Постанова

від 06.02.2007 по справі 2/303-3595

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/303-3595

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

06.02.07                                                                                           Справа  № 2/303-3595

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевича В. В.

                                           Слуки М. Г.     

розглянув           апеляційну скаргу ТзОВ «Правочин»від 28.12.2006 р. № 82

на постанову           Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2006 р.

у справі           № 2/303-3595

за позовом           Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача ТзОВ «Правочин», м. Зборів

про           стягнення штрафних санкцій в сумі 3 833, 53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача –явка необов'язкова –Гудзюк В. Я. –виконавчий директор (довіреність від 05.02.2007 р. № 2)

Представнику відповідача у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Заяв про відвід суддів не надходило. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. розгляд справи було призначено на 06.02.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 27.11.2006 р. у справі № 2/303-3595 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Правочин»про стягнення 3 833, 53 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році, в тому числі 73, 53 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, позов задоволено частково.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що відповідачем не виконано нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, у зв'язку з чим він повинен сплатити штрафні санкції, нараховані Фондом соціального захисту інвалідів.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Тернопільської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і зазначає, що оскільки на підприємстві працює 15 чоловік, то він повинен сплачувати 50 % середньорічної заробітної плати, а не 100 %. Крім цього, скаржник вказує на те, що направляв звіти форми № 3-ПН в установлені законом терміни до центру зайнятості.

Позивач скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи, викладені в ній, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що підприємство повинно сплатити штрафні санкції за нестворення у 2005 році 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.

Позивач просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

          Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 15 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у даному періоді не працювало жодного інваліда.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 3 760 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

          Також ТзОВ «Правочин»була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить, згідно з розрахунком Фонду, 73, 53 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)

Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)

З огляду на викладену вище ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки на підприємстві відповідача працює 15 чоловік, то відповідач зобов'язаний був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, або ж сплатити штрафні санкцію у розмірі половини середньої заробітної плати на підприємстві.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, а отже, штрафні санкції Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів повинні були бути нараховані у половині розміру, тобто 1 880 грн., а також 36, 77 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну рішення господарського суду Тернопільської області, оскільки воно прийнята з неповним врахуванням всіх обставин справи та з порушенням чинного  законодавства України.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Правочин»задоволити частково.

2.          Постанову господарського суду Тернопільської області від 27.11.2006 р. у справі № 2/303-3595 змінити;

3.          Прийняти нову постанову, якою:

4.          Позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити в частині 1 880 грн. штрафних санкцій та 36, 77 грн. пені;

5.          В решті суми позову відмовити;

6.          Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог;

7.          Видання наказів доручити місцевому господарському суду;

8.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

9.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             М. Г. Слука