов'язання набуло кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.09.2011р. між ПП «Стег» в особі директора Стеценко Г.Г. діючого на підставі статуту, далі «Орендодавець», з одного боку, із другого боку ТОВ «Єдині комунальні системи» в особі директора Криворучко І.І., діючої на підставі статуту, далі «Орендар» було укладено договір оренди будівельної техніки №27 (т.1, а.с. 33).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до п.2.1. договору зазначено, що орендодавець повинен в строк до 5 днів після заявки Орендаря передати в користування Орендаря техніку у справному технічному стані із машиністами, водіями та механізаторами; не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися технікой на умовах даного Договору.

Згідно з п.2.2 вищевказаного договору Орендодавець має право: здійснювати контроль за технічним станом та цільовим використанням зданої в оренду техніки і вимагати від Орендаря негайного усунення допущених порушень; забезпечувати техніку необхідними паливо-мастильними матеріалами; оплачувати роботу машиністів, водіїв та механізаторів згідно свого штатного розпису.

Пунктом 2.3. договору визначено, що Орендар зобов'язаний: використовувати техніку відповідно до умов договору і його призначення; своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.

Згідно з положеннями п.2.4 договору передбачено, що Орендар має право: вимагати від Орендодавця проведення капітального ремонту техніки і на час ремонту зменшити орендну плату; ставити питання про зменшення орендної плати Орендодавцем при зменшенні тарифів і послуг, які відбулись після укладення договору; Орендар не відповідає по зобов'язанням Орендодавця.

Відповідно до положень п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 вищевказаного договору визначено, що орендна плата встановлюється за згодою обох сторін та вказується у додатку №1 до цього договору. Орендар вносить орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 15 діб після підписання акту виконаних робіт. Вартість машино-години враховує вартість ГСМ та заробітну плату, а також витрати на ремонт та ін. Орендар здійснює Орендодавцю авансові платежі за домовленістю сторін.

Пунктами 6.1, 6.3 вказаного договору передбачено, що цей договір вступає в дію з дати його підписання і є чинним до 01 серпня 2012 року. Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору.

З матеріалів справи вбачається, що Додатком №1 до договору №27 від 16.09.2011р. сторони узгодили перелік техніки, одиницю виміру, вартість з ПДВ та без ПДВ (т.1, а.с.34).

Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за жовтень 2011 року (форми КБ-3) від 31.10.2011р. на суму 3000 грн. (без посилання на договір); акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (форми КБ-2в) від 31.10.2011р. на суму 3000 грн. (без посилання на договір); довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2011 року (форми КБ-3) від 30.12.2011р. на суму 134000 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.); акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми КБ-2в) від 30.12.2011р. на суму 134000 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за січень 2012 року (форми КБ-3) від 30.01.2012р. на суму 117026,80 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.); акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (форми КБ-2в) від 30.01.2012р. на суму 117026,80 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за січень 2012 року (форми КБ-3) від 30.01.2012р. на суму 251026,80 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.); акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (форми КБ-2в) від 30.01.2012р. на суму 251026,80 грн. (на підставі договору №27 від 16.09.2011р.), тобто на загальну суму 505053,60 грн. Всі вказані акти та довідки підписані та скріплені печатками сторін (т.1, а.с.40-51).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдині комунальні системи» виходячи з наявних матеріалів справи протягом 2011-2012 років перераховано відповідачу ПП «Стег» грошові кошти на загальну суму 467626,80 грн. за наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №415 від 16.09.2011р. на суму 30000 грн., призначення платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 5000 грн.";

- платіжне доручення №422 від 20.09.2011р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.";

- платіжне доручення №430 від 21.09.2011р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рах.№000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 1667,67 грн.";

- платіжне доручення №449 від 27.09.2011р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 1667,67 грн.";

- платіжне доручення №527 від 26.10.2011р. на суму 12000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 2000 грн.";

- платіжне доручення №549 від 04.11.2011р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 1667,67 грн.";

- платіжне доручення №556 від 07.11.2011р. на суму 7000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.";

- платіжне доручення №629 від 24.11.2011р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "оплата за будівельно-монтажні роботи за рахунком №000044 від 14.09.11р., в т.ч. ПДВ 1667,67 грн.";

- платіжне доручення №653 від 29.11.2011р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "за роботи згідно договору №ДГ-27 від 16.09.11р. в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.";

- платіжне доручення №678 від 02.12.2011р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу - "за роботи згідно договору №ДГ-27 від 16.09.11р. в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.";

- платіжне доручення №688 від 06.12.2011р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу - "за роботи згідно договору №ДГ-27 від 16.09.11р. в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.";

- платіжне доручення №724 від 14.12.2011р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу - "за роботи згідно договору №ДГ-27 від 16.09.11р. в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.";

- платіжне доручення №65 від 15.02.2012р. на суму 117026,80 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно договором № 27 від 16.09.11р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №83 від 16.02.2012р. на суму 40000 грн. з призначенням платежу - "за послуги будівельної техніки згідно рахунку від 16.02.12р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №91 від 17.02.2012р. на суму 6600 грн. з призначенням платежу - "за послуги оренди будівельної техніки згідно рахунку від 16.02.12р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №177 від 16.03.2012р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно рахунку від 16.03.12р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №193 від 23.03.2012р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно рахунку від 23.03.12р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №208 від 28.03.2012р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно договору № 27 від 16.09.11р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №216 від 30.03.2012р. на суму 7000 грн. з призначенням платежу - "передплата за будівельні роботи згідно рахунку від 30.03.12р.";

- платіжне доручення №257 від 23.04.2012р. на суму 50000 грн. з призначенням платежу - "передплата за оренду техніки згідно договору";

- платіжне доручення №284 від 27.04.2012р. на суму 8000 грн. з призначенням платежу - "за оренду техніки згідно рахунку від 27.04.12р.";

- платіжне доручення №342 від 17.05.2012р. на суму 6000 грн. з призначенням платежу - "за оренду техніки згідно рахунку від 17.05.12р.";

- платіжне доручення №371 від 28.05.2012р. на суму 11000 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно договором № 27 від 16.09.11р., в т.ч. ПДВ";

- платіжне доручення №440 від 15.06.2012р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу - "за оренду техніки рахунок від 15.06.12р.";

- платіжне доручення №452 від 19.06.2012р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу - "за оренду техніки рахунок від 15.06.12р. в т.ч. ПДВ - 3333,40 грн.";

- платіжне доручення №456 від 21.06.2012р. на суму 20000 грн. з призначенням платежу - "за послуги з надання техніки згідно рахунку від 21.06.12р.";

- платіжне доручення №155 від 03.07.2012р. на суму 1000 грн. з призначенням платежу - "часткова оплата за оренду техніки згідно рахунку б/н від 03.07.2012р. в т.ч. ПДВ - 166,67 грн.";

- платіжне доручення №524 від 06.07.2012р. на суму 7000 грн. з призначенням платежу - "за виконані будівельні роботи згідно договором №27 від 11.09.2011р., в т.ч. ПДВ" (т.2, а.с. 9-22).

В частині вказаних в платіжних дорученнях рахунків-фактур, зокрема, вбачаються: рахунок-фактури №СТ-0000036 від 28.07.2011р. на суму 10000 грн., рахунок-фактури №СТ-0000044 від 14.09.2011р. на суму 70000 грн., рахунок-фактури №СТ-0000045 від 16.09.2011р. на суму 120000 грн., рахунок-фактури №СТ-0000054 від 15.11.2011р. на суму 70000 грн., рахунок-фактури №СТ-0000001 від 01.02.2012р. на суму 70000 грн., рахунок-фактури №СТ-0000002 від 16.02.2012р. на суму 70000 грн. (т.2, а.с. 109-114).

Також в матеріалах справи наявні звірки взаєморозрахунків сторін за 2012 рік, складених відповідачем ПП «Стег», а також складений та підписаний відповідачем ПП «Стег» акт звірки взаєморозрахунків сторін за 2011-2012 роки, згідно з яким за підрахунками відповідача ПП «Стег» сальдо на користь відповідача станом на 23.01.2015р. складає 37768,80 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 03.02.2015р., складений та підписаний позивачем ТОВ «Єдині комунальні системи», за яким залишок на користь ТОВ «Єдині комунальні системи» складає 216 600 грн. (т.2, а.с. 116).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками викладеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами частини 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно вимог частини 1, частини 7 статті 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі протягом спірного періоду (2011 та 2012 роки), в який позивачем ТОВ «Єдині комунальні системи» перераховувались кошти за платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви, існували договірні відносини, зокрема, діяв укладений договір №27 від 16.09.2011р., яким в т.ч. передбачалось здійснення авансових платежів, виставлялись рахунки, вказані у платіжних дорученнях, підписувались та скріплювались печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), сума яких перевищує суму сплачених ТОВ «Єдині комунальні системи» за спірний період грошових коштів.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлювати хід виконання договору №27 від 16.09.2011р., правильність складання та підписання актів виконаних робіт за ним, правильність податкової звітності відповідача ПП «Стег» за спірний період до предмету доказування по даній справі не належить.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що грошові кошти ПП «Стег» були отримані за наявності правових підстав, а отже такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що заявлені ТОВ "Єдині комунальні системи" позовні вимоги не можуть бути задоволені на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу, викладена у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014р. у справі №3-30гс14, від 02.09.2014р. у справі №3-64гс14, від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13, від 22.01.2013р. у справі №3-69гс12, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За приписами частин 4, 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно приписів ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що аналогічна правова позиція наведена у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014р. №01-06/1666/14 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано те, що відповідач ПП «Стег» як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок ПП «Стег» понад вартості оренди техніки, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі протягом спірного періоду (2011 та 2012 роки), в який позивачем ТОВ «Єдині комунальні системи» перераховувались кошти за платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви, існували договірні відносини, зокрема, діяв укладений договір №27 від 16.09.2011р., яким в т.ч. передбачалось здійснення авансових платежів, виставлялись рахунки, вказані у платіжних дорученнях, підписувались та скріплювались печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), сума яких перевищує суму сплачених ТОВ «Єдині комунальні системи» за спірний період грошових коштів.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо відмови ТОВ «Єдині комунальні системи» у задоволенні позову.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи з додерженням норм матеріального та процесуального права, а відтак останнє підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.77, 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015р. у справі № 915/1895/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 27 травня 2015р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Мишкіна М.А.

Таран С.В.