Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/2298/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/2298/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Козак О.Д. - за довіреністю від 10.11.2014р.

від відповідача: Плагун Л.С. - за довіреністю.

В судовому засіданні 30 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

04 лютого 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих. № 80 від 19.01.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр» (Відповідач) про стягнення 16 186, 89 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 531,32 грн. пені, 569,26 грн. 30% річних, 6 856, 00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/2298/15-г. Розгляд справи призначено на 18.03.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 року розгляд справи відкладено на 30.03.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" (лізингоодержувач) (разом - сторони) укладено Договір фінансового лізингу № 140123-30/ ФЛ-Ю-А (далі - Договір або Договір фінансового лізингу, належним чином завірена копія договору в справі).

Предметом укладеного Договору є автомобіль "Renault Dokker", загальна вартість предмета лізингу складає 142 833,33 грн., ПДВ 20% 28 566,67 грн., разом з ПДВ 171 400,00 грн. (п. 4 Договору).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Загальних умов Договору лізингу, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" (далі - Графік) до Договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Позивач стверджує, що відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 16 186,89 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 531,32 грн. пені, 569,26 грн. 30% річних, 6 856,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено судом, 23 січня 2014 між сторонами укладено Договір фінансового лізингу № 140123-30/ ФЛ-Ю-А.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до Договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Предметом укладеного Договору є автомобіль "Renault Dokker", загальна вартість предмета лізингу складає 142 833,33 грн., ПДВ 20% 28 566,67 грн., разом з ПДВ 171 400,00 грн. (п. 4 Договору та специфікація).

Позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу, а саме передано предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі предмета лізингу від 29.01.2014 року (належним чином завірена копія акту в справі).

Згідно з п. 2.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу, всі чергові платежі, відповідно до Графіку за Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.12.1 Загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.12 Загальних умов Договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.12.1 Загальних умов Договору.

Згідно з п. 2.1.12.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу, у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10 по 25 число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-е число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання Предмету лізингу. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця отримання Предмету лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 2.4. Договору відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 16 186,89 грн. (10-11 період лізингу). Однак, вказаного зобов'язання відповідачем виконано не було, зворотнього суду не доведено.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.8. Договору фінансового лізингу, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Отже, відсоток річних слід рахувати з розрахунку у 30%.

Перевіривши розрахунок 30% річних наданий позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 569,26 грн.

Крім цього, відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком "Довідка" по договору.

Проте жодного звіту в установленій формі відповідач не надав. Зворотнього до суду не представлено.

Пунктом 7.1.3. Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов п.п. 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов договору - лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5. Загальних умов Договору визначено, що остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно з актом прийому-передачі предмета лізингу від 29.01.2014 року становить 171 400,00 грн.

Таким чином, на підставі зазначеного, позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6 856,00 грн. (171 400,00 грн. (загальна вартість предмета лізингу) * 4% (4 - кількість випадків порушення відповідачем п. 5.2.1. Договору) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 531,32 грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" (ідентифікаційний код 37177484, адреса: 04074, м. Київ, вулиця Брестська, будинок 21), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (ідентифікаційний код 33880354, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т), або на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 16 186,89 грн. (шістнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень 89 копійок) простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 531,32 грн. (п'ятсот тридцять одна гривня 32 копійки) пені, 569,26 грн. (п'ятсот шістдесят дев`ять гривень 26 копійок) 30% річних, 6856,00 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судових витрат. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Ю.В. Цюкало