Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/7100/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/7100/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газреконструкція"

до Приватного акціонерного товариства "Київметробуд"

про стягнення заборгованості у розмірі 191 771,24 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Шайко С.В. (дов.№б/н від 17.03.2015), Носов С.Г. - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Газреконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення заборгованості у розмірі 191 771,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 16.04.2015 року.

До початку судового засідання 16.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 16.04.2015 судом оголошено перерву до 19.05.2015 року.

У судовому засіданні 19.05.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача у розписці від 16.04.2015 про оголошення перерви. Відзиву на позов відповідач також не надавав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 між Публічним акціонерним товариством «Київметробуд» (генпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газреконструкція» (субпідрядник) укладено Договір субпідряду №11/002, предметом якого є виконання субпідрядником комплексу робіт з монтажу пристроїв диспетчерського зв'язку та телемеханіки ІІ-ї пускової дільниці від станції «Васильківська» до станції «Виставковий центр» будівництва Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Либідська» до станції „Виставковий центр", а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу згідно з умовами цього договору.

Вартість робіт по даному Договору, відповідно до п.2.1.Договору, визначається динамічною договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000 (з урахуванням змін та доповнень) та орієнтовно складає 2 100 000,00 грн., крім того ПДВ - 420000,00 грн. Загальна вартість робіт - 2 520 000,00 грн.

Пунктом 2.2.Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт буде уточнена після отримання від замовника будівництва проектно-кошторисної документації та підписання актів фактично виконаних робіт.

Порядок і умови платежів визначені сторонами у п.3.1., п.3.2. Договору, за умовами яких розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно з підписаними актами виконаних робіт по ф.КБ№2-в та довідки ф.КБ№3 протягом 15-ти днів після їх підписання за умови належного фінансування робіт Замовником будівництва. За послуги, надані Генпідрядником, Субпідрядник проводить генвідрахування в розмірі 2% від вартості виконаних робіт по договірній ціні.

Пунктом 4.1.Договору встановлено наступні строки виконання робіт за даним Договором: початок - липень 2011р., закінчення - квітень 2012 року.

Згідно із п.5.1.Договору, здавання та приймання виконаних робіт за цим Договором проводиться згідно з актом здавання-приймання робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін.

У випадку мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, відповідно до п.5.2.Договору, сторони складають акт з переліком необхідних доробок (виправлення допущеного браку) і термінами їх виконання Субпідрядником.

За умовами Договору, а саме п.6.5., п.7.2. Генпідрядник зобов'язується прийняти від Субпідрядника закінчені види робіт, а Субпідрядник зобов'язується власними силами, якісно та в узгоджені терміни здійснювати проведення робіт згідно з умовами цього Договору.

Здача виконаних робіт проводиться субпідрядником відповідно до діючих в Україні будівельних норм і правил та оформляється Актом здавання-прийнятгя робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін (п.8.2.Договору).

Пункт 10.4.Договору встановлює, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт при умові перерахування коштів замовником будівництва Генпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми несвоєчасно оплачених виконаних робіт.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач (субпідрядник) відповідно до прийнятих за Договором зобов'язань, виконав обумовлені сторонами роботи у повному обсязі на загальну суму 2297848,94 грн., що підтверджується актом №2 від 22.03.2012 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 (форма КБ-2), підписаним та скріпленим печатками обох сторін Договору - як субпідрядником (позивачем), так і генпідрядником (відповідачем).

Також, на підтвердження проведених робіт та їх вартості, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за березень 2012 (форма КБ-3), підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту), розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №1-1-1 на монтаж пристроїв диспетчерського зв'язку та телемеханіки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 29.07.2014 складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 29.07.2014 заборгованість відповідача за Договором №11/002 від 25.05.2011 становить 120172,17 грн. Додатково, позивач направляв відповідачу для погодження та підписання акт звірки станом на 07.04.2015, за яким заборгованість відповідача також складає 120172,17 грн., проте даний акт відповідачем залишено поза увагою.

Оскільки, оплату за виконані позивачем роботи відповідач так і не здійснив, ТОВ «Газреконструкція» звернулось із даним позовом до суду.

Також, зважаючи на невиконання відповідачем умов Договору, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 18746,86 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 42076,22 грн. та 10775,99 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Таким чином, за даним Договором ПАТ «Київметробуд» є генпідрядником, а ТОВ «Газреконструкція» - субпідрядником.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд зауважує, що факт виконання позивачем субпідрядних робіт на загальну суму 2297848,94 грн. підтверджується матеріалами справи (актами приймання-передачі виконаних робіт), та сторонами під час розгляду справи не заперечувся.

Натомість, відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, оплатив виконані позивачем роботи частково, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 120172,17 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді так і не погашена та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, зважаючи на неналежне виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції - 18746,86 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 42076,22 грн. та 10775,99 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 10.4.Договору встановлює, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт при умові перерахування коштів замовником будівництва Генпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми несвоєчасно оплачених виконаних робіт.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, зазначає, що сторонами у договорі встановлено обмеження щодо максимального розміру пені, яка може бути нарахована. Тобто, з урахуванням п.10.4.Договору, який у встановленому законом порядку сторонами недійсним не визнавався, загальний розмір пені не може перевищувати 6008,61 грн. (5% від 120172,17 грн.). Таким чином, вимога позивача про стягнення 18746,86 грн. пені за період з 18.09.2014 по 18.03.2015 підлягає задоволенню частково, у розмірі 6008,61 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 42076,22 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу, проте період нарахування має починатися з 07.04.2012 - з моменту виникнення прострочення.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період нарахування, який з урахуванням п.3.1.Договору, має починатися з 07.04.2012, тобто після спливу 15-денного строку з дати підписання актів КБ-2, КБ-3, які підписані 22.03.2012 року. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягає задоволенню частково, у розмірі 10627,83 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газреконструкція" до Приватного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення заборгованості у розмірі 191 771,24 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 8; ідентифікаційний код 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газреконструкція" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 27; ідентифікаційний код 33056799) 120172 (сто двадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 17 копійок основного боргу, 6008 (шість тисяч вісім) гривень 61 копійку пені, 42076 (сорок дві тисячі сімдесят шість) гривень 22 копійки інфляційний втрат, 10627 (десять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 83 копійки 3% річних та 3577 (три тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривень 70 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 19.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова