Рішення

від 19.05.2015 по справі 914/1060/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р.                                                            Справа№ 914/1060/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання О. Сало розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Приватного підприємства “Максимуму К”, м. Броди, Львівська область;

про: стягнення 46 527 грн. 76 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 03.04.2015 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до Приватного підприємства “Максимуму К” про стягнення 46 527 грн. 76 коп. Розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.

У судовому засіданні 28.04.2015 року представник позивача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року виправлено описку в ухвалі про відкладення розгляду справи, допущену в першому абзаці описової частини ухвали стосовно найменування відповідача та ціни позову.

У судове засідання 19.05.2015 року представники сторін не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” (надалі по тексту рішення – позивач, банк згідно з Умовами) звернулось до суду із позовом до Приватного підприємства “Максимуму К” (надалі по тексту рішення – відповідач, клієнт згідно з Умовами) про стягнення 46 527 грн. 76 коп., з яких 27 992 грн. 50 коп. заборгованість за кредитом, 13 935 грн. 67 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом та 4 599 грн. 59 коп. пені за невчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідачу було відкрито поточний рахунок на підставі заяви відповідача від 04.02.2014 року про відкриття поточного рахунку. Кредит надавався взамін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди. Однак, клієнт порушував взяті на себе зобов'язання, у результаті чого станом на 15.01.2015 року у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 04.02.2014 року Приватне підприємство “Максимуму К” приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі по тексту рішення - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа., підписавши електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват 24 заяву, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 04.02.2014 року (надалі по тексту рішення - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26002060726932 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, «sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж».

Послугу «Гарантований платіж» ПАТ КБ «Приватбанк» надає для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту рішення - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ «Приватбанк» заявок на договірне списання коштів, згідно з якою клієнт-платник доручає ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ «Приватбанк» як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи заявок на гарантований платіж № 805 та № 807, 04.02.2014 року Приватне підприємство “Максимуму К” підписало електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват 24 заявки, які є дорученнями на списання грошових коштів для оплати по господарському договору: за товар згідно з договором № 10306/07 від 27.08.2007 року у сумі 16 666, 67 грн., ПДВ – 20% 3 333,3 грн., за товар згідно з договором 2013р. у сумі 8 333,33 грн., ПДВ – 20% 1 666,67 грн. Згідно з наявними у справі повідомленнями банку грошові кошти були зараховані на рахунок в банку та в подальшому в обов'язковому порядку будуть зараховані на рахунок підприємств № 26006200199014 та № 26000055100413 в дату здійснення платежу - 10.02.2014 року.

Клієнт користувався послугою «Гарантований платіж», який надавався банком для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунку клієнта за період з 04.02.2014 року по 15.01.2015 року та меморіальними ордерами № 807 та № 805 від -4.02.2014 року.

Відповідно до 3.2.2.2 Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «Приватбанк» відсотки в розмірі 28 % річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «Приватбанк» відсотки в розмірі 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані неналежним чином, а як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів справи, станом на 13.03.2014 року у клієнта виникла заборгованість у сумі 29 992 грн. 50 коп. (сальдо прострочене), на погашення якої 23.05.2014 року відповідачем було сплачено 2 000 грн., в результаті чого заборгованість по тілу кредиту зменшилася і до 15.01.2015 року не погашалася, відтак становить 27 992 грн. 50 коп.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом (не здійснення внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості), банк надсилав відповідачу претензію № 40204TECNS1FU від 24.12.2014 року про наявність заборгованості у розмірі 44 563 грн. 36 коп. та вимагав негайно погасити її. Вказана претензія відправлена клієнту 02.01.2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення, поштовою квитанцією та списком згрупованих поштових відправлень. Докази надання належної відповіді на претензію чи сплати боргу у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір банківського обслуговування № б/н від 04.02.2014 року, який належить до договорів приєднання, укладений внаслідок підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підписана клієнтом електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват 24. Операції по заявці здійснюються у відповідності до «Умов і правил надання банківських послуг» - п. 3.2.2 або окремо укладених з клієнтом договорів. Підписавши вказану заяву, клієнт приєднався і погодився з умовами, викладеними в «Умовах і правилах надання банківських послуг», тарифами Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті банку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом, прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відтак, заява про відкриття поточного рахунку підписана належним чином. Аналогічна позиція зазначена Вищим господарським судом України, зокрема, у постанові від 17.02.2015 року у справі № 904/1517/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією зі сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Судом встановлено, що на виконання умов договору банківського обслуговування позивач надав відповідачу послугу «Гарантований платіж», якою клієнт скористався, що підтверджується виписками по рахунку клієнта за період з 04.02.2014 року по 15.01.2015 року по особовому рахунку клієнта за № 26002060726932, за період з 04.02.2014 року по 06.04.2015 року по особовому рахунку клієнта за № 26002060726932, описаними вище, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди. Порядок розрахунків визначений Умовами та тарифами надання банківських послуг, який, як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, клієнтом порушено.

Відповідно до пп. а п. 3.2.2.7.2 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом, банк повідомляв відповідача про наявність заборгованості та вимагав здійснити її погашення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, претензією № 40204TECNS1FU від 24.12.2014 року, описаною вище.

Заявками на проведення гарантованих платежів, повідомленнями про переказ коштів, меморіальними ордерами та виписками по рахунку підтверджується належне виконання своїх зобов'язань банком. Натомість докази повного чи часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитом в розмірі 27 992 грн. 50 коп., належного виконання своїх обов'язків, вчасного повернення суми кредиту та відсотків за його користування у матеріалах справи відсутні.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

За договором (п. 3.2.2.1 Умов) клієнт зобов'язався виплачувати проценти за користування кредитом та винагороду. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов у разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день – заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відтак, позивач правомірно нарахував 13 935 грн. 67 коп. заборгованості по процентах.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до 3.2.2.10.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 - 3.2.2.9.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.2 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, у відповідні періоди застосовується ставка пені в межах подвійної облікової, що не суперечить вимогам законодавства та договору.

Крім цього, п. 3.2.2.10.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість шестимісячного періоду нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відтак, період, вказаний позивачем, відповідає Умовам, вимогам законодавства та є правомірним, розрахунок здійснено математично правильно з дотриманням обмеження подвійної облікової ставки НБУ. Здійснивши перерахунок вказаних сумі, суд вважає за необхідне задоволити вимогу про стягнення пені у повному обсязі.

Враховуючи належне виконання банком своїх обов'язків по своєчасному проведенні Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, відсутність доказів належного виконання зобов'язань та спростування наявності заборгованості клієнтом, суд приходить до висновку про порушення договірних зобов'язань відповідачем, що є підставою для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

          Стягнути з Приватного підприємства “Максимуму К” (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Залізнична, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 35263466) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) 27 992 грн. 50 коп. заборгованості за кредитом, 13 935 грн. 67 коп. заборгованості по процентах, 4 599 грн. 59 коп. пені і 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 25.05..2015 року.

Суддя                                                                                           Матвіїв Р.І.