Рішення

від 26.05.2015 по справі 914/1049/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 р. Справа№ 914/1049/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Гривняк Г.Т. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівської обласної державної телерадіокомпанії, м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Арія-Україна», м. Львів,

про стягнення 3853,16 грн.

За участю представників:

від позивача: Михайлів Н.Б. - представник,

від відповідача - не з'явився .

Суть спору: Львівська обласна державна телерадіокомпанія, м. Львів, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Арія-Україна», м. Львів, 2300 грн. заборгованості, 607,01 грн. пені, 839,8 грн. інфляційних та 106,35 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору № 626 про виготовлення та/або розміщення реклами від 25.07.2013 р., а також нормами ст.ст. 173, 193, 216, 218, 22 ГК України, ст.ст. 546, 549, 550, 611, 612, 625 ЦК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вказане підтверджується повідомленнями про вручення 04.04.2015 р. відповідачу за двома адресами рекомендованих поштових відправлень суду.

Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи судом з боку відповідача, суд вважає за можливе розглянути спір у справі на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 25.07.2013 р. укладено Договір № 626 про виготовлення та/або розміщення реклами. Відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1., 1.2., 5.1., 5.2., 5.3.) відповідач замовив, а позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з виготовлення та/або розміщення Реклами в ефірі телеканалу Львівської обласної державної телерадіокомпанії, або в ефірі мережі обласного радіо. Відповідач зобов'язувався оплатити вартість послуг згідно умов Договору. Сторони погодили, що обсяг, черговість і строки виготовлення та/або розміщення Реклами узгоджується ними у відповідних додатках до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. Сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується Сторонами у відповідних Додатках до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. Оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі відповідних Додатків та рахунків, що їх виставляє позивач, але не пізніше, як за два дні до першого розміщення Реклами. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати Послуг за відповідним Додатком.

На підставі Договору № 626, додатків № 1 від 25.05.2013 р. та № 2 від 01.08.2013 р. позивач надав відповідачу послуг на суму 1300 грн. Вказане підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-здавання наданих послуг за договором № 626 від 30.07.2013 р. № 332 та від 20.08.2013 р. № 350. Не дивлячись на те, що Додаток № 2 до Договору відповідачем не підписано, суд дійшов висновку про погодження сторонами у справі істотних умов за Договором № 626, вказаних у цьому додатку, з огляду на те, що в акті № 350 від 20.08.2013 р. йдеться про надання позивачем відповідачу послуг згідно з Додатком № 2 до Договору. При цьому відповідач зазначив, що послуги по цьому додатку йому надані загальним хронометражем, у кількості виходів та по цінах, зазначених у Додатку № 2. Проте відповідач у строки, встановлені Договором, за надані йому позивачем послуги не розрахувався. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги суду не надані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині стягнення оплати послуг за актами № 332 та № 350, або свідчили про добровільну сплату заборгованості. За таких обставин, 1300 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, позивачем обґрунтовано відповідно до вимог п. 9.4. Договору та ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 85,66 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату вищезгаданої заборгованості за період з 05.07.2013 р. по 18.03.2015 р. та з 02.08.2013 р. по 18.03.2015 р. відповідно (з 100 грн. та 1200 грн.), а також 63,7 грн. трьох процентів річних за вищезгаданий період прострочення виконання грошових зобов'язань та 470,4 грн. інфляційних за липень 2013 р. - лютий 2015 р. та серпень 2013 р. - лютий 2015 р. Решта позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг, наданих по додатках № 1 та № 2 до Договору, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за цими додатками понад строки, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім цього, пеню за Додатком № 2 позивачем нараховано за період з 01.08.2013 р., тоді як порушення строків оплати з боку відповідача згідно з умовами договору мало місце, починаючи з 02.08.2013 р.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних за послуги, передбачені Додатком № 3. Вказаний Додаток не підписано відповідачем. Однак, саме у цьому додатку сторонами відповідно до умов договору мали б погоджуватись такі істотні його умови як ціна, обсяг, черговість і строки виготовлення та/або розміщення Реклами, тобто послуг, які мали надаватись позивачем відповідачу у жовтні та листопаді 2013 р. За таких обставин, відповідачем, з огляду на норми п. 5.3. не погоджено й строків виконання ним зобов'язань з оплати наданих послуг. Вище перелічені умови договору відповідно до вимог ст. 180 ГК України є істотними умовами Договору. Враховуючи наведене, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані належні, достатні та допустимі докази того, що між сторонами у справі у встановленій Законом формі досягнуто згоди щодо істотних умов договору як в частині надання послуг у жовтні-листопаді 2013 р., так і щодо їх обсягу, кількості виходів, тривалості, строків виходу реклами, її вартості, дати оплати. Тому суд не може дійти висновку про укладення сторонами Договору в частині Додатку № 3 з огляду на порушення норм, встановлених ст.ст. 638, 654 ЦК України, а відповідно й дійти висновку щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, вказаних у Додатку № 3. З огляду на викладене, не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг, передбачених додатком № 3 до Договору.

Пояснення позивача щодо надання послуг на суму 1000 грн. судом до уваги не беруться з огляду на таке. Факт надіслання відповідачу акту приймання-здавання виконаних робіт та рахунку на їх оплату не засвідчує досягнення сторонами договору у встановленій законом формі згоди щодо таких істотних його умов як ціна, обсяг, черговість і строки виготовлення та/або розміщення Реклами у жовтні та листопаді 2013 р. Не надіслання відповідачем претензії та неповернення акта приймання-здавання наданих послуг від 14.11.2013 р. не засвідчує погодження ним істотних умов Договору № 626 від 25.07.2013 р., викладених у додатку № 3 в односторонньому порядку самим позивачем. Умовами Договору № 626 не передбачено порядку погодження істотних умов договору заднім числом, уже після його виконання, шляхом надсилання позивачем в односторонньому порядку відповідачу актів приймання-здавання виконаних за договором робіт. Тим паче, що сам Акт приймання-здавання наданих послуг № 531 від 14.11.2013 р., на який посилається позивач, у матеріалах відсутній та останнім суду не наданий. У рахунку № 452 від 17 жовтня 2013 р. та у супровідному листі № 369/01/01-14 від 30.04.2015 р. йдеться про надання послуг на підставі Додатку № 3 до Договору № 626. Проте у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази погодження відповідачем Додатку № 3, докази ознайомлення позивачем відповідача із змістом цього Додатка до договору, а також докази його надіслання відповідачу. Тоді як у пунктах 5.1., 5.2. Договору № 626 сторони погодили між собою, що ціна, обсяг, черговість і строки виготовлення та/або розміщення Реклами узгоджуються ними у відповідних додатках до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору, а не у актах приймання-здавання наданих послуг, чи шляхом надсилання цих актів.

Клопотання позивача від 21.05.2015 р. про витребування доказів задоволенню не підлягає, у клопотанні не наведено підстав, з яких випливає, що ці докази підписані та погоджені відповідачем і перебувають у нього за наявності на них підпису самого відповідача (п.3 ч. 2 ст. 38 ГПК України). Крім цього, згадані у клопотанні докази могли безперешкодно бути витребувані позивачем.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Арія-Україна» (79039, м. Львів, вул. Золота, 22, кв. 19, код ЄДРПОУ 31526557) на користь Львівської обласної державної телерадіокомпанії (79008, м. Львів, вул. Високий Замок, 4, код ЄДРПОУ 22333937) 1300 грн. заборгованості, 85,66 грн. пені, 63,7 грн. трьох процентів річних, 470,4 грн. інфляційних та 910,27 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 27.05.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.