Рішення

від 21.05.2015 по справі 908/2660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/75/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 Справа № 908/2660/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 32)

до відповідача: Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)

про стягнення 35017,34 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача -Семенов М.В., довіреність № б/н від 18.05.2015 р.;

від відповідача - Кучерява В.Ф., довіреність № 307 від 02.01.2015 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства «Основаніє» 35017,34 грн. заборгованості за виконані роботи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 530 Цивільного кодексу України та умови укладених між сторонами договорів № ДГ-0000014 від 14.07.2010 р., № ДГ-0000016 від 15.02.2012 р. Вказує, що в порушення умов договорів відповідач вартість виконаних позивачем та прийнятих за актами здачі-приймання робіт не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася сума боргу в розмірі 35017,34 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2660/15, присвоєно справі номер провадження № 30/75/15, розгляд якої призначено на 21.05.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав заявлені вимоги та надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності заборгованості не заперечив та підтвердив викладені у відзив на позов обставини. Також, представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладену у відзиві на позов заяву про надання розстрочки виконання судового рішення на шість місяців.

Представн позивача проти надання відповідачу розстрочки запечив.

В судовому засіданні 21.05.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» (Виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 11» (Замовником, правонаступником якого є відповідач у справі) було укладено договір №ДГ-0000014 (надалі - Договір), відповідно до яких Виконавець прийняв на себе зобов'язання провести роботи по дезінсекції та дератизації на об'єктах Замовника.

Також, 15.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» (Виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 13» (Замовником, правонаступником якого є відповідач у справі) укладено договір № ДГ-0000016 (надалі - Договір), відповідно до яких Виконавець прийняв на себе зобов'язання провести роботи по дезінсекції та дератизації на об'єктах Замовника.

Зазначені Договори є ідентичними за своїми умовами.

Пунктом 2.1 Договорів передбачено, що за здійснювану поетапно, згідно даного Договору, роботу Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму згідно Протоколу про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даного договору, на підставі підписаних Актів виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2 Договорів зазначена сума перераховується на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання Актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4 Договорів роботи, передбачені в п. 1 даного договору, виконуються поетапно, по за попереднім узгодженням з Замовником. На кожному етапі виконання робіт складається Акт виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов Договору №ДГ-0000014 позивачем були виконані роботи на суму 14716,45 грн., у тому числі згідно акту здачі-прийняття робіт №РН-000426 від 16.06.2011 року на суму 9951,56 грн. (з ПДВ) та згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000113 від 01.12.2011 року на суму 4 764,89 грн. (з ПДВ).

Також, на виконання умов Договору №ДГ-0000016 позивачем були виконані роботи на суму 3564,07 грн., у тому числі згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000212 від 16.05.2012 року на суму 1 011,67 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000267 від 15.06.2012 року на суму 1974,05 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000289 від 03.07.2012 року на суму 578,35 грн. (з ПДВ).

Позивачем на замовлення КП «ВРЕЖО № 2» (правонаступником якого є відповідач у справі) були виконані роботи по дезінсекції та дератизації на об'єктах Замовника на суму 8844,81 грн., у тому числі згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000203 від 11.05.2012 року на суму 2034,40 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000236 від 29.05.2012 року на суму 1930,86 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000245 від 01.06.2012 року на суму 2 896,46 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000246 від 01.06.2012 року на суму 1447,22 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000291 від 03.07.2012 року на суму 535,87 грн. (з ПДВ).

Крім того, на замовлення КП «ВРЕЖО № 9» позивачем були виконані роботи по дезінсекції та дератизації на об'єктах Замовника на суму 7892,01 грн., у тому числі згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000237 від 01.06.2012 року на суму 4383,60 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000272 від 18.06.2012 року на суму 2620,88 грн. (з ПДВ), згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000271 від 18.06.2012 року на суму 887,53 грн. (з ПДВ).

Як вказує позивач, в порушення умов Договорів та діючого законодавства зобов'язання по оплаті робіт Замовниками (правонаступником яких є відповідач у справі) своєчасно в повному обсязі не виконано, внаслідок чого у них утворилася заборгованість в сумі 35017,34 грн.

За доводами позивача, у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запису про припинення юридичних осіб - КП «ВРЕЖО №2», КП «ВРЕЖО №11, КП «ВРЕЖО №13, КП «ВРЕЖО №9», до Міського комунального підприємства «Основаніє», як до правонаступника, перейшли зобов'язання і по сплаті заборгованостей за виконані роботи для комунальних підприємств.

30.01.2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію від 28.01.2014 року із вимогою про сплату заборгованості, яку отримано відповідачем 04.02.2014 року. Претензія залишилася без задоволення.

15.05.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якої було встановлено графік погашення заборгованості: червень 2014 року - 9951,56 грн.; липень 2014 року - 5013,15 грн.; серпень 2014 року - 5013,15 грн.; вересень 2014 року - 5013,15 грн.; жовтень 2014 року - 5013,15 грн.; листопад 2014 року - 5013,15 грн.

Як вказує позивач, відповідачем зазначену угоду не виконано, заборгованість не погашено.

Позовні вимоги про стягнення з Міського комунального підприємства «Основаніє» 35017,34 грн. заборгованості за виконані роботи є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорах, який за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем було виконано роботи за Договором №ДГ-0000014 на суму 14716,45 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи копіями Актів здачі-прийняття робіт: №РН-000426 від 16.06.2011 року на суму 9951,56 грн., №ОУ-0000113 від 01.12.2011 року на суму 4 764,89 грн. Зазначені роботи було прийнято Замовником без зауважень, про що свідчить підпис повноважного представника на Актах.

Також, на виконання умов Договору №ДГ-0000016 позивачем були виконані роботи на суму 3564,07 грн., які прийнято Замовником без зауважень, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000212 від 16.05.2012 року на суму 1011,67 грн., №ОУ-0000267 від 15.06.2012 року на суму 1974,05 грн., №ОУ-0000289 від 03.07.2012 року на суму 578,35 грн.

Також судом встановлено, що на замовлення КП «ВРЕЖО № 2» та КП «ВРЕЖО №9» позивачем було виконано роботи на суму 8844,81 грн. та 7892,01 грн., відповідно, які було прийнято замовниками без зауважень за актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000203 від 11.05.2012 р. на суму 2034,40 грн., №ОУ-0000236 від 29.05.2012 р. на суму 1930,86 грн., №ОУ-0000245 від 01.06.2012 р. на суму 2896,46 грн., №ОУ-0000246 від 01.06.2012 р. на суму 1447,22 грн., №ОУ-0000291 від 03.07.2012 р. на суму 535,87 грн., №ОУ-0000237 від 01.06.2012 р. на суму 4383,60 грн., № ОУ-0000272 від 18.06.2012 року на суму 2620,88 грн., №ОУ-0000271 від 18.06.2012 р. на суму 887,53 грн.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі підписаних сторонами Нарядів, Актів здачі-приймання виконаних робіт, між позивачем та Комунальними підприємствами склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язки позивача полягають у наданні послуг дератизації та дезінсекції, а обов'язки комунальних підприємство - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у Нарядах (замовленнях) та Актах здачі-приймання виконаних робіт містяться, всі відомості, які необхідні для укладення договору у спрощений спосіб.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за виконаними позивачем роботами.

Слід зазначити, що відповідачем наведені вище обставини та розмір заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечується, про що вказується нам у відзиві на позов.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним з боку відповідача скріпленим печаткою підприємства актом звірки взаєморозрахунків за період: січень 2015 р. - квітень 2015 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 35017,34 грн.

Представниками сторін підтверджено, що станом на час розгляду справи заборгованість не погашено.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 35017,34 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 35017,34 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

У своєму відзиві відповідач просить суд надати розстрочку з оплати основного боргу на шість місяців, починаючи з липня 2015 р.

При цьому вказує, що ним заборгованість була визнана та між сторонами було підписано угоду про реструктуризацію заборгованості від 15.05.2014р., відповідно до умов якої відповідач зобов'язався погасити заборгованість протягом червня 2014 року - листопада 2014 року. Однак, враховуючи об'єктивні причини, передбачене угодою зобов'язання виконано не було. В обґрунтування своєї заяви відповідач вказує, що з 25.07.2012 до МКП «Основаніє» перейшли всі права одинадцяти комунальних підприємств, які припинились, та й обов'язки щодо сплати заборгованості перед їх контрагентами, що загалом складає суму в десятки мільйонів гривень. Зауважує, що на теперішній час, МКП «ОСНОВАНІЄ» виконує широкий спектр посередницьких функцій у процесі взаємодії населення з органами владних повноважень: управлінням праці та соціального захисту населення, паспортними столами районних відділів МВС, надає населенню різноманітні довідки, пов'язані з веденням реєстраційного обліку громадян. За доводами відповідача, в результаті нестачі вільних грошових коштів та враховуючи величезну заборгованість населення перед МКП «Основаніє», неприбуткову діяльність підприємства протягом 2014-2015 р.р. (звіт про фінансові результати) підприємство не має можливості на теперішній час погасити заборгованість перед ТОВ «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» одним платежем.

Розглянувши заяву КП «Основаніє», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач посилається на неприбутковість підприємства та заборгованість населення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання розстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Проте, жодних доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед позивачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» (м. Запоріжжя) до Міського комунального підприємства «Основаніє» (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 32, код ЄДРПОУ 23851723) 35017 (тридцять п'ять тисяч сімнадцять) грн. 34 коп. основного боргу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.05.2015 р.