Постанова

від 24.04.2015 по справі 808/1043/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року (о 10 год. 30 хв.) Справа № 808/1043/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представників позивача Гордієнко Д.В., Шевченко Т.В.,

представника відповідача Харламової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-трейд»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-трейд» (далі - ТОВ «ВКФ Електро-трейд», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000022213/218, прийняте відповідачем.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказують, що відповідачем зроблено незаконний та безпідставний висновок про встановлення певних фактів у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріал груп», що не можуть бути встановлені у такий спосіб, оскільки в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не може бути встановлено інформації, що не знаходиться у податкові справі суб'єкта господарювання та не внесена до інформаційних баз даних контролюючого органу. вважає, що з аналізу норм чинного законодавства та судової практики вбачається, що складення контролюючим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не створює юридичних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, а ні для самого суб'єкта господарювання, а ні для його контрагентів. Зазначають, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а сертифікати походження товару та товарно-транспортні накладні не містяться в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Факт придбання позивачем товару за договором з контрагентом не визнаний відсутнім за рішенням суду та не спростований у будь-який інший, передбачений законом, спосіб, факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності контролюючим органом взагалі не з'ясовувався. На підставі викладеного вважають спірне рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 15.04.2015 №540/08-01-10-03-10. Зокрема, зазначає, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за липень 2014 року на загальну суму 51 200,00 грн. Пояснює, що, від ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано акт від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639 про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріал груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.06.2014 по 31.08.2014, у якому зроблено висновок щодо маніпулювання податковою звітністю за рахунок формування податкового кредиту по товарних групах, реалізація яких у подальшому відсутня, а також не підтверджено господарські відносини із контрагентами, вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу. Крім того, вказує, що аналізуючи звітність підприємства, а також ЄРПН не було встановлено отримання підприємством ТОВ «Тріал груп» товарів, які у подальшому були реалізовані позивачу, тобто неможливо ідентифікувати придбаний у вказаного контрагента товар. Також позивачем до перевірки не надано сертифікати якості, будь-які документи, що підтверджують транспортування товарів народного споживання, сертифікати походження товару, документи, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому/передачі товару. Ураховуючи викладене, вважає висновки, викладені у акті перевірки є обґрунтованими, а спірне рішення прийнято правомірно та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ВКФ Електро-трейд» (ідентифікаційний код 30201976) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.11.1998 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, основний вид економічної діяльності: 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА №811861 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

07.07.2014 позивачем укладено договір №01/07-14 на поставку товарів з ТОВ «Тріал-груп», на умовах якого Постачальник (ТОВ «Тріал-груп») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити та передати у власність Замовника (ТОВ «ВКФ Електро-трейд») Товар, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей Товар. Предметом поставки за цим договором є наступний Товар - Комплектуючі до роз'єднувачів в асортименті. Загальна вартість товару за цим Договором становить 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58 333,33 грн.

Так, отримання Товару, а саме ізоляторів ІОС 110/1250 УХЛ 1 у кількості 72 шт. та ізоляторів ІОС 35/1000, було здійснено за виданою Постачальником видатковою накладною від 18.07.2014 №160718, приймання-передача товару за Договором здійснена шляхом підписання акту. Крім того, ТОВ «Тріал-груп» виписано позивачу податкову накладну від 18.07.2014 №79 на суму 256 000,00 грн., у тому числі суми ПДВ 51 200,00 грн., яку також будо зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури від 16.07.2014 №160718. Платіжними дорученнями від 08.08.2014 №125 на суму 292 800,00 грн., від 08.08.2014 №126 на суму 42 648,00 грн., від 01.09.2014 №133 на суму 14 400,00 грн. позивачем за виконані за поставлений Товар на рахунок контрагента перераховано грошові кошти. Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем суду надано товарно-транспортну накладну №5 від 18.07.2014, лист ДП «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 19.07.2013 №11/3797, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.08.2010 №05.03.02-07/55673, договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2014, укладений з ПП «Приват-Інвест Группа», акт приймання-передачі нежилого приміщення від 01.01.2014.

Листом від 18.09.2014 №7759/10/08-29-22-1306/386 «Про надання інформації та її документального підтвердження» відповідач просив позивача у 10-денний термін від дати отримання цього запиту надати інформацію та її документальне підтвердження з питань відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Тріал-груп» за липень 2014 року, а також щодо реалізації або використання у господарській діяльності товару, придбаного у вказаного контрагента. Крім того, у вищевказаному листі наведений конкретний перелік інформації та копій документів, які відповідач просить надати позивача та зазначено, що у випадку ненадання пояснень та їх документальних підтверджень органи державної податкової служби на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України використають право на проведення позапланової перевірки.

01.10.2014 на адресу відповідача надійшла відповідь ТОВ «ВКФ Електро-трейд» на запит, якою повідомлено, що за період, липень 2014 року, підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Тріал-груп», дане підприємство було перевірено про наявність на державному сайті ДПІ України про дані платника податку на додану вартість, а також на сайті Єдиного реєстру юридичних ОСІБ. Дані про ТОВ «Тріал-груп» було підтверджено, тому ніяких сумнівів не викликає. Так, 07.07.2014 та 18.07.2014. у ТОВ «Тріал-груп» був придбаний товар (комплектуючі до роз'єднувачів) згідно накладних. Товар прийнятий на складі позивача (Адреса складу: м. Запоріжжя, вул. Уральська, 1) у комплекті з документами, а саме рахунки, видаткові накладні, податкові накладні. Даний товар було оприбутковано на склад позивача для подальшого використання для виробництва роз'єднувачів (підприємство є виробниками роз'єднувчів РДЗ). За даний товар наша фірма проводила безготівкові розрахунки. Станом на 01.10.2014 заборгованість перед ТОВ «Тріал-груп» відсутня. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано відповідні первинні документи.

Начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено наказ від 26.11.2014 №856 про проведення документальної невиїзної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ Електро-трейд», на підставі якого винесено повідомлення від 26.11.2014 №142.

На підставі вказаного наказу у період з 27.11.2014 по 27.11.2014 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Тріал-груп» за період липень 2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 28.11.2014 №150/08-29-22-1308 (далі - Акт).

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, наказу №678 від 13.11.2013 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 51 200,00 по підприємству ТОВ «Тріал-груп» за липень 2014 року, що призвело до:

завищення податкового кредиту (р.17 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ - 51 200,00 грн.;

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.18 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ - 51 200,00 грн.;

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму 51 200,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в Акті, позивачем подано заперечення від 25.12.2014 №251214-2 до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, проте згідно відповіді на заперечення від 12.01.2015 №61/10/08-29-22-1306/386 повідомлено позивача, що висновки акт відповідають вимогам законодавства.

На підставі Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000022213/218, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 76 800,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 51 200,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25 600,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Складена контрагентом позивача податкова накладна відповідає вимогам законодавства України стосовно форми і порядку оформлення. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме був реалізований ТОВ «Електромонтаж-техсервіс», що підтверджується видатковою накладною №РН-0000020 від 21.07.2014, ТОВ «ЕМВ Енерго АГ», що підтверджується видатковою накладною №РН-0000024 від 29.08.2014, остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції №КА-0000059 від 20.07.2014, №КА-0000060 від 20.07.2014, №КА-0000076 від 29.08.2014.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості, будь-яких документів, що підтверджують транспортування товарів народного споживання, сертифікатів походження товару, документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому/передачі товару суд наголошує наступне.

Визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Отже, згідно з отриманою від контрагента податковою накладною позивач також мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем суду надано товарно-транспортну накладну №5 від 18.07.2014, лист ДП «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 19.07.2013 №11/3797, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.08.2010 №05.03.02-07/55673, договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2014, укладений з ПП «Приват-Інвест Группа», акт приймання-передачі нежилого приміщення від 01.01.2014.

Згідно листа ДП «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 19.07.2013 №11/3797 судом встановлено, що продукція: роз'єднувачі змінного струму на напругу більшу 1 кВт, не включено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Щодо господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Тріал груп» та посилання представника відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639 про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріал груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.06.2014 по 31.08.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Суд зауважує, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності вказаного контрагента із посиланням на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639. Проте, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не створює юридичних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, а ні для самого суб'єкта господарювання, а ні для його контрагентів.

Твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагента відповідачем суду також не надано.

Матеріалами справи встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Тріал груп» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується також актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022213/218 від 14.01.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-трейд» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн., (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак