Рішення

від 25.05.2015 по справі 910/8063/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/8063/15-г За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Політичної партії "Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"

про стягнення 4783,40 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від заявника: Турченко Д. Л. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Політичної партії "Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" 3663,05 грн. вартості безпідставно набутого майна, 172,42 грн. 3% річних та 947,93 грн. інфляційних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не оплатив отриманих комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отримані послуги за період з 01.03.2013 по 01.01.2014 у розмірі 3663,05 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем нараховано 947,93 грн. інфляційних втрат та 172,42 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 порушено провадження по справі № 910/8063/15-г, розгляд справи призначено на 27.04.2015.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 27.04.2015 представника відповідача розгляд справи відкладено на 25.05.2015.

В судове засідання 25.05.2015 з'явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчать про те, що відповідачем 07.04.2015 була отримана ухвала суду від 01.04.2015, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судові засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.05.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Політична партія "Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (відповідач) займає приміщення за адресою м. Київ, Дарницький бульвар, 23.

Позивач у позовній заяві зазначає, що є виконавцем комунальних послуг за вказаною адресою, у зв'язку із чим він звертався до відповідача з претензією про оплату наданих комунальних послуг, однак за надані комунальні послуги не розрахувався, що й стало причиною звернення до суду з позовом про стягнення оплати за фактично надані комунальні послуги.

З приводу підстав для заявлення відповідного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Позивачем надано суду докази того, що відповідач отримував комунальні послуги від позивача, а саме - договір № 620149 на постачання теплової енергії у гарячій воді укладений між позивачем та АЕК «Київенерго», довідки (данні) по будинках ЖРЕО-4 ДКП Дніпровського району - опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК «Київенерго», довідка про теплові навантаження об'єктів теплопостачання ЖРЕО-4 ДКП Дніпровського району та акт узгодження вартості комунальних послуг спожитих відповідачем, які підлягають компенсації за період з березня 2013 по грудень 2013 в розмірі 3665,05 грн., підписаний як позивачем так і відповідачем.

Відповідно до акту узгодження вартості комунальних послуг та розрахунку заборгованості, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати комунальних послуг за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3665,05 грн.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання комунальних послуг у зв'язку з недодержанням письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зважаючи на фактичні обставини справи та норми діючого законодавства, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 3665,05 грн. за період з 01.03.2013 по 01.01.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 3665,05 грн. за період з 01.03.2013 по 01.01.2014 підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем нараховано 947,93 грн. інфляційних втрат та 172,42 грн. 3% річних за період з 01.03.2013 по 28.02.2015.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Дії відповідача є порушенням вимог діючого законодавства з оплати послуг теплопостачання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.03.2013 по 28.02.2015, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 947,93 грн. інфляційних втрат та 172,42 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Політичної партії "Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (04080, м. Київ, вулиця Турівська, 13, ідентифікаційний код 21709458) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябинська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2015

Суддя Грєхова О. А.