Рішення

від 25.05.2015 по справі 906/390/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" травня 2015 р. Справа № 906/390/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Павлюк Т.О. - доручення №7/1-1166 від 11.03.2015;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (м. Київ)

до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення 1037,98 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1037,98грн. заборгованості за неналежне виконання договору овердрафту №2 від 27.12.2013, з яких: 346,97грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 317,27грн. - заборгованість по сплаті комісії, 84,89грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 65,93грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії, 18,34грн. - 3% річних, 204,58грн. - інфляційні.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 25.05.2015 про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмову запереченні від 10.04.2015 та додатковому поясненні від 30.04.2015 (а.с.25-27,62-64). Вважає, що сума відсотків за використання кредиту в лютому 2014 року в розмірі 346,97грн. мала б бути списана з рахунку відповідача безпосередньо банком, як списувались інші суми згідно з розділом 6 "Договірне списання" договору №24262/ЖРВ від 22.05.2012 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування. Вважає, що банк мав право договірного списання заборгованості, яке зазначено в договорі про надання овердрафту №2 (стаття 3 п.п.3.1.5 ), за наявності достатнього залишку коштів на розрахунковому рахунку УДСО. На той час УДСО не мало можливості самостійно розпоряджатися своїми коштами, так як рахунок було заблоковано банком в односторонньому порядку. Крім того у зв'язку з віднесенням ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних, УДСО направило на ім'я керуючого банківської установи лист за №7/3-983 від 28.02.2013 з вимогою дострокового припинення дії договору №2 від 27 грудня 2013 про надання овердрафту та термінового вивільнення з під обтяження предмету забезпечення даного договору. З огляду на зазначене, позов ПАТ "Брокбізнесбанк" вважає безпідставним.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (банк/позивач) та Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (клієнт/відповідач) укладено договір про надання овердрафту №2 (а.с.11-15), за умовами якого банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі овердрафту в порядку та на умовах, встановлених договором, а позичальник має право отримати кредит, а після отримання зобов'язується використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за цим договором (п.1.1 договору).

Овердрафт надається за поточним рахунком позичальника №26008024262001, відкритим позичальнику в АТ "Брокбізнесбанк" (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту згідно з умовами цього Договору.

Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 600000,00грн. (п.1.4 договору).

Строк користування (термін повернення) Кредиту до "29" серпня 2014 року включно (п.1.5 договору).

Процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 22 (двадцять два) проценти річних (п.1.6 договору).

Проценти нараховуються у валюті кредиту (овердрафту) на суму зафіксованого дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника на кінець кожного операційного дня банку. При розрахунку процентів враховується день утворення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника і не враховується день погашення заборгованості (п.2.6 договору).

Відповідно до п.2.5 договору за обслуговування кредиту (овердрафту) позичальник щомісяця сплачує банку комісію у розмірі 0,08% річних. Комісія за обслуговування кредиту (овердрафту) нараховується з дня встановлення ліміту овердрафту та в межах терміну, зазначеного у п.1.5 договору, на суму невикористаної частини ліміту овердрафту. Для розрахунку комісії використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредитних коштів (овердрафту), сплачувати проценти, виконувати інші грошові зобов'язання за договором, а також виконувати всі інші свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі: за період з 30.12.201З по 13.02.2014 надав відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 3813581,31грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами по договору про надання овердрафту виконав частково, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить: 346,97грн. - заборгованості по сплаті процентів та 317,27грн. - заборгованості по сплаті комісії.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За викладених обставин справи та вимог закону суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.5.1 договору за порушення погашення заборгованості за овердрафтом та/або непогашення заборгованості за овердрафтом в день закінчення періоду безперервного користування овердрафтом, та/або за порушення строків сплати процентів за користування овердрафтом та/або комісії за обслуговування овердрафту, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Відповідно до п.5.4 договору сторони домовились, що за вимогами банку про сплату пені застосовується позовна давність у три роки і вона нараховується за цей же строк.

З врахуванням цих положень договору позивачем правомірно нарахована пеня і загальній сумі 150,82грн., з яких: 84,89грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 65,93грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних складає - 18,34 грн., з яких: 10,64грн. - річні за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 7,70грн. - річні за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом; інфляційних - 204,58 грн., з яких: 119,66грн. - інфляційні за прострочення сплати заборгованості по процентах, 84,92грн. - інфляційні за прострочення сплати заборгованості по комісії (а.с.9-10).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що останні нараховані позивачем обґрунтовано та відповідно до приписів чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ч.2 ст.1071 ЦК України).

Згідно п.1.38 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

У пункті 3.1 договору про надання овердрафту №2 від 27.12.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем, визначено основні права банку, як сторони за цим договором.

Зокрема, пп.3.1.5 п.3.1 зазначеного договору передбачає можливість банку скористатись своїм правом договірного списання заборгованості за цим договором, а також неустойок, пені, штрафів, інших грошових зобов'язань, передбачених договором, з будь-яких рахунків позичальника, відкритих в АТ "Брокбізнесбанк" в національній та іноземній валютах.

З огляду на зазначене, можливість договірного списання грошових коштів з рахунків відповідача з метою погашення його грошових зобов'язань перед позивачем за договором про надання овердрафту №2 від 27.12.2013 є правом, а не обов'язком позивача.

Що ж до обов'язків позивача, встановлених у п.3.2 договору про надання овердрафту №2 від 27.12.2013, то вони кореспондують зі статтею 1 цього договору, та стосуються зобов'язань позивача з операційного обслуговування поточного рахунку №26008024262001, за яким встановлено овердрафт, виключно в частині кредитування цього рахунку (проведення платежів понад наявний залишок коштів на рахунку) та порядку погашення заборгованості (від'ємного залишку коштів на рахунку), що утворилась внаслідок такого кредитування.

Поряд з цим, обов'язок відповідача сплачувати проценти за користування овердрафтом та комісію за його обслуговування передбачено пунктами 2.5 - 2.8 договору про надання овердрафту №2 від 27.12.2013, якими визначено чіткий порядок та строки їх нарахування і сплати.

Як зазначив позивач, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №9 від 28.02.2014 щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк".

Згідно з п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Також, відповідно до п.4 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Тобто, з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації, задоволення грошових вимог позивача шляхом використання останнім права на договірне списання коштів (боргу зі сплати процентів) з поточного рахунку відповідача №26008024262001, з подальшим їх переказом на рахунок обліку процентів №26073024262003 (п.2.8 договору про надання овердрафту), обмежене положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 346,97грн. - боргу по процентам за користування кредитом, 317,27грн. - боргу по сплаті комісії, 84,89грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 65,93грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії, 18,34грн. - 3% річних та 204,58грн. - інфляційних, правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за правилами ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (10001, м. Житомир, пров. Львівський, 4, код ЄДРПОУ 08596877)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) - 1037,98грн., з яких: 346,97грн. - борг по процентам за користування кредитом, 317,27грн. - борг по сплаті комісії, 84,89грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 65,93грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії, 18,34грн. - 3% річних, 204,58грн. - інфляційні.

3. Стягнути з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області (10001, м. Житомир, пров. Львівський, 4, код ЄДРПОУ 08596877)

- в дохід Державного бюджету України - 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28 травня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (за заявою)