Рішення

від 24.04.2015 по справі 582/226/15-ц

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/118/15

Справа № 582/226/15-ц

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2015 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Яковенко Н.М.

за участю секретаря Климась С.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ганненко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія - Л.Р.М." про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія - Л.Р.М." на його користь: 4 835, 47 грн. заробітної плати, 4 435,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку з 08.10.2014 року по день звернення до суду, середнього заробітку з дня звернення до суду по день винесення судом рішення по справі, 3000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача, директор ТОВ "Технологія - Л.Р.М." Ганненко Н.С. позов не визнала у повному обсязі, про що подала до суду заперечення та пояснила, що дійсно ОСОБА_1 працював в "Технологія -Л.Р.М.". В минулому роді на підприємстві склалася скрутна фінансова ситуація внаслідок розриву економічних зв'язку з російськими споживачами, тому на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі перед працівниками, значна частина з яких звільнилася з підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 На даний час у підприємства з'явився новий інвестор, який надав кошти на погашення заборгованості по зарплаті. Станом на 26 березня 2015 року вся заборгованість по заробітній платі перед працівниками погашена в повному обсязі, у тому числі і перед позивачем, а тому його позов задоволенню не підлягає.

Суд , заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював в ТОВ "Технологія -Л.Р.М." трактористом з 04.03.2013 р. та 07.10.2014 р. буз звільнений за власним бажанням, про що свідчать копія сторінок трудової книжки позивача (а.с. 10) та копія наказу про звільнення (а.с. 26). З довідки ТОВ "Технологія - Л.Р.М." (а.с. 27) встановлено, що підприємство мало заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі за червень-жовтень 2014 року на загальну суму 5545, 99 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 1 ст. 116 КЗпІІ України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь чає затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснюється, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається поданих відповідачем платіжних відомостей про виплату зарплати (а.с. 29-34), ОСОБА_1 була погашена заборгованість по зарплаті частинами. Так 16 березня 2015 року було виплачено 2 700 грн., а остаточний розрахунок здійснено 26 березня 2015 року та виплачено 2845,99 грн. Всього виплачено 5545,99 грн. заборгованості по зарплаті. Факт погашення заборгованості визнається і позивачем, який пояснив, що дійсно отримав заборгованість по зарплаті в повному обсязі. Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач звільнився з ТОВ "Технологія-Л .Р.М." 07 жовтня 2014 року, про що свідчить запис в трудовій книжці позивача та копія наказу (а.с. 25) Заборгованість по зарплаті в повному обсязі була погашена 26 березня 2015 року. Тобто з часу звільнення позивача до повного розрахунку по зарплаті пройшло 118 робочих днів.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.28) за останні повні два місяці роботи його заробітна плата становить 2450 грн., кількість робочих дів за ці місяці становить 42 дні, відповідно середньоденний заробіток позивача склав 58, 33 грн. (2450 грн.:42 дні).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача, складає 6882 грн. 94 коп. (58,33 грн.* 118).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13).

Суд погоджується з позицією позивача, що незаконні дії відповідача щодо невиплати заробітної плати призвели до його моральних переживань, оскільки відсутність заробітної плати вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, обмежень у придбанні необхідних речей для своєї сім'ї і вважає, що стягнення судом з відповідача 500 грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі зазначеної норми з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі пропорційному, задоволеній частині вимог, але не менше розміру, встановленого Законом України "Про судовий збір". Враховуючи, що судом задоволено позовних вимог позивача на загальну суму 7382,94 грн., необхідно стягти з відповідача 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Л.Р.М." про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, завольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія - Л.Р.М." (код юридичної особи 34923048, юридична адреса: 42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, 202) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 6882 (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 94 коп., та 500 (п'ятсот ) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія - Л.Р.М." (код юридичної особи 34923048, юридична адреса: 42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, 202) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко