Рішення

від 22.05.2015 по справі 924/374/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2015 р.Справа № 924/374/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція", м. Львів

до Приватного підприємства "Буделектро-Прогрес", м. Хмельницький

про стягнення 25911,73грн., з яких: 6031,20грн. - основного боргу, 17822,20грн. - неустойки, 1766,05грн. - інфляційних, 292,28грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Василишин В.С. - директор

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ТОВ "Львівська ізоляція" в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача - ПП "Буделектро-Прогрес" заборгованість у сумі 25911,73грн., з яких: 6031,20грн. - основного боргу, 17822,20грн. - неустойки, 1766,05грн. - інфляційних, 292,28грн. - 3% річних. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору про поставку електротехнічної продукції від 01.07.2013р. № 2400713; видаткові накладні №РН-0001367 та №РН-0001368 від 09.07.2013р.; довіреність №27 від 09.07.2013р.; претензію №1435-11/14 від 07.11.2014р.; розрахунки суми заборгованості.

Ухвалами суду від 30.03.2015р., 15.04.2015р. та 05.05.2015р. розгляд справи було відкладено та зобов'язано сторін подати додаткові документи по справі.

Позивач - ТОВ "Львівська ізоляція" в судові засідання не з'являвся, повноважного представника не направляв. У письмових поясненнях №11211-04/15 від 28.04.2015р. по справі повідомив, що оригіналу договору поставки №2400413 від 01.07.2013р. позивач надати не може. Однак, зазначив, що видаткові накладні, згідно яких відповідач прийняв товар, містять посилання на даний договір. Таким чином прийнявши товар відповідач визнав наявність зазначеного договору. Крім того, вказав, що обов'язок сплатити інфляційні втрати та 3% річних передбачено не договором, а ч.2 ст.625 ЦК України. Просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника.

Повноважний представник відповідача в судових засіданнях та у письмових поясненнях зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою. Вказує, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини позадоговірної поставки товару.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.03.2015 р. №20318718 позивач зареєстрований, як юридична особа за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, Сихівський район, вул. Липова алея, 1 , кв. 83, код 22360905.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Щорса, б. 44, кв. 22, код 36074983.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору поставки №2400713 від 01.07.2013р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" (далі - постачальник) та приватним підприємством "Буделектро-Прогрес" (далі - покупець), однак даний договір не містить підпису та відтиску печатки відповідача.

Ухвалами суду від 17.03.2015р., 30.03.2015р., 15.04.2015р. та 05.05.2015р. зобов`язано позивача подати в судове засідання оригінал договору поставки №2400713 від 01.07.2013р. Проте вищезазначений договір позивач не надав, посилаючись на відсутність його на підприємстві.

Згідно видаткових накладних №РН-0001367 від 09.07.2013р., №РН-0001368 від 09.07.2013р. та довіреності №27 від 09.07.2013р. позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 8616,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 09.07.2013р. відповідачем оплачено частину поставленого товару в розмірі 2584,80 грн.

07.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1435-11/14, в якій просив сплатити основну суму заборгованості, неустойку, інфляційні збитки та три проценти річних посилаючись на договір про поставку електротехнічної продукції №2400713 від 01.07.2013р.

Згідно письмових пояснень відповідача, дана претензія отримана ним 19.11.2014р., про що свідчить відмітка на конверті у якій містилась претензія. Проте, відповідь на вимогу відповідач не надав та заборгованість не погасив. У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Після порушення провадження у справі відповідачем 26.03.2015р. здійснено оплату основної суми заборгованості в розмірі 6031,20 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до норм ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи те, що позивач не подав договору, який би містив підпис відповідача, суд приходить до висновку, що договір поставки №2400713 від 01.07.2013р. не підписаний, а тому між сторонами виникли усні правовідносини щодо поставки товару.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 8616,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №РН-0001367 від 09.07.2013р., №РН-0001368 від 09.07.2013р. та довіреністю №27 від 09.07.2013р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення плати за поставлений товар у розмірі 6031,20 грн. підтверджується матеріалами справи.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання виконав, сплативши частину боргу до подання позову та порушення провадження у справі, а також 6031,20 грн. було погашено після порушення провадження у справі, що підтверджується витягом із банківської виписки за 26.03.2015р., наявного в матеріалах справи.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість ПП "Буделектро-Прогрес" перед ТзОВ "Львівська ізоляція", враховуючи сплату відповідача 26.03.2015р. відсутня.

Враховуючи положення ч.1ст.80 ГПК України суддя припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

За таких обставин, в частині стягнення 6031,20грн. боргу провадження у справі необхідно припинити.

З приводу позовних вимог в частині стягнення 17822,20 грн. пені судом відзначається наступне.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, вищенаведені та інші норми законодавства не передбачають можливості автоматичного нарахування та стягнення пені в даних правовідносинах без вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на наведені вище положення законодавства, суд вважає, що відсутність підписаного договору відповідачем щодо забезпечення виконання зобов'язань шляхом стягнення неустойки у вигляді пені позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача 17822,20 грн. пені. Тому у позові в частині позовних вимог про стягнення 17822,20 грн. пені слід відмовити з огляду на його безпідставність у цій частині.

Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд приймає до уваги наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивачем нараховані 3% річних за період з 20.07.2013р. по 02.03.2015р. у розмірі 292,28 грн. та інфляційні за період з серпня 2013 р. до січень 2015 р. у розмірі 1766,05 грн.

Судом встановлено, що претензію від 07.11.2014р. відповідачем отримано 19.11.2014р. про що свідчить відмітка на конверті у якій містилась претензія. Крім того, суд приймає до уваги письмові пояснення відповідача, у яких вказано на отримання претензії 19.11.2014р.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд здійснивши перерахунок зазначених сум, враховуючи те, що між сторонами виникли правовідносини позадоговірної поставки товару, а відповідач отримав претензію 19.11.2014р., вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 26.11.2014р. по 02.03.2015р. в сумі 48,08 грн. та інфляційних нарахувань за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р. в сумі 373,51 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У решті позову належить відмовити.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі: 373,51 грн. - інфляційних втрат, 48,08 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція", м. Львів до Приватного підприємства "Буделектро-Прогрес", м. Хмельницький про стягнення 25911,73 грн., з яких: 6031,20грн. - основного боргу, 17822,20грн. - пені, 1766,05грн. - інфляційних, 292,28грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Буделектро-Прогрес" (29000, м. Хмельницький, вул. Щорса, 44/22, код 36074983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляція" (79035, м. Львів, вул. Липова Алея, 1/83, код 22360905) 373,51 грн. (триста сімдесят три гривні 51 коп.) інфляційних, 48,08 грн. (сорок вісім гривень 08 коп.) 3% річних, 454,92грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 92 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 6031,20 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

У позові про стягнення 17822,20 грн. пені, 1392,54 грн. інфляційних нарахувань та 244,20 грн. -3% річних відмовити.

Повне рішення складено 26.05.2015р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (79035, м. Львів, вул. Липова Алея, 1/83)-рек. з повідом.; 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Щорса, буд. 44, кв. 22).