Рішення

від 13.05.2015 по справі 908/1639/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 24/65/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 Справа № 908/1639/15-г

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕНКО" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котляревського, буд. 8 кв. 39, код ЄДРПОУ 37718791)

до відповідача : Обласне комунальне підприємство "ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38; місце знаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, буд. 69, код ЄДРПОУ 03337119, електронна адреса: postmaster@kpdtke.donetsk.ua )

про стягнення суми

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Панкова О.М., довіреність від 14.04.2015р.

від відповідача: Анохіна Т.Г., довіреність від 30.12.2014р. № юр/2484

СУТЬ СПОРУ:

16.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕНКО" з позовною заявою до Обласного комунального підприємства "ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про стягнення з відповідача 9 437 296, 73 грн., з яких: 5 260 314,64 грн. основного боргу, 155 760,76 грн. 3% річних, 1 304 892,85 грн. інфляції та 2 716 328,48 грн. збитків.

Ухвалою від 16.03.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/1639/15-г, присвоєно провадженню номер 24/65/15, справу призначено до розгляду на 20.04.2015р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

16.03.2015р. разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання про об'єднання однорідних позовних заяв, в якому позивач просить суд об'єднати позовні заяви № 1 від 10.03.2015р., № 2 від 10.03.2015р., № 3 від 10.03.2015р., №4 від 10.03.2015р. в одне провадження. Клопотання судом залишено без задоволення, оскільки позовні заяви № № 1, 3, 4 від 10.03.2015р. не перебувають в провадженні судді Азізбекян Т.А., а тому відсутні підстави щодо об'єднання позовних вимог в одне провадження.

20.04.2015р. позивачем надано клопотання № 15 від 20.04.2015р. про зміну суми стягнення та просить суд стягнути з відповідача 10 278 539,32 грн., з яких: 4 993 120,76 грн. основного боргу, 171 987,47 грн. 3% річних, 2 397 102,61 грн. інфляції та 2 716 328,48 грн. збитків, оскільки відповідач визнав суму основного боргу та у період з 25.03.2015р. по 17.04.2015р. частково оплатив заборгованість.

Беручи до уваги, що ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання клопотань про зміну суми стягнення, тому виходячи зі змісту наданого клопотання, а також змісту раніше поданої позовної заяви суд розцінює клопотання № 15 від 20.04.2015р. як збільшення розміру позовних вимог.

Клопотання прийнято судом.

Ухвалою від 20.04.2015р. розгляд справи відкладений на 13.05.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 13.05.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що 02.11.2012р. між сторонами укладено договір про закупівлю товару № 011/11/12, на виконання умов якого в період з 06.12.2012р. по 31.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102 096 736,80 грн., за який останній розрахувався частково. Отже, на час розгляду справи в суді сума основного боргу становить 4 993 120,76 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 2 397 102,61 грн. інфляції за загальний період з 10.07.2013р. по 20.04.2015р. та 171 987,47 грн. 3% річних. Крім того, своїми неправомірними діями, щодо невиконання договору № 011/11/12 відповідач завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з ростом відпускних цін на паливо котельне. Збитки за несвоєчасну сплату палива котельного складають 2 716 328,48грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 614, 615, 623, 625, 629, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач визнає позовні вимоги частково в розмірі основного боргу у сумі 4 753 120,76 грн. Що стосується позовних вимог в частині стягнення 2 716 328,48 грн. збитків, 2 397 102,61 грн. інфляції та 171 987,47 грн. - сума 3 % річних відповідач дані вимоги не визнає та звернув увагу, що як би населення своєчасно розраховувалось за надані послуги з теплопостачання та відсутність воєнного конфлікту на території Донецької області, відповідач взагалі не мав би боргу за поставлений позивачем товар. Крім того, діяльність ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є збитковою. Так основним видом діяльності ОКП є виробництво та постачання теплової енергії за встановленими державою тарифами. Ці тарифи не покривають всі витрати підприємства, що веде до його збитковості. Також підприємство проводить нарахування за теплову енергію тільки в опалювальний період, кошти від споживачів надходять переважно теж в цей період. Інших власних джерел отримання доходів, які б надавали можливість виплачувати заробітну плату в неопалювальний період, підприємство не має. До початку АТО, для виплати заробітної плати своїм працівникам в неопалювальний період, підприємство вимушене було брати кредити в банках. Однак, проведення АТО, унеможливлює у теперішній час отримання таких кредитів. Зазначені обставини виникли не з вини ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Виникнення обставин непереборної сили, які унеможливлюють своєчасну сплату за своїми зобов'язаннями підтверджується сертифікатом (висновком) № 2644/05-4 від 28.08.2014 року, який отримано від Торгово-промислової палати України, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 02 липня 2014 року до закінчення АТО обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Вкрай незадовільний фінансовий стан відповідача підтверджується також даними балансу підприємства та звіту про фінансові результати за 2014, за 1 кв.2015 р. Відповідач просить суд прийняти всі ці обставини до уваги та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум 2 716 328,48 грн. - збитки за несвоєчасну сплату, 2 397 102,61 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 171 987,47 грн. - сума 3 % річних. Слід звернути увагу, що відповідач перевірив правильність нарахування позивачем інфляційної складової та 3 % річних та зазначає, що позивачем арифметично правильно зроблений даний розрахунок. Також відповідач не погоджується із вимогами позивача, щодо стягнення суми 2 716 328,48 грн. - збитків за несвоєчасну сплату. Відповідач вважає, що позивачем не доведений факт спричинення йому збитків, а також не доведений факт вжиття певних заходів щодо отримання таких доходів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тенко» (Продавець) укладений договір № 011/11/12, згідно якого (пункт 1.1.) Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцеві товар - продукти нафтоперероблення рідкі: котельне паливо (код ДК 016-97 -23.20.1) у кількості та за цінами, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, відповідно до письмових заявок Покупця.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за поставлений Товар виконується Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця у 90-то денний термін з моменту отримання заявленої партії Товару та усіх товару-супровідних документів згідно з п. п. 5.7., 5.8. Договору у повному обсязі.

Згідно п. 5.5. договору, перехід права власності на Товар, що є предметом поставки за цим Договором, виникає з моменту передачі Товару за видатковою накладною.

Продавець зобов'язаний надати в момент постачання кожної партії Товару оригінали всіх товаросупровідних документів: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок-фактуру; сертифікат (паспорт) якості; товарно-транспортну накладну (п.5.7.). Продавець зобов'язаний надати Покупцю податкові накладні, оформлені українською мовою та у відповідності із ст. 201 Податкового Кодексу (п.5.8).

09.09.2013р. сторони уклали додаткову угоду № 1 та домовились, про таке: 1.При розгляді листа ТОВ «Тенко» № 20 від 29.08.2013р., керуючись ч. 2 п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. № 2289-УІ із змінами та доповненнями Сторони домовились, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» погоджується на збільшення ціни за одиницю Товару на 10% на залишок Товару по зазначеному Договору. 2. Скореговані ціни за одиницю Товару визначені у Додатку № 2 від 09.09.2013р. Специфікація № 2 до Договору про закупівлю товарів № 011/11/12 від 02.11.2012р, який є невід'ємною частиною зазначеного Договору, не суперечать ч. 2 п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. № 2289-УІ із змінами та доповненнями. 3. Станом на момент підписання Додаткової угоди №1 від 09.09.2013р. продавцем, відповідно до Додатку № 1 Специфікація №1 до Договору про закупівлю товарів № 011/11/12 від 02.11.2012 р. було поставлено 1 058,15 тони товару на загальну суму 5 079 120,20 грн. з ПДВ. 4. Залишок поставки Товару за Договором про закупівлю товарів № 011/11/12 від 02.11.2012р., відповідно до Додаткової угоди № 1 та Додатку № 2 від 09.09.2013р. Специфікація № 2, які є невід'ємною частиною Договору, становить 5 953 200.00 грн. в т.ч. ПДВ 992 200,00 грн., за цінами та об'ємом відповідно до Додатка № 2 від 09.09.2013р. Специфікація № 2.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 011/11/12 в період з 06.12.2012р. по 31.03.2014р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 102 096 736,80 грн. Факт отримання товару підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийому-здачі палива котельного, товаротранспортними накладними та довіреностями на отримання товару, копії які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 7.1.1. Договору № 011/11/12 сторони обумовили, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Відповідно до п. 7.4.1. Договору, Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.

Як зазначалося вище, порядок розрахунків між Покупцем та Продавцем передбачений пунктом 4.1. Договору, відповідно до якого розрахунок за поставлений Товар виконується Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в 90-то денний термін з моменту отримання заявленої партії Товару, та усіх товаросупроводжувальних документів згідно з п. п. 5.7,5.8. Договору у повному обсязі, а саме: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат(паспорт)якості, товарно-транспортну накладну.

Проте, відповідач у порушення умов договору лише частково оплатив вартість поставленого товару в розмірі 97 343 616,04 грн. Отже, заборгованості складає 4 753 120,76 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків та визнано відповідачем.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4 753 120,76 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору про закупку товару № 011/11/12 від 02.11.2012р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

З урахуванням клопотання позивача від 20.04.2015р. № 15 судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 993 120,76 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач у період з 25.03.2015р. по 11.05.2015р. здійснював оплату за договором від 02.11.2012р. № 011/11/12, внаслідок чого на час розгляду справи в суду сума основного боргу становить 4 753 120,76 грн., що також відображено в акті № 2 звірки взаєморозрахунків від 11.05.2015р., який підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками підприємств.

Оскільки часткове погашення суми основного боргу відбулося після звернення з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 240 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4 753 120,76 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та визнано відповідачем.

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 4 753 120,76 грн. основного боргу за договором про закупку товару № 011/11/12 від 02.11.2012р.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 171 987,47 грн. 3% річних за загальний період з 10.07.2013р. по 20.04.2015р. та 2 397 102,61 грн. інфляції.

Оскільки судом встановлено, що погашення заборгованості відбулося значно пізніше, ніж це передбачено умовами договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є законними.

Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на незадовільний фінансовий стан відповідача та обставини непереборної сили, оскільки право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За таких обставин, вимоги в частині стягнення 171 987,47 грн. 3% річних та 2 397 102,61 грн. інфляції є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 716 328,48 грн. збитків.

В обґрунтування вимог щодо стягнення збитків позивач вказує, що своїми неправомірними діями, щодо невиконання договору № 011/11/12 відповідач завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з ростом відпускних цін на паливо котельне, згідно акту консультацій № ЗИ-17 середній рівень цін з урахуванням ПДВ та доставкою по Україні на 06.02.2015 р. на умовах DDP склад Покупця, на товар складає: Жидке котельне паливо - 8000,00 грн. з ПДВ за 1 тн.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків в суму 2 716 328,48 грн. у зв'язку з недоведеністю виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

У той же час, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Позивачем не надано суду відповідних доказів, які беззастережно підтверджують розмір збитків, вину відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Позивач безпідставно вважає, що оскільки відповідач не виконав передбачені договорами зобов'язання та не оплатив товар, це спричинило ряд негативних наслідків для продавця, зокрема, призвело до матеріальних втрат (збитків). Відсутні підстави стверджувати, що зріст відпускних цін на паливо знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за договором.

Без надання позивачем суду доказів про завдання реальних збитків в розмірі 2 716 328,48 грн., відсутні підстави для їх стягнення у сумі, яка нарахована позивачем.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у розмірі 2 716 328,48 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

За таких обставин позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38; місце знаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, буд. 69, код ЄДРПОУ 03337119) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНКО" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котляревського, буд. 8 кв. 39, код ЄДРПОУ 37718791) - 4 753 120 (чотири мільйона сімсот п'ятдесят три тисячі сто двадцять) грн. 76 коп. основного боргу, 171 987 (сто сімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 47 коп. 3% річних, 2 397 102 (два мільйона триста дев'яносто сім тисяч сто дві) грн. 61 коп. інфляції та 53 767 (п'ятдесят три тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 01 коп. судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 240 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.05.2015р.