Ухвала

від 28.05.2015 по справі 823/623/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/623/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Юревича Святослава Володимировича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Юрія Васильовича до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Комунальне підприємство «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Юрія Васильовича звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Черкасах неправомірно застосувала штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства з січня 2013 по липень 2014 рік, оскільки господарський суд Черкаської області постановою від 16.08.2012 визнав Підприємство банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру. Штрафні санкції, визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не можуть бути застосовані до позивача-банкрута, оскільки у відповідності до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0009531502 від 18.11.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Юревич Святослав Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у м. Черкасах проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток з січня 2013 по липень 2014 року КП «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради.

За результатами якої складено акт перевірки від 14.11.2014 року № 5035/23-01-15-02/31636462, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій з податку на прибуток підприємства з січня 2013 по липень 2014 року.

На підставі висновків даного акта ДПІ у м. Черкасах прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 року № 0009531502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19380,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.02.2015 року № 3673/6/99-99-001-02-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 18.11.2014 року № 0009531502 та рішення прийняте за розглядом первинних скарг, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку

Відповідно до п.п. 16.1. п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і /сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України).

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового Кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України вбачається, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом першої інстанції було встановлено факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства з січня 2013 по липень 2014 року.

Крім цього, встановлено, що постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 року у справі № 05/5026/1138/2012 комунальне підприємство «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і в порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 18.11.2014 року № 0009531502 винесено після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року.

Станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв Закон у редакції після 19 січня 2013 року, в якій наслідки визнання боржника банкрутом визначено в статті 38, що кореспондує зі статтею 23 та має більш широкий зміст.

Так, згідно з частиною 1 статті 38 Закону із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 2 статті 41 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими та заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 1 статті 37 Закону.

Таким чином, наведеними нормами Закону визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Вимоги ДПІ у м. Черкасах не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки були заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі № 3-19гс14, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 5021/321/12 з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме частини 1 статті 23, статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за невиконання встановленого Податковим кодексом України обов'язку подавати до контролюючих органів податкової звітності, яке мало місце після визнання позивача банкрутом, є неправомірним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Юревича Святослава Володимировича - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська .

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.