Рішення

від 19.05.2015 по справі 922/2022/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/2022/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-БІ", м. Старобільськ до Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, м. Лисичанськ про стягнення 281 767,73 грн. за участю представників:

позивача - Сало Ю.І. (дов. № 1 від 23.10.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-БІ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Луганської обласної дитячої клінічної лікарні (надалі - Відповідач) заборгованість у розмірі 281 767 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 73 коп., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 217 176 (двісті сімнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 00 коп.; пеню в розмірі 28 213 (двадцять вісім тисяч двісті тринадцять) грн. 91 коп.; З відсотка річних у розмірі 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 76 коп., інфляції в розмірі 31 967, 06 (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн. 06 коп. Також просить суд стягнути з Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

«21» березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Бі» (Підрядник) та Луганською обласною клінічною лікарнею (Замовник) було укладено договір підряду № 91 (надалі - Договір), також між Сторонами було укладено графік виконання робіт.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов роботи по Поточний ремонт електропостачання та приміщень гуртожитку Луганської обласної клінічної лікарні за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 1г.

Відповідно до п. 1.2. Договору вартість робіт визначається згідно з кошторисом та становить 293 187, 60 (Двісті дев'яносто три тисячі сто вісімдесят сім гривень 60 коп.), в тому числі ПДВ 20 % 48 864, 60 (Сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 60 коп.).

Між сторонами було укладено договірну ціну Поточного ремонту електропостачання та приміщень гуртожитку Луганської обласної клінічної лікарні за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 1г.Відповідно до п. 3.1. Договору Позивач зобов'язується якісно і у строки, встановлені графіком, виконати роботи по Поточному ремонту електропостачання та приміщень гуртожитку Луганської обласної клінічної лікарні за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 1г.Відповідно до п. 3.2. Відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та сплатити їх вартість.Відповідно до п. 4.1. Договору Здача-приймання результату робіт здійснюється Сторонами за актом виконаних робіт за формою КБ-2, КБ-3 протягом 3 днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмета Договору до приймання.

На виконання Договору Позивач частково виконав роботи на суму 217 176 (двісті сімнадцять тисяч сто сімдесят шість грн.. 00 коп.), а Відповідач прийняв, на підтвердження чого Позивач та Відповідач підписали: «30» червня 2014 року - Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2014 року на суму 156 868 грн. 80 коп.. за формою № КБ-3; «30» червня 2014 року - Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року на суму 156 868 грн. 80 коп. за формою № КБ-2; До Актів форми № КБ-2 та № КБ -3 за червень 2014 року Сторонами складено відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат ; «31» липня 2014 року - Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року на суму 60 307 грн. 20 коп.. за формою № КБ-3; «31» липня 2014 року - Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року на суму 60 307 грн. 20 коп. за формою № КБ-2; До Актів форми № КБ-2 та № КБ -3 за липень 2014 року Сторонами складено відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат.

Таким чином, Позивач виконав належним чином на виконання умов Договору роботи на суму 217 176 (двісті сімнадцять тисяч сто сімдесят шість грн.. 00 коп.), а Відповідач їх прийняв. Будь-яких претензій, в тому числі щодо якості робіт, Відповідачем Позивачу не заявлялись.

Відповідно до п. 2.1. Договору Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, КБ-3.

Отже, Відповідач зобов'язаний був за Договором сплатити Позивачу за виконані роботи в наступні строки: Суму у розмірі 156 868 грн. 80 коп. за роботи за актами № КБ-2, КБ-3 за червень 2014 року - не пізніше 10.07.2014 року; Суму у розмірі 60 307 грн. 20 коп. за роботи за актами № КБ-2, КБ-3 за липень 2014 року - не пізніше 10.08.2014 року.

При цьому, Відповідач свого зобов'язання щодо оплати не виконав та жодних грошових коштів за Договором не сплатив.

Станом на момент подання даної позовної заяви неоплачена та прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані роботи за Договором становить 217 176 (двісті сімнадцять тисяч сто сімдесят шість грн.. 00 коп.).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України), кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 525 ЦК України вказано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу, згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 888 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення термінів оплати Відповідач сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення. Пеня підлягає стягненню у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Також суд зазначає, що Позивачем надано докази про те, між останнім та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Юста» укладено договір про надання правової допомоги № 013/15 від «03» березня 2015 року.

Відповідно до п.п. 2.1.7. п. 2.1 Договору Компанія надає Клієнту наступні види правової допомоги представництво інтересів Клієнта в судових органах, зокрема підготовка до розгляду і веденню справ в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних і третейських судах України, до компетенції яких відноситься вирішення спорів, що стосуються інтересів Клієнта або вказаних ним осіб.

Відповідно до п. 4.1. Договору Надання Компанією правової допомоги в межах договору може здійснюватись на підставі: додаткових угод, що укладаються Сторонами в межах цього договору, чи за письмовим запитом Клієнта, чи за письмовим завданням (дорученням) Клієнта.

«16» березня 2015 року Позивач надав в рамках Договору про надання правової допомоги Адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Юста» письмове завдання (доручення), відповідно до якого доручив Розроблення правової позиції, підготовку, подання позовної заяви та вчинення інших необхідних дії щодо стягнення заборгованості у розмірі 217 176 грн. 00 коп., з відповідним нарахуванням пені, 3-ох % річних, інфляційних втрат, судових витрат, з Луганської обласної клінічної лікарні за Договором підряду № 91 від «21» березня 2014 року через господарський суд.

«18» березня 2015 року Керуючим партнером Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Юста» видано для надання правової допомоги Позивачу видано ордер (копія - Додаток № 15) на ім'я Адвоката Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Юста» Войніканіс-Мирського Яна Сергійовича.

«20» березня 2015 року між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Юста» було складено Акт приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до договору від «03» березня 2015 року № 013/15 про надання правової допомоги, що підтверджує факт надання послуг адвоката щодо розроблення правової позиції та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 217 176 грн. 00 коп., з нарахуванням пені, 3-ох % річних, інфляційних втрат, судових витрат, з Луганської обласної клінічної лікарні за Договором підряду № 91 від «21» березня 2014 року через Господарський суд Харківської області.

Позивач сплатив на рахунок Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Юста» на підставі рахунку (копія - Додаток №19) винагороду (гонорар) у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення.

Таким чином, з Відповідача повинно бути стягнуто сплачений Позивачем суму оплати послуг адвокат у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ст. 16 ЦК України, в якій також передбачено, зокрема, можливість захистити цивільне право та інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Відповідно до ст. 1 ГК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Луганської обласної дитячої клінічної лікарні (93118, Луганська обл., м. Лисичанськ, Квартал 40 Років Перемоги, буд. 12 А, Код ЄДРПОУ 04542985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Бі» (92700, Луганська обл., Старобільський район, вул. Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 35024580) заборгованість у розмірі 281 767 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 73 коп., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 217 176 (двісті сімнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 00 коп.; пеню в розмірі 28 213 (двадцять вісім тисяч двісті тринадцять) грн. 91 коп..; 3 відсотка річних у розмірі 4 410 (чотири тисячі чотиристо десять) грн. 76 коп., інфляції в розмірі 31 967, 06 (тридцять одна тисяча дев'ятьсот шістдесят сім) грн. 06 коп., суму сплаченого судового збору у розмірі 5 635 (п'ять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 36 коп. та суму оплат на послуги адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін