Рішення

від 28.05.2015 по справі 906/532/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2015 р. Справа № 906/532/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Порхун В.М. (довіреність від 29.04.15.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр"

про стягнення 55390,83 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 55390,83грн., з яких: 42971,08грн. боргу, 1289,13грн. річних (за період з 30.04.14 по 06.04.15), 11130,62грн. інфляційних (за період з 30.04.14 по 06.04.15).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОБІ" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №010113, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали, а саме пісок річковий, на умовах і в порядку, обумовлених умовами зазначеного договору (а.с.9).

Даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2013р., а в частині розрахунків за відвантажений товар та надані послуги - до повного погашення заборгованості покупцем.

Ціна товару між Продавцем та Покупцем визначена пунктом 2.3 Договору, відповідно до якого, ціна за 1т. піску становить 20 грн., в т.ч.ПДВ. Встановлено, що ціна за навантаження 1т. піску складає 5 грн.

01.03.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОБІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу, у відповідності до якої ціна навантаження 1т. піску склала 4 грн.00 коп. (а.с.11).

У відповідності до п.1.2 укладеного Договору встановлено, що загальна кількість товару, який підлягає продажу визначається на підставі накладних.

Згідно п.2.5. загальна сума Договору розраховується як вартість піску річкового по всім накладним та актами наданих послуг.

На виконання умов договору, за період з січня 2013 по червень 2013 ТОВ "СОБІ" поставило, а ТОВ "Автотрак Центр" прийняло товар на загальну суму 248764,20 грн., що підтверджується підписаними сторонам накладними та довіреністю на отримання товару (а.с.12-69).

Згідно з п.2.8. встановлено, що оплата за пісок і наданні послуги здійснюється на підставі рахунку-фактури, накладної та акту наданих послуг не пізніше трьох днів з моменту отримання документів.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 42971,08грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків (а.с.70).

11.08.14 позивач надіслав відповідачу претензію за № 2014/Ю-360 (а.с.72-75) про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 19.08.14 та залишена ним без відповіді та задоволення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 42971,08грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 11130,62 грн. інфляційних та 1289,13 грн. 3% річних (а.с.4).

Річні та інфляційні обраховані за період з 30.04.14 по 06.04.15 на суму боргу 42971,08грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Обрахувавши суму 3% річних самостійно, суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 1204,37грн., а в частині стягнення 84,76грн. суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних, слід зазначити, що задоволенню в обсязі нарахованому позивачем підлягає вимога про стягнення 11130,62грн., оскільки остання є законною та відповідає обставинам справи, хоча при їх обрахунку позивач припустився арифметичної помилки, нарахувавши їх у меншому розмірі ніж слід.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 55306,07грн., з яких: 42971,08грн. боргу, 1204,37грн. річних, 11130,62грн. інфляційних. У стягненні 84,76грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (12414, Житомирська область, Житомирський район, с. Болярка, вул. Жовтнева, 20; код ЄДРПОУ 37055830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 4; код за ЄДРПОУ 16476986) - 42971,08грн. боргу, 1204,37грн. річних, 11130,62грн. інфляційних, 1824,20грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення 84,76грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.05.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)