Постанова

від 27.05.2015 по справі 904/1192/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року Справа № 904/1192/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "ЛЕГІС", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1192/15

за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Юридична фірма "ЛЕГІС", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Юридична фірма "Легіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Паркова та реклама" про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути нежитлове приміщення площею 59,0 м.кв.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 23/17 від 05.03.2012р., в частині своєчасної сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково, зобов'язано Приватне підприємство “Юридична фірма “Легіс” повернути нежиле приміщення загальною площею 59,0 кв.м. на 3-му поверсі нежилої будівлі, розташованої за адресою: вул. Грицевця, 3В, Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради шляхом укладення акту приймання-передачі з Комунальним підприємством “Парковка та реклама”, в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з Приватного підприємства “Юридична фірма “Легіс” на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано припиненням дії договору оренди об'єкту нерухомості № 23/17 від 05.03.2012 року у зв'язку із закінченням 04.02.2015 року терміну його дії, тому вимоги про його розірвання не підлягали задоволенню, а також не наданням Відповідачем акту про повернення об'єкту оренди Позивачеві.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Приватне підприємство "Юридична фірма "ЛЕГІС" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що означене рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з висновками суду, що не відповідають обставинам справи, а тому просить це рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином.

Також, господарським судом не прийнято до уваги той факт, що договір оренди № 23/17 від 05.03.2012 року був автоматично пролонгований, тобто поновлений сторонами на новий строк, оскільки наймач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору, за відсутності протягом одного місяця заперечень наймодавця.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 27.05.2015 року не направив, подав до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд даної справи без участі його представника за наявними у справі документами.

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради Дніпропетровської області відзив на апеляційну скаргу не надало. 26.05.2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його представника у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. У цьому ж клопотання позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа - Комунальне підприємство "Парковка та реклама" письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

05.03.2012 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством “Юридична фірма “Легіс” (орендар) було укладено договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 23/17 (а.с. 10).

Згідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі – об'єкт оренди), нежиле приміщення загальною площею 145,5 кв.м. на 3 поверсі нежилої будівлі, розташований за адресою: вул. Грицевця,3в для використання під розміщення офісу юридичної фірми банансоутримувачем якого є Управління комунальної власності міста виконкому міськради.

Відповідно п. 2.1. договору договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту приймання-передавання, який треба оформити в п'ятиденний термін з КП “Парковка та реклама” (п. 2.2. договору).

На підтвердження факту передачі майна в оренду між Орендарем та комунальним підприємством "Парковка та реклама", яке пунктом 1 наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009р. №4 "Про впорядкування орендно-договірних відносин" визначено обслуговуючим комунальним підприємством (надалі - ОКП) комунального майна, яке перебуває на балансовому обліку управлінь комунальної власності міста та житлово-комунального господарства виконкому міськради, був складений відповідний акт прийому – передачі нежитлового приміщення від 05.03.2012 року (а.с. 14, 16).

Сторонами договору, а саме п. 4.1. узгоджено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує річну орендну плату у розмірі 20% від незалежної вартості об'єкта оренди. Орендна плата становить 2002,18 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) – січень 2012р. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок КП "Парковка та реклама" щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного після сплачуваного з подальшим перерахування 70% коштів до міського бюджету.

Згідно п.п. 4.4., 4.5. договору оплаті підлягає весь період строкового користування Орендарем об'єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об'єкта Орендодавцю за актом. Орендар вносить оренду плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності.

Термін дії договору встановлений у 10.1. його умов з 05.03.2012 року по 04.02.2015 року включно.

Додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 року до Договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 23/17 від 05.03.2012 року сторони внесли зміни до пунктів 1.1. та 4.1. Договору та погодили, що орендується нежитлове приміщення загальною площею 59,0 м. кв.; орендна плата становить 20% від незалежної вартості об'єкта оренди, яка відповідно до розрахунку складає 807,81 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (а.с. 12).

Згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 11.10.2012р., підписаного представниками з КП “Парковка та реклама” та Приватним підприємством “Юридична фірма “Легіс”, останнє передало частину нежитлового приміщення загальною площею 86,5 кв.м. на 3 поверсі нежилої будівлі за адресою: вул. Грицевця,3в. В орендному користуванні за Приватним підприємством “Юридична фірма “Легіс” залишається 59,0м.кв.(а.с.15).

Порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про розірвання договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 23/17 від 05.03.2012 року із зобов'язанням відповідача повернути об'єкт оренди.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Обов'язок Орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та передбачений сторонами в п. 6 укладеного Договору.

Як встановлює ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вказані норми узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, яка визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" з доповненнями доведені до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких визначена статтею 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

У п. 10.4. договору сторони узгодили можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін, а також за вимогою однієї з них за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором та інших підстав, передбачених законодавством України.

Вищий господарський суд України в п. 5.1. Постанови Пленуму від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснив, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків та розрахунок заборгованості по орендній платі Приватного підприємства "Юридична фірма "ЛЕГІС" по договору оренди № 23/17, яка за період з березня 2012 року по серпень 2014 року становить 4 358,46 грн. (а.с. 17, 18). В тому числі заборгованість з орендної плати перед бюджетом за період з травня по серпень 2014 року становить 2 542,44 грн.

Відповідно до претензії третьої особи №1901-9 від 19.01.2015 року загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати перед бюджетом та КП "Парковка та реклама" разом із пенею станом на 20.01.2015 року склала 9 098,17 грн. (а.с. 69).

У своєму листі за № 01/02-15 від 27.02.2015 року Відповідач підтвердив фактичну заборгованість перед позивачем станом на 04.02.2015 року у сумі 9 098,17 грн. (а.с. 83).

Відповідно до претензії третьої особи №2002-21 від 20.02.2015 року загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати перед бюджетом та КП "Парковка та реклама" станом на 20.02.2015 року склала 8 306,89 грн. (а.с. 70).

Відповідно до претензії третьої особи №2003-7 від 20.03.2015 року загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати перед бюджетом та КП "Парковка та реклама" станом на 20.03.2015 року склала 5 573,43 грн., (а.с. 71).

Відповідно до претензії третьої особи №2004-23 від 20.04.2015 року загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати перед бюджетом та КП "Парковка та реклама" станом на 20.04.2015 року склала 4 338,16 грн., (а.с. 72).

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду встановила і це підтверджується наявними в матеріалах судової справи доказами, що відповідач систематично з березня 2012 року по серпень 2014 року сплачував орендну плату за користування нерухомими майном або не у повному обсязі, що є істотним порушенням договору. Внаслідок таких порушень договірних зобов'язань зі сторони відповідача позивачем не досягнуто цілей договору, зокрема отримання доходу в бюджет.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про наявність законних підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Надані відповідачем докази про часткове погашення заборгованості з орендної плати не приймаються апеляційним господарським судом з тих підстав, що ці докази не спростовують факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо строків внесення орендної плати під час дії цього договору.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про припинення дії договору оренди об'єкту нерухомості № 23/17 від 05.03.2012 року у зв'язку із закінченням 04.02.2015 року терміну його дії та, відповідно, відсутністю підстав для задоволення вимог про його розірвання, з огляду на наступне.

Пунктом 10.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

Зазначена умова договору повністю кореспондується зі ст. 764 ЦК України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було запропоновано відповідачеві розірвати договір в добровільному порядку, для чого, з метою досудового врегулювання спору, позивач 02.10.2014 року за вих.. № 3563 (за 4 місяці до закінчення строку дії договору) направив відповідачу зазначену пропозицію, однак відповідачем було проігноровано цю пропозицію, тому позивач і звернувся з позовом до господарського суду (а.с.49).

На думку колегії суддів зазначену вище пропозицію Позивача від 02.10.2014 року №3563 про добровільне за згодою сторін розірвання договору, господарський суд помилково розцінив, як намір Позивача не подовжувати договір оренди, оскільки:

- зі змісту листа Позивача вбачається саме пропозиція про добровільне за згодою сторін розірвання договору, а не вимога про повернення майна після закінчення строку дії договору оренди;

- як договором, так і ст. 764 ЦК України передбачено, що заперечення наймодавця проти подовження договору оренди повинні надійти саме протягом одного місяця після закінчення строку його дії, в той час як пропозиція позивача про розірвання договору оренди направлена ще за 4 місяці до закінчення строку дії договору;

- подальше, після направлення пропозиції, листування між Позивачем та Відповідачем свідчить про намір сторін продовжити договірні відносини.

Так, Позивачем на адресу Відповідача були надіслані претензії № 1901-09 від 19.01.2015р., № 2002-21 від 20.02.2015р., № 2003-7 від 20.03.2015р., № 2004-23 від 20.04.2015р. про сплату заборгованості за договором оренди. Як вбачається зі змісту даних претензій наймодавцем висловлювалася лише одна вимога - сплатити борг та повідомити про наміри стосовно подальшого користування найманим приміщенням. Вимоги про повернення майна вищезазначені претензії не містили.

За таких обставин, конклюдентні дії сторін - Позивача щодо згоди на продовження користування майном на умовах договору оренди від 05.03.2012 року; виставлення рахунку орендареві після закінчення дії договору, та Відповідача щодо користування майном після закінчення строку дії договору, а також відсутність заперечень наймодавця проти подовження договору оренди, надісланих протягом одного місяця після закінчення строку його дії, свідчать про те, що договір оренди № 23/17 від 05.03.2012р. був поновлений сторонами на новий строк.

У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що договір оренди № 23/17 від 05.03.2012 року був автоматично пролонгований, тобто поновлений сторонами на новий строк, оскільки наймач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору, за відсутності протягом одного місяця заперечень наймодавця.

Оскільки внаслідок систематичних порушень договірних зобов'язань зі сторони відповідача позивачем не досягнуто цілей договору, зокрема отримання доходу в бюджет, колегія суддів прийшла до висновку про наявність законних підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України також визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.3. і розділу 6 умов договору Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору у 5-денний термін повернути за актом приймання-передавання об'єкт оренди.

За встановлених обставин колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про спонукання відповідача до повернення позивачу зазначеного майна, яке було предметом користування за укладеним між сторонами договором оренди.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв'язку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач з власної ініціативи не скористався правом бути присутнім у судовому засіданні, вчасно повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленням, які повернулися на адресу господарського суду з відміткою про вручення судової повістки уповноваженому представнику відповідача (а.с. 37, 40, 47).

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням того, що за ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а також відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, господарський суд підставно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, Відповідач належним чином повідомлявся й про судове засідання суду апеляційної інстанції, але жодного разу свого представника у судове засідання не направив.

В свою чергу, ніщо не заважало Відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2 436,00 грн. – судового збору за подачу позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична фірма "ЛЕГІС", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1192/15 – скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 23/17 від 05.03.2012 року, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та Приватним підприємством “Юридична фірма “Легіс”.

Зобов'язати Приватне підприємство “Юридична фірма “Легіс” повернути нежиле приміщення загальною площею 59,0 кв.м. на 3-му поверсі нежилої будівлі, розташованої за адресою: вул. Грицевця, 3В, Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради шляхом укладення акту приймання-передачі з Комунальним підприємством “Парковка та реклама”.

Стягнути з Приватного підприємства “Юридична фірма “Легіс” (50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Грицевця, буд. 3, ідентифікаційний код 31224219) на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл.. Радянська, 1, ідентифікаційний код 25522449) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00 грн.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 28.05.2015 року.

Головуючий суддя           О.Г. Іванов

Суддя           І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко