Постанова

від 29.05.2015 по справі 815/2544/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2544/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Одеса

15:02

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;

представника позивача - Гавричкова С.В. (довіреність від 19.03.2015 року);

представника відповідача - Тараненко Р.Ю. (довіреність від 19.02.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 року № 0000142205, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складання Акту від 31.03.2015 року № 2234/15-53-22-05/38721889 про результати позапланової перевірки ТОВ «АМ ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38721889) щодо документального підтвердження господарських правовідносин з ПП «Нікон-Торг» (код за ЄДРПОУ 39163934) за жовтень 2014 року та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.04.2015 року № 0000142205.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 18.03.2015 року по 24.03.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ПП «Нікон-Торг», код за ЄДРПОУ 39163934, за період з 01.10.2014 року 31.10.2014 року.

За результатами цієї перевірки 31.03.2015 року відповідач склав акт № 2234/15-53-22-05/38721889, яким встановлені порушення позивачем:

- ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість на суму 10436,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 20.04.2015 року № 0000142205, яким позивачеві за порушення ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15654,00 грн., у тому числі за основним платежем на 10436,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями 5218,00 грн.

Позивач не погоджується з діями щодо проведення перевірки та складання Акту від 31.03.2015 року № 2234/15-53-22-05/38721889 про результати позапланової перевірки ТОВ «АМ ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38721889) щодо документального підтвердження господарських правовідносин з ПП «Нікон-Торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за жовтень 2014 року та податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та вважає його протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-10).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.92-97).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 17.05.2013 року за № 15561020000046823.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 18.05.2013 року за № 15531382057.

На підставі направлення від 16.03.2015 року № 000141/268 (а.с.102) та Наказу № 317 від 16.03.2015 року (а.с.13) в період з 18.03.2015 року по 24.03.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ПП «Нікон-Торг», код за ЄДРПОУ 39163934, за період з 01.10.2014 року 31.10.2014 року.

За результатами цієї перевірки 31.03.2015 року відповідач склав акт № 2234/15-53-22-05/38721889 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС», код за ЄДРПОУ 38721889 щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин із Приватним підприємством «Нікон-Торг», код за ЄДРПОУ 39163934 за період жовтень 2014 року» (а.с.25-40).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість на суму 10436,00 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, а також даних інформаційних баз: системи «Податковий блок», «Архів Електронної звітності» щодо господарських відносин з ризиковим контрагентом ПП «Нікон-Торг», що свідчать про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 20.04.2015 року № 0000142205, яким позивачеві за порушення ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15654,00 грн., у тому числі за основним платежем на 10436,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями 5218,00 грн. (а.с.41).

Суд вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки та складання Акту від 31.03.2015 року № 2234/15-53-22-05/38721889 про результати позапланової виїної перевірки ТОВ «АМ ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38721889) щодо документального підтвердження господарських правовідносин з ПП «Нікон-Торг» (код за ЄДРПОУ 39163934) за жовтень 2014 року та вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими, з наступних підстав.

13.01.2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» відповідач направив запит № 485/10/1553/15-2 про надання документального підтвердження господарських операцій пов'язаних з придбанням товарів у ПП «Нікон-Торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за жовтень 2014 року (а.с.42).

06.02.2015 року позивач направив лист-відповідь № 3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області де зазначив, що вимога про витребування документів у десятиденний термін порушує його право, передбачене ст.73 Податкового кодексу України, щодо надання документів на запит у місячний строк (а.с.43) та 25.02.2015 року лист № 11, яким у зв'язку із змінами у податковому законодавстві відмовився від виконання запиту (а.с.44).

16.03.2015 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області виніс наказ № 317 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС», код ЄДРПОУ 38721889 щодо документального підтвердження господарських правовідносин з Приватним підприємством «Нікон-Торг» код ЄДРПОУ 39163934 за період жовтень 2014 року». Позивач листом від 19.03.2015 року № 15 повідомив відповідача про оскарження даного наказу у судовому порядку (а.с.45).

Відповідач, не зважаючи на письмове попередження про оскарження наказу № 317 від 16.03.2015 року, яке зареєстроване 20.03.2015 року канцелярією Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, провів перевірку та за її результатами склав акт.

Суд встановив, що 01.04.2015 року Одеський окружний адміністративний суд своєю постановою у справі № 815/1690/15 адміністративний позов ТОВ «АМ ТРАНС» задовольнив, скасував наказ Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 317 від 16.03.2015 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС», код ЄДРПОУ 38721889 щодо документального підтвердження господарських правовідносин з Приватним підприємством «Нікон-Торг» код ЄДРПОУ 39163934 за період жовтень 2014 року» (а.с.14-16).

Також, суд встановив, що Одеський апеляційний адміністративний суд 12.05.2015 року по справі № 815/1690/15 своєю ухвалою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишив без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року залишив без змін.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Також, відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд не приймає до уваги наданий відповідачем акт від 18.03.2015 року № 8/15-53-22-05/38721889 про відмову підпису направлення на перевірку ТОВ «АМ ТРАНС» щодо документального підтвердження господарських правовідносин з ПП «Нікон-Торг» за жовтень 2014 року, оскільки вказана в ньому особа ОСОБА_3 не є посадовою особою позивача (а.с.103).

Крім того, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що при проведенні перевірки Товариству з обмеженою відповідальністю не пред'являлися направлення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що дії податкового органу щодо проведення перевірки та складання за її результатами акту є неправомірними.

Також, суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одним із контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» було Приватне підприємство «Нікон-Торг».

ТОВ «АМ ТРАНС» (покупець) та ПП «Нікон-Торг» (постачальник) уклали договір поставки товару № 300914/1 від 30.09.2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах визначених договором.(а.с.80-81).

Згідно з п.4.3 розділу 4 зазначеного договору моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, видатковими накладними, податковими накладними, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (а.с.48-79).

З огляду на те, що за договором, укладеним позивачем з контрагентом, позивач придбав товар, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання товарів позивачем за вищезазначеним договором, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище робіт позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеним з зазначеним вище контрагентом позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавалися позивачеві послуги з постачання товарів, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором послуг з постачання товару підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо використання в ході перевірки податкової інформації щодо встановлення ризикового контрагента ПП «Нікон-Торг».

Суд наголошує, що постановою від 26.12.2014 року по справі 815/6734/14 Одеський окружний адміністративний позов ПП «Нікон-Торг» задовольнив частково, визнав протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформації на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.11.2014 року № 38847/7/15-53-22-3-/17 щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з контрагентами та зобов'язав ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.11.2014 року № 38848/7/15-53-22-3-/17 щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з контрагентами.

Крім того, 10.02.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою по справі № 815/6734/14 апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області залишив без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року залишив без змін.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо проведення перевірки та складання акту від 31.03.2015 року № 2234/15-53-22-05/38721889 про результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 38721889) щодо документального підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством «Нікон-Торг» (код за ЄДРПОУ 39163934) за жовтень 2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.04.2015 року № 0000142205.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38721889) суму сплаченого судового збору в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять),78 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 29 травня 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко