Рішення

від 12.05.2015 по справі 910/16215/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/16215/14

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

про стягнення заборгованості за виконані роботи

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Заблоцький В.А. (дов.№б/н від 19.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 порушено провадження у справі №910/16215/14 та призначено справу до розгляду на 02.09.2014 року.

02.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та від відповідача також надійшов відзив на позов.

У судових засіданнях 02.09.2014 та 04.09.2014 оголошено перерву до 04.09.2014 та 09.09.2014 відповідно.

У судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача підтримав питання щодо необхідності призначення судової експертизи у справі.

Представники відповідача надали письмові заперечення на відзив та залишили вирішення питання щодо призначення експертизи на розсуд суду.

За результатами розгляду справи, судом призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 09.09.14 наявна у матеріалах справи).

Відповідною ухвалою суду від 09.09.2014 провадження у справі №910/16215/14 зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №910/16215/14 без висновку через неможливість проведення такої експертизи.

Ухвалою суду від 30.03.2015 провадження у справі №910/16215/14 поновлено та призначено справу до розгляду на 14.04.2015 року.

За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання відповідача, та відкладено розгляд справи на 12.05.2015, у зв'язку із нез'явленням до судового засідання позивача.

До судового засідання 12.05.2015 позивач укотнре не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 .05. 2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСБУД» (генеральний підрядник ) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» (субпідрядник) укладено Договір на виконання будівельних робіт № 161/П- 259-11. (далі - Договір) .

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами та здати Генеральному підряднику в установлені даним договором строки роботи з вертикального планування очисних споруд забійного комплексу на об'єкті: Комплекс по забою курчат бройлерів на землях Ладижинської міської ради, Вінницької області, а Генеральний підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 2.1. Договору загальна вартість робіт відповідно з даним Договором складається з суми всіх актів виконаних робіт до даного договору, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Пункт 11.2.2 Договору передбачає, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 15 банківських днів після підписання останнього Акту здачі - приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення

Оплата за виконані роботи здійснюється Генеральним підрядником згідно фактично виконаних та прийнятих обсягів робіт на основі Договірної ціни, як то передбачено п.11.3. договору.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту №1 за липень 2011 та Акту №2 за липень 2011 приймання виконаних підрядних робіт позивач передав, а відповідач прийняв виконав роботи на суму 763 373,70 грн., про що свідчить наявність підписів, скріплених печаткою, обох сторін.

У свою чергу, відповідачем здійснено оплату виконаних робіт не у повному обсязі, а саме у розмірі 627 721,87 грн., що підтверджується проведеними розрахунковими операціями, відображеними у банківській виписці про рух грошових коштів на рахунку позивача. .

З огляду на викладене, позивач, звертаючись із позовом до суду, просить стягнути з відповідача 90 651, 83 грн. заборгованості за виконані роботи.

Відповідач, у своєму відзиві та додаткових письмових поясненнях, стверджує, що умовам договору, а саме пунктом 11.2.2. договору, передбачено що остаточний розрахунок за виконані роботи генеральний підрядник проводить на протязі 15 банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення всіх робіт у відповідності з даним Договором. Остаточний розрахунок здійснюється за винятком суми гарантійного при тримання, що складає п'ять відсотків від вартості виконаних робіт з урахуванням матеріалів. Так, відповідач стверджує, що вартість робіт разом із матеріалами становить 1 919 455,25 грн., а тому розмір гарантійного притримання становить 59 572,76 грн. Таким чином, ТОВ «МСБУД» стверджує про відсутність підстав для здійснення оплати гарантійного притримання, та просить суд задовольнити позовні вимоги у частині стягнення 31 079,07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, внаслідок укладення Договору №161/П-259-11 між сторонами у справі виникли правовідносини з договору будівельного підряду, за яким, відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У межах даного спору сторонами не заперечувався факт виконання та факт приймання виконаних робіт та до матеріалів справи сторонами долучено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 (форма №КБ-3) складених та підписаних представниками обох сторін 31.07.2011, акт №1 та акт №2 щодо приймання виконаних підрядних робіт. Із наданих документів вбачається, що загальна вартість будівельних робіт становить 1 191 428,25 грн.

За приписами частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Так, укладаючи договір, сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється за винятком суми гарантійного при тримання, що складає п'ять відсотків від вартості виконаних робіт з урахуванням матеріалів. Сума гарантійного притримання сплачується субпідряднику згідно п.12.6 та п.12.7. договору, якими передбачено, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини субпідрядника, він у визначений генеральним підрядником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити генерального підрядника про готовність до передачі закінчених робіт.

Отже, як встановлено судом вище, вартість робіт разом із матеріалами становить 1 191 428,25 грн., гарантійне притримання у такому разі становить 59 571,41 грн. та не підлягає стягненню з відповідача, за відсутності умов передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства.

Оскільки, сума гарантійного притримання 59 571,41 грн. не підлягає стягненню з відповідача, тому сума заборгованості з вартості виконаних робіт, яка не сплачена відповідачем та підлягає стягненню з нього на користь позивача складає 31 080,42 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" про стягнення заборгованості за виконані роботи - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03115, місто київ, вулиця Святошинська, 34; ідентифікаційний код 21555958) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" (01010, місто Київ, площа Арсенальна, 1-б; ідентифікаційний код 24364209) 31 080 (тридцять одну тисячу вісімдесят) гривень 42 копійки заборгованості за виконані підрядні роботи та 626 (шістсот двадцять шість) гривень 40 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 18.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова