Рішення

від 28.05.2015 по справі 904/3171/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.15р. Справа № 904/3171/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м.Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 15 883,68 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Денисенко Н.М., представник за довіреністю № 141/1001 від 12.05.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) про стягнення 15883,68 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 372 про постачання електричної енергії за державні кошти від 07.11.13р., в частині розрахунку за використану електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 28.05.15р.

28.05.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 372 про постачання електричної енергії за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору .

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Договору, розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Як зазначає позивач, останній належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, що підтверджується Актом про використану електричну енергію за лютий 2014 рік.

За приписами п. 4.3. Додатку 3 до Договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатку та підтверджуються «Актом прийняття - передавання товарної продукції» за формою, що є додатком до Договору, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 11.1.1. Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 1 жовтня поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності Споживачем».

Додатком 1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії відповідачу на 2014 рік, зокрема у лютому 27 300 кВт*год.

Згідно із п. 4.4 ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії (п. 11.1.7 Договору).

Позивач звертає увагу суду на те, що вищевказаним правом відповідач не скористався.

Згідно абзацу 5 ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (п. 5 Додатку 3 до Договору).

Позивач зазначає про те, що на підставі п. 6.13 - 6.16 ПКЕЕ, п. 11.1.1 Договору було визначено фактичний обсяг переданої та поставленої відповідачу електричної енергії, також визначено відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії.

Згідно з наданими позивачу Актами про використану електричну енергію, відповідачем було перевищено погоджену договірну величину споживання електричної енергії за лютий 2014 рік на 12821 кВт*год. (погоджено 27300 кВт*год - спожито 40121 кВт*год).

Позивач видав відповідачу рахунок на оплату коштів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за лютий 2014 рік, який був отриманий відповідачем (копія рахунку з доказами отримання надається).

Пунктом 2.1 Додатку 3 до Договору передбачено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюється на рахунки позивача, зазначені у Договорі, на підставі самостійно отриманих у позивача рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.

Як зазначає позивач, станом на теперішній час, відповідач не оплатив виставлений рахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 15 883,68 грн.

Посилаючись на п. 10.2. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. (з подальшими змінами та доповненнями) позивач зазначає про те, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 15 883,68 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Дитяча лікарня міста Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної ради" (51921, м. Дніпродзержинськ, вул. Комунарна, буд. 24, код ЄДРПОУ 01985848) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 15 883,68 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 68 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

Повне рішення складено 28.05.15р.

Суддя Н.Е. Петренко