Рішення

від 26.05.2015 по справі 912/931/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 рокуСправа № 912/931/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/931/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина", м.Кіровоград

до відповідача: фермерського господарства "Техагромет", с. Іскрівка, Петрівський район, Кіровоградська область

про стягнення 210 786,94 грн

Представники сторін:

від позивача - Петренко С.Г., довіреність б/н від 01.07.14;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина") подано позовну заяву з вимогою про стягнення з фермерського господарства "Техагромет" 174 389,58 грн заборгованості, що виникла за договором товарного кредиту № 9 від 30.04.2014 та яка складається з суми основного боргу в розмірі 126 070,00 грн, 16 304,34 грн пені, 20 658,79 грн індексу інфляції, 1 556,79 грн 3% річних, 9 8032 грн процентів за використання товарного кредиту.

Подання позову обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором товарного кредиту № 9 від 30.04.2014 щодо повної та своєчасної оплати товару, а також передбачених договором процентів за використання товарного кредиту.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2015 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/931/15-г.

Заявою від 20.05.2015 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 126 070,00 грн суми основного боргу, 24 492,03 грн пені, 49 460,07 грн індексу інфляції, 2 224,61 грн 3% річних, 8 540,23грн за використання товарного кредиту, що разом становить 210 786,94 грн (а.с. 60-61). Вказане збільшення розміру позовних вимог оплачено судовим збором (а.с. 68).

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог. За наведеною нормою під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене та оскільки за ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та вирішує спір у даній справі виходячи з нової ціни позову, вказаної позивачем у заяві від 20.05.2015.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення засідань у даній справі.

Ухвали господарського суду у справі надсилались відповідачеві на адресу, повідомленою позивачем та за якою фермерське господарство "Техагромет" зареєстровано в ЄДРПОУ, та, окрім того - на адресу керівника господарства.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, фермерське господарство "Техагромет" належним чином повідомлений про, зокрема проведення судового засідання у даній справі 26.05.2015.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.05.2015, в якому господарський суд перейшов до розгляду справи по суті, представником позивача позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства "Техагромет" боргу в загальному розмірі 210 786,94 грн підтримано повністю.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2014 між ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" (Кредитор) та фермерським господарством "Техагромет" (Покупець/Позичальник) укладено договір товарного кредиту № 9 (надалі - Договір), за умовами якого Кредитор зобов'язався поставити Позичальнику насіння посівного матеріалу та засоби захисту рослин (ЗЗР) в асортименті, кількості та по ціні згідно додатків, які додаються до цього Договору, а позичальник зобов'язався прийняти товари, вказані в додатках, та оплатити їх вартість, вказану в рахунках та накладних (а.с. 18).

В додатку № 1 від 30.04.2014 та в додатку № 2 від 26.05.2014 (Специфікації) сторони погодили поставку товару на загальну суму 216 070,00 грн, а саме: насіння посівного матеріалу соняшника на суму 169 270,00 грн; засоби захисту рослин на суму 46800,00 грн (а.с. 19, 20).

Згідно з розділом 2 Договору та вказаних вище додатків (Специфікацій) товар продавався на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати: 50% до 15.08.2014; 50 % до 25.10.2014. Умови передачі товару - самовивіз зі складів Кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачеві товар на загальну суму 216 070,00 грн, що оформлено за видатковими накладними № Р0000136 від 30.04.2014 на суму 169 270,00 грн та № РН-0000167 від 26.05.2014 на суму 46 800,00 грн (а.с. 21, 22).

Вказані видаткові накладні містять підписи та печатки зі сторони позивача (постачальник) та відповідача (покупець), отримання товару за накладними відповідачем під час розгляду справи не заперечено.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, передбачені Договором проценти за користування товарним кредитом не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, які передбачають, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Як встановлює ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк; покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

Отже, договір поставки/купівлі-продажу є двостороннім та оплатним, за яким в однієї сторони існує обов'язок поставити товар, а в іншої - прийняти такий товар та оплатити його ціну у встановлений строк.

За вимогами частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Норми ст. 694 Цивільного кодексу України передбачають можливість продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно з підпунктом 14.1.245. ст. 14 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Таким чином, проданий позивачем на умовах товарного кредиту товар мав бути оплачений відповідачем у встановлені Договором та додатками до Договору строки, а саме: 50%, що з розрахунку вартості всього поставленого товару складає 108 035,00 грн - до 15.08.2014; 50%, що з розрахунку вартості всього поставленого товару складає 108 035,00 грн - до 25.10.2014.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався лише частково, сплативши за посівний матеріал соняшника 90 000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 100 від 29.07.2014 (а.с. 23). Остаточний розрахунок за товар в розмірі 126 070,00 грн. (216 070,00 грн. поставка - 90 000,00 грн. оплата) відповідачем не здійснено.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дані норми кореспондують з частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів його повної оплати, позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства "Техагромет" суми основного боргу в розмірі 126 070,00 грн є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1.2. Договору сторони передбачили нарахування Кредитором за використання товарного кредиту 1% за місяць від вартості одержаного Позичальником товару.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, та встановлення в договорі розміру такого процента випливає з положень ст. ст. 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до наведеного позивачем нараховано проценти за користування товарним кредитом на суму, що відповідає вартості отриманого відповідачем товару, в загальному розмірі 8 540,23 грн, які просить стягнути з відповідача. Нарахування процентів здійснено помісячно в цілому за період з 26.10.2014 по 20.05.2014 (6 місяці та 24 дні), що не суперечить наведеним вище умовам Договору та положенням Цивільного кодексу України, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, сплата процентів річних від простроченої суми за наведеною нормою не є штрафною санкцією та відрізняється від процентів, які підлягають сплаті за наданий фермерському господарству "Техагромет" товарний кредит. Беручи до уваги різну правову природу названих процентів, господарський суд вважає, що стягнення процентів за користування товарним кредитом не виключає застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно наданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.08.2014 по 25.10.2014 на суму простроченого платежу 23 400,00 грн в розмірі 130,78 грн та за період з 28.10.2014 по 20.05.2015 на суму простроченого платежу 126 070,00 грн в розмірі 2 113,83 грн, а також інфляційні в загальному розмірі 49 460,07 грн, які нараховує за період: з серпня по жовтень 2014 на суму простроченого платежу 23 400,00 грн в розмірі 1 427,40 грн та за період з листопада 2014 по квітень 2015 на суму простроченого платежу 126 070,00 грн в розмірі 48 032,67 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, господарський суд вважає такий розрахунок правильним та вважає наявними підстави для стягнення даних сум з відповідача, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 24 492,03 грн, господарський суд враховує наступне.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосування вказаних санкцій (штраф, пеня) за правопорушення у сфері господарювання передбачено також нормами Господарського кодексу України (ст. ст. 216, 217, 230). Розмір штрафних санкцій, у разі якщо їх не визначено законом, встановлюється сторонами в договорі, що передбачено ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому, за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Сторони в пункті 3.2. Договору встановили відповідальність Позичальника за невчасну або неповну оплату товару у вигляді пені в розмірі 1% не перерахованої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, обмеження позивачем нарахування пені розміром подвійної облікової ставки НБУ є правильним. Однак, під час розрахунку пені позивач вийшов за межі граничного періоду нарахування пені, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно наведеної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг такого строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Сторони в договорі можуть передбачити більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій.

Оцінивши умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд зазначає про відсутність в Договорі умов щодо зміни строку нарахування штрафних санкцій. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання, на що звертає увагу позивач в своїх поясненнях від 20.04.2015, не розцінюється судом як установлення іншого, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, при перевірці розрахунку господарський суд враховує пункт 1.9. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.

Таким чином, останнім днем оплати за встановленим сторонами в Договорі та додатках до Договору строком є 14.08.2014 та 24.10.2014.

Також враховано, що призначенням платежу згідно платіжного доручення № 100 від 29.07.2014 на суму 90 000,00 грн. є: "За посівний матеріал соняшника", а тому вказана оплата правомірно зарахована позивачем саме на поставку за видатковою накладною № РН-0000136 від 30.04.2014 та не врахована в поставку ЗЗР згідно видаткової накладної № РН-0000167 від 26.05.2014.

На підставі викладеного, в межах періоду розрахунку позивача, наведеного у заяві про збільшення розміру позовних вимог, є правильним наступний розрахунок пені:

з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000136 від 30.04.2014, пеня за період з 26.10.2014 по 25.04.2015 на суму простроченого платежу 79 270,00 грн (169 270,00 грн. поставки - 90 000,00 грн. оплата), що становить 15 254,59 грн пені, тоді як позивач просить стягнути 15 400,01 грн пені;

з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000167 від 26.05.2014, пеня за період з 26.10.2014 по 15.02.2015 на суму простроченого платежу 46 800,00 грн, що становить 4 128,66 грн та з 16.02.2014 по 25.04.2015 на суму простроченого платежу 23 400,00 грн, що становить 2 438,73 грн., а всього 6 567,39 грн. тоді як позивач просить стягнути 9 092,02 грн пені.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 21 821,98 грн. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

На підставі вищенаведеного та враховуючи наявні у справі матеріали, позовні вимоги ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" про стягнення з фермерського господарства "Техагромет" заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі: 126 070,00 грн суми основного боргу, 21 821,98 грн пені, 49 460,07 грн інфляційних, 2 224,61 грн 3% річних та 8 540,23 грн відсотків за користування товарним кредитом. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Техагромет" (28337, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Іскрівка, ідентифікаційний код 33249832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, 62, ідентифікаційний код 33962725) заборгованість в сумі 208 116,89 грн, з якої: 126 070,00 грн сума основного боргу, 21 821,98 грн пені, 49 460,07 грн інфляційних, 2 224,61 грн 3% річних, 8 540,23 грн відсотків за користування товарним кредитом, а також 4 162,34 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.05.2015.

Суддя В.В.Тимошевська