Постанова

від 27.05.2015 по справі 820/4377/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 травня 2015 р. № 820/4377/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" до Харківської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Інтербуд" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.04.2015 року № 0000941501, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Летючий В.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Лисенко М.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інтербуд", за результатами якої 01.04.2015 р. був складений акт за № 753/20-23-15-01-09/31337000, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 12683,69 грн. за листопад 2013 р.

За наслідками вказаного акту перевірки 21.04.2015 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000941501 на загальну суму грошового зобов'язання 15855,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як свідчать докази справи, 18 листопада 2013 року позивачем була проведена сплата за товари (залізобетонні вироби), платіжне доручення № 752 від 18.11.2013 року, згідно рахунку № 1-396 від 18.11.2013 року у розмірі 76102,14 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 12683,69 грн. - на користь ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

18.11.2013 р. Позивач отримав оригінал податкової накладної № 34 від 18.11.2013 року на загальну суму 76 102,14 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 12 683,69 грн. від ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій № 1".

Отже, вказані вимоги позивачем були виконані, податкова накладна № 34 від 18.11.2013 р. відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних (рядок 53).

Норми п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що податкова накладна, видана в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, Листа Міністерства доходів і зборів України від 27.09.2013 року № 11982/6/99-99-19-0402-15 дана податкова накладна за своєю формою та змістом відповідала вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б спричинили втрату даної накладної юридичного статусу первинних документів не виявлено.

При судовому розгляді встановлено, що сума 76 102,14 грн., в т.ч. ПДВ 12 683,69 грн. підтверджена податковою накладною. В свою чергу, ця податкова накладна повною мірою відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Таким чином, із зазначеного вище випливає, що включення позивачем до податкового кредиту суму у розмірі 12 683,69 грн. у листопаді 2013 року було здійснено правомірно, згідно приписам законодавства. Щодо посилань відповідної сторони на обов"язок позивача стосовно перевірки свого контрагента на внесення даних до реєстру виписаних податкових накладних, то вони є безпідставними, оскільки такий обов"язок законом на позивача не покладено, тому і відповідальність за це не несе.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.04.2015 року № 0000941501, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" (62441, Харківська область, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", буд. 50, код ЄДРПОУ: 31337000) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.05.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.