Рішення

від 25.05.2015 по справі 924/616/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2015 р.Справа № 924/616/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж", с. Пашківці, Хмельницький район

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко-Буд", с. Шаровечка Хмельницький район

про стягнення 16 899, 01 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Баженова А.І. за довіреністю

Килимник В.М. за довіреністю

від відповідача - Романчук О.А. за довіреністю

Костриба Т.В. за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 16 899, 01 грн., з яких: 10 790, 28 грн. невикористаний аванс, 512, 61 3% річних, 5 596, 12 грн. інфляційних нарахувань. Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що згідно укладеного між сторонами договору на виконання субпідрядних робіт позивач перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 30% від вартості договору, що складає 33 826, 68 грн. Відповідач за договором зобов'язаний був здійснювати роботи по реконструкції каналізаційної насосної станції № 4 по вул. Промисловій у м. Деражня. Роботи мали бути здійснені згідно проектно - кошторисної документації у термін до 1 вересня 2013 року.

У грудні 2013 року роботи виконані відповідачем частково на суму 23 034 грн. Дані роботи прийняті позивачем. Від подальшого виконання робіт відповідач ухиляється та не повертає суму невикористаного авансу у розмірі 10 790, 28 грн. Керуючись ст. ст. 509, 530, 849, 651 ЦКУ позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору та вимогу про повернення невикористаних коштів. Пропозиція залишилась без розгляду.

Нарахування інфляційних та річних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦКУ.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні визнають наявність обов'язку у відповідача щодо повернення авансу в розмірі 10 790, 28 грн. У письмовому відзиві відповідач також вказує, що термін виконання робіт за договором визначено до 1 вересня 2013 року. Фактично позивачем прийнято частину робіт 27 грудня 2013 року, про що складено акт прийому робіт. Відповідач стверджує, що він, як субпідрядник бажав продовження виконання робіт за договором. Позивач же не надав суду доказів про припинення дії договору як з часу запланованої здачі робіт 1 вересня 2013 року так і з часу здачі частково виконаних робіт. Як зазначає позивач пропозиція про розірвання договору направлена ним лише 7 жовтня 2014 року. Доказів направлення пропозицій про розірвання договору та про повернення авансу позивач не надав. Отже, як вказує відповідач, вищевказані обставини свідчать про затягування позивачем часу у вирішенні питання про розірвання договору.

Не підлягають задоволенню, як наголошує відповідач вимоги про стягнення річних та інфляційних, оскільки поданий позивачем розрахунок необґрунтований та має невідповідності у періодах розрахунку.

Відносно вимог щодо відшкодування послуг адвоката, відповідач вказує, що останні також необґрунтовані, оскільки є неспіврозмірними з ціною позову. Доказів же, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката (в розумінні постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21 лютого 2013 року) позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається.

3 липня 2013 року між сторонами укладено договір № 10 - 07 / 13 на виконання субпідрядних робіт, яким визначено, що предметом договору є виконання субпідрядником (відповідачем) робіт по реконструкції каналізаційної насосної станції № 4 по вул. Промисловій в м. Деражня Хмельницької області згідно договірної ціни та кошторису, які додаються. Субпідрядник зобов'язаний здати генпідряднику (позивачу) роботи з дотриманням всіх будівельних норм та стандартів, передбачених чинним законодавством України в строки, обумовлені договором.

Вартість робіт визначається договірною ціною, яка є динамічною і складає 112 755, 60 грн. (п. 2.1.). Генпідрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 30% від повної вартості робіт, що складає 33 826, 68 грн. (п. 2.2.). Генпідрядник проводить оплату виконаних робіт по їх поетапному завершені, але не пізніше 3 днів після прийняття виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (Ф КБ 2в та Ф КБ 3) (п. 2.2.).

Роботи, передбачені в договорі виконуються до 1 вересня 2013 року (п. 3.2.). При виникненні незалежних від субпідрядника обставин, які перешкоджають виконанню його зобов'язань в погоджені договором строки субпідрядник повідомляє про це генпідрядника, після чого має право ставити перед ним питання перенесення строків виконання робіт та їх завершення. (п. 3.3.). Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 3. 4.).

Субпідрядник зобов'язаний на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами всі роботи в обсязі та в строки, передбачені договором і здати приймальній комісії генпідрядника (п. 4.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Факт виконання відповідачем обумовлених договором робіт на суму 23 034 грн. та прийняття їх позивачем підтверджується поданим у справу актом прийому - передачі робіт за грудень 2013 року від 27 грудня 2013 року, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками, а також довідкою про вартість виконаних робіт (підписаною та скріпленою печатками сторін) від 27 грудня 2013 року на суму 23 036, 40 грн.

Перерахування позивачем авансу на користь відповідача в сумі 33 826, 68 грн. за договором від 3 липня 2014 року № 10 - 07 / 13 підтверджується платіжним дорученням від 4 липня 2013 року № 1622. Так, у дорученні зазначено, що платником є позивач, отримувачем відповідач, призначення платежу „Аванс на роботи по реконструкції каналізації насосної станції згідно договору № 10 - 07 / 13 від 3 липня 2013 року". Доручення містить відмітку про проведення банком платежу.

Крім того, в справу подано пропозицію позивача № 72 від 7 жовтня 2014 року, адресовану відповідачу, де вказано, що у зв'язку з закінченням термінів виконання робіт за договором, позивач пропонує розірвати договір № 10 - 07 / 13 від 3 липня 2013 року, шляхом підписання угоди про розірвання договору. Також позивач просить повернути невикористану суму авансу, сплачену за вказаним договором. До пропозиції подано докази її направлення - опис вкладень кореспонденції з печаткою пошти.

До справи подано також окрему претензію позивача, адресовану відповідачу з вимогою повернути невикористану суму авансу, перераховану за договором від 3 липня 2013 року, з доказами її направлення - фіскальний чек від 5 вересня 2014 року та опис кореспонденції з печаткою пошти.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами договору від 3 липня 2013 року № 10 - 07 / 13 відповідач взяв на себе обов'язок виконати роботи по реконструкції каналізаційної насосної станції № 4 по вул. Промисловій в м. Деражня. На виконання даного договору позивач перерахував на рахунок відповідача 33 826, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1622 від 4 липня 2013 року, зокрема, вказаним у ньому призначенням платежу. Така ж сума наведена у п. 2.2. договору та являє собою аванс в розмірі 30% від повної вартості робіт (зазначено у договорі). Як вбачається з акту прийому - передачі робіт № 1 за грудень 2013 року (підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками) відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, що передбачені договором № 10 - 07 / 13 від 3 липня 2013 року на суму 23 034 грн. Доказів виконання відповідачем робіт на всю суму авансу у справу не подано, що в свою чергу свідчить про виконання відповідачем лише частини оплачених робіт.

Уклавши вищевказаний договір, сторони вступили у відносини підряду.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно договору № 10 - 07 / 13 строк виконання робіт встановлений до 1 вересня 2013 року. Як встановлено судом, станом на час розгляду справи докази виконання оплачених позивачем робіт у повному обсязі (на суму авансу) у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків .

Матеріалами справи встановлено, що позивач 7 жовтня 2014 року, враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, звернувся до відповідача з пропозицією № 72 про розірвання договору № 10 - 07 / 13, і повернути різницю між авансом та фактично виконаним обсягом робіт (вказано у пропозиції). Докази направлення пропозиції додано до справи. Також у справі наявні докази звернення позивача з претензією до відповідача від 5 вересня 2014 року № 56, з вимогою повернення авансу сплаченого за договором № 10 - 07 / 13. Докази направлення претензії подані у справу.

Направлення вищевказаних претензії та пропозиції свідчить про намір позивача відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, як передбачено ст. 849 ЦК України. Невиконання відповідачем договірних робіт у строк, вказаний договором свідчить про наявність обставин для застосування ст. 849 ЦК України.

Документального підтвердження недобросовісної поведінки замовника (позивача) під час виконання договору субпідряду відповідачем не надано, а отже не спростовано доводи позивача щодо неправомірної односторонньої відмови відповідача від виконання обумовлених договором робіт.

За ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевказані законодавчі норми, розмір авансу, який сплачено позивачем, та який перевищує вартість частково виконаних робіт є втратами позивача в розумінні ст. 224 ГК України, а саме збитками, оскільки зазначена частина авансу не принесла позивачу результат у вигляді виконаних робіт.

Враховуючи вищевказане, а також те, що невиконання відповідачем робіт у вказані договором строки є порушенням господарського зобов'язання, що потягло за собою завдання позивачу прямих збитків в вигляді оплати невиконаних робіт (втрачені кошти). Останній має право на їх відшкодування за ст. 849 ЦК України.

Розмір збитків підтверджується документально. При цьому, необхідно звернути увагу на таке.

Відповідно до акту прийому робіт за грудень 2013 року вартість робіт дорівнює 23 034 грн. Відповідно ж до довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2013 року вартість робіт - 23 036, 40 грн. Різниця між сумою авансу та вартістю робіт за актом та довідкою відповідно становить 10 792, 68 грн. і 10 790, 28 грн. За таких обставин, враховуючи, що різниця в сумі невідпрацьованого авансу за актом перевищує заявлену, а за довідкою дорівнює йому, заявлена до стягнення сума 10 790, 28 грн. визначається судом обґрунтованою.

Вирішуючи питання стягнення річних та інфляційних, судом відмічається, що згідно ст. 625 ЦК України, яка регулює порядок і підстави нарахування інфляційних та річних, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом даної норми річні та інфляційні нараховуються за прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки підстава позову не пов'язана з простроченням грошового зобов'язання, а ґрунтується на відшкодування збитків, вимоги щодо стягнення річних та інфляційних безпідставні.

Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судового збору на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо витрат послуг адвоката, судом відмічається наступне. Згідно Постанови Пленуму ВГС України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013. (п. 6.3.)

Враховуючи вказане, судом відмічається, що представник позивача, відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є адвокатом, який надає адвокатські послуга за договором № З / Ю -15, згідно якого представник є стороною договору - адвокат. Оплата витрат на адвоката підтверджується платіжним дорученням № 2629 на суму 4 000 грн. Відповідно до примітки - „призначення платежу" цього доручення є „Оплата послуг адвоката на виконання умов договору № З / Ю - 15".

Отже, витрати на послуги адвоката, як судові витрати підлягають відшкодуванню. Проте, судом приймається до уваги п. 6.5. Постанови Пленуму ВГС України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" , де роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи суму позову, час необхідний для опрацювання позовних матеріалів, підготовки позову, кількість судових засідань, якість підготовки позову, а саме часткове задоволення позову та правила про застосування пропорційності, суд вважає співрозмірною сумою витрат на адвокатські послуги, які підлягають стягненню з відповідача - 1 500 грн.

Загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 2 669, 28 грн, що включають вищевказану суму адвокатських послуг та пропорційну суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко - Буд" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Дзержинського, 2А, р/р 2608132151701 в ПАТ "Укрінбанк", м. Хмельницький, МФО 315397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж" (код 32630220, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Пашківці) 10 790, 28 грн. (десять тисяч сімсот дев'яносто грн. 28 коп.) збитків, 2 669, 28 (дві тисячі шістьсот шістдесят дев'ять грн. 28 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Повний текст складено 28 травня 2015 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу