Рішення

від 21.05.2015 по справі 923/478/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р. Справа № 923/478/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро", м. Київ

до приватного підприємства "Говест", м. Херсон

про стягнення 5183543,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Масюткіна О.Г., довіреність від 14.02.2015р.;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Говест" (відповідач) заборгованість у розмірі 5183543,52 грн., з якої: 2115000,00 грн. - сума основного боргу, 61884,90 грн. - сума пені (за п. 7.2. договору) та 42363,45 грн. (за п. 7.3. договору), 2961000,00 грн. - сума штрафу та 3295,17 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №18ПС/14 від 02.10.2014р. поставки, положення ст.ст. 530, 625 ЦК України та ст.ст. 180, 193, 224 ГК України.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не надав, про причини неявки і ненадання витребуваних документів не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 38, 41).

За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи №923/478/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 02 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (надалі - позивач або покупець) і приватним підприємством "Говест" (надалі - відповідач, або постачальник) був укладений договір поставки №18ПС/14 (надалі - договір).

Умовами п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю сою урожаю 2014р., в подальшому "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.

Відповідно до умов п.1.2. договору, ціна та кількість товару визначається додатками до договору. Ціна визначається на кожну партію окремо та дійсна протягом строку поставки, зазначеного в додатку до договору.

У п.5.1. договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків за товар. Зокрема, п.п.5.1.1. передбачено обов'язок позивача здійснити попередню оплату у розмірі 90% від вартості партії товару, зазначеною у таблиці п.1 у відповідній специфікації до договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку-фактури.

Специфікацією №2 від 02.10.2014р. до договору, яка є його невід'ємною частиною, сторони встановили, що поставка товару здійснюється партіями по 500 тон, строком до 08.10.2014р. за ціною 4700,00 грн./т.

Позивач, на виконання умов договору поставки здійснив на підставі виставленого відповідачем рахунка-фактури №СФ-0000001 від 02.10.2014р. (а.с. 17), передоплату у розмірі 2115000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12294 від 02.10.2014р. (а.с. 18).

08.10.2014р. сторонами за взаємною згодою укладено додаткову угоду до специфікації №2 до договору №18 ПС/14 від 02.10.2014р. про продовження строків поставки товару до 16.10.2014р. (а.с. 16).

Незважаючи на умови додаткової угоди від 08.10.2014р. до специфікації №2 до договору поставки, відповідачем товар поставлено не було.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 19.12.2014р. на адресу відповідача направлено лист-вимогу №826 від 18.12.2014р. з вимогою погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

За результатом розгляду вищезазначеної вимоги позивача, 22.12.2014р. сторонами підписана додаткова угода до договору №18ПС/14 від 02.10.2014р. (а.с. 24), в якій сторони домовились припинити дію специфікації №2 до договору №18 ПС/14 від 02.10.2014р. і визначити нові умови поставки товару.

Згідно з п.1 додаткової угоди від 22.12.2014р. сторони змінили п.5.1. договору поставки №18ПС/14 від 02.10.2014р. і домовились вважати перераховані раніше позивачем кошти на розрахунковий рахунок відповідача 100% передоплатою за товар, який має бути поставлений відповідачем за умовами даної додаткової угоди. Пунктами 3, 4 додаткової угоди від 22.12.2014р. встановлені кількість товару - 329,560 т, ціна за товар - 6417,65 грн../т та строк поставки - до 28.12.2014р.

Незважаючи на умови додаткової угоди від 22.12.2014р. до договору поставки №18 ПС/14 від 02.10.2014р., відповідачем так і не було поставлено товар.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 21.01.2015р. на адресу відповідача направлено претензію №39 від 20.01.2015р. з вимогою погасити існуючу заборгованість перед позивачем. Дана претензія залишена без відповіді та реагування.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору поставки, специфікацій до нього, додаткових угод до специфікації №2 та до договору не здійснив поставку товару та не передав покупцю сою урожаю 2014р. Крім того, постачальником не повернуто покупцю суму попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн.

Отже, у зв'язку із неповерненням суми боргу (передплати) у розмірі 2115000,00 грн., позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5183543,52 грн., з якої: 2115000,00 грн. - сума основного боргу, 61884,90 грн. - сума пені за п.7.2. договору, 42363,45 грн. - сума пені за п.7.3. договору, 2961000,00 грн. - сума штрафу, 3295,17 грн. - сума 3% річних.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач так і не повернув позивачу суму попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн.

Суд вважає, що оскільки поставка відповідачем продукції у встановлений договором строк не відбулась, з вини самого ж відповідача, позивач має право вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн., на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.

Так, частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 39 від 20.01.2015р. з вимогою повернути суму попередньої оплати товару за договором поставки у розмірі 2115000,00 грн.

Таким чином, позивач виявив намір скористатися правом і повернути суму попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн.

Відтак, враховуючи, що відповідач не передав позивачу товар у встановлений договором строк, суд погоджується з позицією позивача про стягнення з відповідача перерахованої суми попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати товару у розмірі 2115000,00 грн., є документально обґрунтованою та нормативно доведеною, а тому задовольняється судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 61884,90 грн. (за п.7.2. договору) та суми пені у розмірі 42363,45 грн. (за п.7.3. договору), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 7.2., 7.3. договору №18ПС/14 від 02.10.2014р. поставки сторони визначили, що за порушення строків поставки товару, визначених договором та додатками до нього постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого/недопоставленого товару, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань постачальником.

Сторона, що порушила грошове зобов'язання, відповідно до даного договору зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє сторони від обов'язку виконання основного зобов'язання за даним договором.

Дослідивши розрахунки нарахованих сум пені, надані позивачем (а.с. 21), господарський суд не приймає їх до уваги, з огляду на наявність помилок у вказаних розрахунках.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), здійснив власний розрахунок сум пені за пп.7.2, 7.3. договору по простроченому грошовому зобов'язанню.

Розрахунок пені має наступний вигляд:

Пеня за п.7.2. договору.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2115000.00 29.12.2014 - 04.02.2015 38 14.0000 % 0.077 %* 61653.70

Пеня за п.7.3. договору.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2115000.00 05.02.2015 - 05.02.2015 1 14.0000 % 0.077 %* 1622.47

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2115000.00 06.02.2015 - 23.02.2015 18 19.5000 % 0.107 %* 40677.53

За розрахунком суду, сума пені за п.7.2. та п.7.3. договору становить 61653,70 грн. та 42300,00 грн. відповідно.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення суми пені за п.7.2. договору підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 61653,70 грн.

Пеня за п.7.2. договору в сумі 231,20 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовна вимога щодо стягнення суми пені за п.7.3. договору також підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 42300,00 грн.

Пеня за п.7.3. договору в сумі 63,45 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 2961000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 6 додаткової угоди від 22.12.2014р. до договору поставки №18 ПС/14 від 02.10.2014р. сторони передбачили, що у разі невиконання умов даної додаткової угоди до договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% за кожен день користування чужими грошовими коштами з дати зарахування таких коштів на рахунок постачальника. Сума штрафу повинна бути сплачена постачальником протягом п'яти банківських днів з дати закінчення строків постачання товару за даною додатковою угодою.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За наданим позивачем розрахунком, розмір штрафу становить 2961000,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 2961000,00 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 2961000,00 грн., є доведеними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних, то вони також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період. Розрахунок 3% річних зроблений вірно.

Доказів сплати нарахованої суми 3% річних у розмірі 3295,17 грн., відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають задоволенню, як такі що нараховані правомірно.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Говест" (73000, м. Херсон, вул. Петренка, 18, код ЄДРПОУ - 37049172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 6, код ЄДРПОУ - 37535022) суму основного боргу у розмірі 2115000,00 грн., суму пені у розмірі 61653,70 грн. (за п.7.2. договору), суму пені у розмірі 42300,00 грн. (за п.7.3. договору), суму штрафу у розмірі 2961000,00 грн., суму 3% річних у розмірі 3295,17 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 73075,84 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.05.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко