Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5324/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5324/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова та лабораторна хімія"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Черевко С.А. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 квітня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05 березня 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова та лабораторна хімія" (позивач) надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (відповідач) про стягнення 100 000,00 грн. вкладного траншу, 2 123,29 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Договору банківського вкладу № 1851 від 24 вересня 2014 року, відповідач не повернув вкладного траншу, крім того, не сплатив процентів за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/5324/15-г. Розгляд справи призначено на 06.04.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року розгляд справи відкладено на 27.04.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 року між відповідачем (банк) та позивачем (клієнт) (разом - сторони) було укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № 1851 (надалі - Договір, належним чином завірена копія договору долучена до матеріалів справи), відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого, клієнт надає банку суму грошових коштів (вклад), у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід'ємною частиною (Додатки).

Позивач стверджує, що в порушення вимог Договору банківського вкладу № 1851 від 24 вересня 2014 року, відповідач не повернув вкладного траншу, крім того, не сплатив процентів за користування грошовими коштами, внаслідок чого, у останнього виникло зобов'язання повернути 100 000,00 грн. вкладного траншу та сплатити 2 123,29 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як встановлено судом, 24.09.2014 року між сторонами було укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № 1851, відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого, клієнт надає банку суму грошових коштів, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї. вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід'ємною частиною.

Цей Договір діє до 23 вересня 2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору (пункт 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору, в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього Договору, визначаються наступні умови:

- номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладного траншу;

- сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу);

- строк на який розміщується вкладний транш;

- процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш;

- термін виплати процентів;

- інші умови.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в Додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

24.09.2014 року між сторонами було укладено Додаток № 1851-1 до Договору (надалі по тексту - Додаток № 1), згідно з п. 1 якого, для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 25 вересня 2014 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок на вкладний рахунок у банку у розмірі 100 000,00 грн.

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 24.12.2014 року. Повернення вкладного траншу або його частки відбувається в строк закінчення депозитного траншу, а саме 24 грудня 2014 року (п. 2 Додатку № 1).

Відповідно до п. 3 Додатку № 1, на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 22% річних.

24.12.2014 року між сторонами було укладено Додаток № 1851-1/1 до Договору (далі - Додаток № 2), п.п. 2, 3 якого, сторони погодили внести зміни до Додатку № 1, викласти пункти 2 та 3 у наступній редакції: « 2. Сума грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн., вказаних в п. 1 цього Додатку, надана клієнтом банку на строк до 24.02.2015 строк. Повернення вкладного траншу або його частки відбувається в строк закінчення депозитного траншу, а саме 24 лютого 2015 року.»; «3. На суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 25% річних.»

На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 25.09.2014 року (документ в справі).

Позивач звернувся до відповідача із листом-претензією вих. № 1-10/02-15 від 10 січня 2015 року, із вимогою щодо сплати процентів за Договором та застереженням стосовно своєчасного повернення вкладного траншу (копія листа в справі).

Однак, вимог вказаного листу виконано не було, відповіді позивачу не надано, зворотнього суду не доведено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, з урахуванням терміну повернення вкладного траншу у строк до 24.02.2015 р., станом на час звернення до суду із позовом, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача вкладного траншу та нарахованих процентів станом на момент вирішення спору настав.

Доказів повернення вкладного траншу відповідачем не надано, за таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення відповідачем 100 000,00 грн. вкладного траншу

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача вкладного траншу в розмірі 100 000,00 грн. та нарахованих процентів за період з 24.01.2015 року по 24.02.2015 року у розмірі 2 123,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат, понесені на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн., суд повідомляє наступне.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 26/02/2015 від 26.02.2015 року, укладений між адвокатом Черевко С.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова та лабораторна хімія".

Однак, доказів оплати наданих адвокатом послуг (платіжне доручення тощо), актів виконаних робіт, які підтверджували виконання наданих послуг та свідоцтво адвоката, який представляв інтереси позивача (або оригінал ордера адвоката), до матеріалів справи не додано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 062,47 грн., в той час, як виходячи з ціни позову (102 123,29 грн.), судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до суду з позовом становить 2 042,46 грн.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню сплачений судовий збір в розмірі 20,01 грн., судовий збір в розмірі 2 042,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (ідентифікаційний код 09807856, 04050, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА ТА ЛАБОРАТОРНА ХІМІЯ" (ідентифікаційний код 37096128, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 23-А, квартира 242), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду: 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) вкладного траншу за договором банківського вкладу «Класичний» № 1851 від 24 вересня 2014 року, 2 123,29 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні 29 копійок) процентів за користування грошовими коштами та 2 042,47 грн. (дві тисячі сорок дві гривні 47 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА ТА ЛАБОРАТОРНА ХІМІЯ" (ідентифікаційний код 37096128, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 23-А, квартира 242) частину судового збору в розмірі 20,01 грн. (двадцять гривень 01 копійка), перерахованого платіжним дорученням № 640 від 03.03.2015 року.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/5324/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.05.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало