Постанова

від 29.04.2015 по справі 810/1062/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року 810/1062/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

при секретарі судового засідання Акопян Е.Н.,

за участю представників:

позивача - Ситник Н.М.,

відповідача - Макаренко С.В.,

3-ї особи - Марціяш О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа Приватне підприємство "Компромісс Плюс", - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа Приватне підприємство "Компромісс Плюс", - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2014 року №0003672201 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалами суду від 19.03.2015 року було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання.

В судовому засіданні призначеному на 29.04.2015 позивач та третя особа по справі просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відповідач з позовними вимогами не згоден та просив суд у задоволені позову відмовити.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення від 16.04.2015 року вх.№5462/15, в яких податковий орган зазначає, що позивач задекларував ПДВ на суму 1 258 767 грн., однак, в результаті перевірки за період 01.04.2014 по 30.04.2014 рр., по взаємовідносинах з ПП «Компроміс Плюс» занизив податок на додану вартість на суму 1321 600 грн. Також, відповідач вважає, що у ТОВ «Українські макарони» відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення ст. 185. ст. 187. ст. 188. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 755-VI (зі змінами та доповненнями), припридбанні сої продовольчої по ланцюгу постачання.

Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ПП «Компромісе Плюс» (далі-третя особа) в яких зазначається, що реальні господарські операції з поставки сої продовольчої від ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» здійснювались виключно встановленим нормам законодавства, що підтверджується документально засвідченими належним чином оформленими первинними документами. Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 01.10.2014 р. у справі №916/3423/14 встановлено факт поставки з ПП «ТЕРРА» на користь ПП «КОМПРОМІСС ПЛЮС» у період з березня по травень 2014 року сої продовольчої у кількості 5682.46 тон, та наявності заборгованості у розмірі 31792 грн. за недопоставлений об'єм товару за результатами чого, ДПІ V Приморському районі м. Одеси не було жодних претензій. Тому, третя особа, в своїх поясненнях просить суд про задоволення вимог адміністративного позову ТОВ «Українські макарони» в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

У вересні 2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Українські макарони" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПП "Компромісс Плюс" (код ЄДРПОУ 36611163) в період за 01.04.2014 по 30.04.2014 рр.

За результатами перевірки складений акт від 26.09.2014 №2012/10-08-22-01/31239749 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 1321600,00 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 р.№ 0003672201.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям договорів;

- копіям видаткових накладних;

- рахункам-фактури;

- копіям податкових накладних;

- копіям банківських виписок.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у свої письмових запереченнях проти позову не надав суду обґрунтування твердженням того, що позивачем занижено ПДВ, про недобросовісне ведення бухгалтерської документації та того, що взаємовідносини з контрагентом приватним підприємством "Компромісс Плюс" здійснювалось з порушенням законодавства, а тому господарська діяльність є неправомірною. Однак, заперечення носять формальний характер, а посилання на результати, які були проведені ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на норми податкового законодавства, а саме, - порушення ст. 185. ст. 187. ст. 188. ст. 198 Податкового Кодексу України не носять доказовий характер.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка - це перевірка, що не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлена визначальна умова для призначення позапланової перевірки, а саме, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем у встановлений законодавством термін, на письмовий запит Вишгородської ОДПІ від 28.08.2014 №3510/10/22-01/10-08/3660 були надані пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП "Компромісс Плюс".

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Щодо правового врегулювання відносин визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентом, за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, - відповідач вважає нікчемними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 321 600 грн. за квітень 2014 року, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договорів укладених позивачем із його контрагентам у перевіряє мий період, викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер, а безтоварність господарських операцій як таких відповідачем під час проведення перевірки не досліджувалась.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Також, суд звертає увагу на те, що 28.08.2014 відповідачем на адресу позивача був направлений письмовий запит №3510/10/22-01/10-08/3660 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань господарських взаємовідносин з ПП "Компромісс Плюс".

На вказаний запит позивачем були надані письмові пояснення від 08.09.2014 №210, які отриманні відповідачем 08.09.2014, про що свідчить дата на штемпелі вхідної кореспонденції.

Суд звертає увагу на те, що протокольною ухвалою суду від 24.04.2014 року відповідача було зобов'язано надати суду копію відповіді позивача на запит податкового органу та про витребування документів та пояснення про підстави проведення перевірки, однак відповідач таких документів суду не надав, в результаті чого, протокольну ухвалу суду виконано не було, і належних пояснень щодо такого невиконання представник відповідача суду не надав. Таким чином відповідач виявив ігнорування рішення суду про надання документів для вивчення осбтавин справи, та своє небажання сприяти судочинству на принипах повного та неупередженого з?ясування всіх обставин справи.

Натомність позивачем разом з поясненнями були надані копії документів щодо господарських операцій позивача з ПП "Компромісс Плюс", а саме, договір поставки від 22.04.2014 №1282, додаток №1 до договору поставки від 22.04.2014 №1282, акт прийому-передачі товару №1 від 22.04.2014, податкова накладна від 22.04.2014 №6, лист від 22.04.2014 №104, акт прийому-передачі товару на комісію №1 від 22.04.2014, вантажну митну декларацію від 15.05.2014 №500010003/2014/003578, лист ПП "Компромісс Плюс" від 25.06.2014 №25/06 з відміткою про прийняття його ДПІ Приморського району м. Одеси. Отже, посилання відповідача на Акт перевірки податковим органом Приморського району м. Одеси безпідставними.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Разом з цим, суд зазначає, що в проваджені Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №810/5506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та визнання нечинним рішення, в якій позовні вимоги були частково задоволені - визнано протипранвими дії відповідача, які полягали у прийнятті наказу від 12.09.2014 №540 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони».

З матералів справи та пояснень представників сторін слідує, що саме за наслідками перевірки позивача, проведеної на підставі наказу від 12.09.2014 №540, було винесено Акт перевірки, та, як наслідок, - оскаружуване у даній справі рішення.

Київським апеляційним адміністративним судом постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року була залишена без змін, а апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення. Суд наголошує на тому, що при розгляді апеляційної скарги встановлені судом твердження податковим органом не були спростовані.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0003672201 від 17.10.2014.

2. Стягнут з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення від 16.03.2015 №2826 у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя < Текст рез. частини ухвали (постанови) >Терлецька О.О.