Постанова

від 19.05.2015 по справі 804/4953/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. Справа № 804/4953/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Гарант» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ :

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Гарант» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, на суму податкового боргу по пені з податку на додану вартість в розмірі 364,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг по пені з податку на додану вартість у розмірі 364,96 грн., який у встановлені законом строки не сплачений, тому, у зв'язку із відсутністю у відповідача майна, податковий орган просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, з метою погашення заборгованості.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Гарант» (код за ЄДРПОУ 19435002) перебуває на податковому обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З позовної заяви вбачається, що станом на 31.03.2015 року за обліковими даними Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Приватне підприємство «Гарант» має податковий борг по пені з податку на додану вартість у розмірі 364,96 грн., який виник в результаті наступного.

21.05.2014 року фахівцями Нікопольської ОДПІ було складено акт камеральної перевірки №1623/2202/19435002 ПП «Гарант». На підставі вказаного акту перевірки Нікопольською ОДПІ було винесене податкове повідомлення - рішення від 21.05.2014 року №0002472202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10850,00 грн. Акт та податкове повідомлення - рішення були отримані відповідачем 21.05.2014 року.

02.08.2014 року ПП «Гарант» направлялась скарга на податкове повідомлення -рішення від 21.05.2014 року № 0002472202.

Проте, так як зазначене податкове повідомлення - рішення вже є узгодженим, а строк на подання скарги до вищестоящого контролюючого органу сплинув, то рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2014 року №5984/10/04-36-10-08-09 скарга ПП «Гарант» була залишена без розгляду.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до положень статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується:

- після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), (пункт 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті).

Згідно з п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Суд зазначає, що позовні вимоги заявлені в порядку підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , відповідно до якого контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

- відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

- недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

- майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

В такому випадку, обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою погашення податкового боргу було сформовано у відношенні відповідача податкову вимогу від 02.10.2014 року №5354-25, про сплату суми податкового боргу в розмірі 364,96 грн., яка повернулася у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

ПП «Гарант» не було добровільно погашено суми податкового боргу по платежем та зборам до бюджету, які зазначені в податковій вимозі, отже, вищевказана податкова вимога не відкликалась та нові податкові вимоги, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, на адресу платника податків не направлялись.

Податковим органом з метою виявлення активів платника податків були направлені запити до відповідних установ та організацій.

Згідно отриманих відомостей рухоме та нерухоме майно за платником податків не зареєстровано.

При розгляді справи, судом встановлено, що Приватне підприємство «Гарант» має відкриті банківські розрахункові рахунки: 26009050216280, ПАТ КБ Приватбанк, МФО 305299; 26065103667001, Нікоп. ф-я Приватбанк, МФО 305891; 26000197717, АТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805.

З огляду на викладене, та враховуючи, що суму податкового боргу в розмірі по пені з податку на додану вартість в розмірі 364,96 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, при цьому встановлено, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу (нерухоме майно, транспортні засоби тощо), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, та, як наслідок, про задоволення позову.

Керуючись статтями 158 - 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Гарант» про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків - Приватного підприємства «Гарант» (реєстраційний номер облікової картки платника податків 19435002, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Тельмана, буд. 5), що знаходяться в банку, на суму податкового боргу по пені з податку на додану вартість в розмірі 364,96 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник