Рішення

від 27.05.2015 по справі 924/576/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2015 р.Справа № 924/576/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОТРЕЙД" м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 4717,21 грн., з яких 4000,00 грн. основний борг, 173,82 грн. інфляційні нарахування, 316,98 грн. пеня, 226,41 грн. 20% річних

Представники сторін: не з'явились

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГОТРЕЙД" звернулося з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4717,21 грн., з яких 4000,00 грн. основний борг, 173,82 грн. інфляційні нарахування, 316,98 грн. пеня, 226,41 грн. 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №1721 від 09.09.2014р.

Ухвалою суду від 20.04.2015р. порушено провадження у справі 924/576/15, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На виконання вимог ухвали суду від 20.04.2015р. позивачем 12.05.2015р. поштовою кореспонденцією надіслано оригінали документів поданих в обґрунтування позовних вимог.

Розгляд справи відкладався.

27.05.2015р. на адресу суду факсом від представника позивача надійшов розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань.

Сторони в судове засідання 27.05.2015р не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, місце та час судового слухання справи. Судом враховано, що ухвали про порушення провадження у справі вручені останнім, про що свідчать поштові повідомлення наявні в матеріалах справи. Ухвала про відкладення розгляду справи повернута суду від відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Ухвала суду від 14.05.2015р. направлена на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до ст. 64 ГПК України вважається належним повідомленням про час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

З огляду на викладене, оскільки неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

09.09.2014р. між ТОВ "Логотрейд" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки товару №1721, відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) тридцять календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

У п. 5.3 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.5 договору).

Договір підписаний та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору поставки товару №1721 від 09.09.2014р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 9967,20 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ХЛТ-16889 від 10.09.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар на суму 5967,20 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 24.10.2014р. по 05.12.2014р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №1721 від 09.09.2014р., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 4000,00 грн. основного боргу та нарахованих на підставі п. 5.3 договору та ст. 625 ЦК України 173,82 грн. інфляційних нарахувань, 316,98 грн. пені, 226,41 грн. 20% річних.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу та поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

09.09.2014р. між ТОВ "Логотрейд" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки товару №1721, відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору поставки товару №1721 від 09.09.2014р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 9967,20 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ХЛТ-16889 від 10.09.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов'язання щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Зокрема, відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар на суму 5967,20 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 24.10.2014р. по 05.12.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Залишок боргу за поставлений товар становить 4000,00 грн., що не спростовано відповідачем.

З огляду на порушення відповідачем умов договору №1721 від 09.09.2014р., вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_1 простроченої заборгованості по договору поставки товару №1721 від 09.09.2014р. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 5.3 договору 316,98 грн. пені нарахованої за період з 11.10.2014р. по 19.01.2015р.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, окрім того 20% річних.

На підставі п. 5.3 договору позивачем нараховано 316,98 грн. пені за період з 11.10.2014р. по 19.01.2015р.

Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 316,98 грн. судом встановлено, що зазначена сума нарахована поза межами максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково. У стягненні 23,72 грн. пені належить відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 173,82 грн. інфляційних нарахувань за жовтень 2014р. - січень 2015р. та 226,41 грн. 20% річних обрахованих за період з 11.10.2014р. по 19.01.2015р.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п.п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

Проведеним перерахунком заявлених до стягнення 20% річних в сумі 226,41 грн. судом встановлено, що зазначена сума нарахована поза межами максимально можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню частково. У стягненні 9,42 грн. 20% річних належить відмовити.

Судом враховується, що заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань обрахована позивачем правомірно, в межах максимально можливого періоду та розміру, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу, 173,82 грн. інфляційних нарахувань, 316,98 грн. пені, 226,41 грн. 20% річних підлягають задоволенню частково. У стягненні 23,72 грн. пені, 9,42 грн. 20% річних належить відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах пропорційно правомірно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОТРЕЙД" м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 4717,21 грн., з яких 4000,00 грн. основний борг, 173,82 грн. інфляційні нарахування, 316,98 грн. пеня, 226,41 грн. 20% річних задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГОТРЕЙД" (м. Київ, вул. Тургєнєвська, буд. 82-А, офіс 58, код 37854496) 4000,00 грн. (чотири тисячі грн.) основного боргу, 173,82 грн. (сто сімдесят три грн. 82 коп.) інфляційних нарахувань, 293,26 грн. (двісті дев'яносто три грн. 26 коп.) пені, 216,99 грн. (двісті шістнадцять грн. 99 коп.) 20% річних, 1821,46 грн. (одна тис. вісімсот двадцять одна грн. 46 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 23,72 грн. пені, 9,42 грн. 20% річних відмовити.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - м.Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, оф.58;

3 - відповідачу - АДРЕСА_1.