Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/27469/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/27469/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грейс-інжинірінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго"

про стягнення заборгованості у розмірі 160 110,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Самусь О.М. (дов.№б/н від 20.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грейс-інжинірінг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 160 110,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі №910/27469/14 та призначено її до розгляду на 29.01.2015 року.

28.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 виправлено описку, допущену в ухвалі суду про порушення провадження від 11.12.2014, а саме вірно зазначено назву позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грейс-інжинірінг".

За наслідками судового засідання 29.01.2015 судом постановлено ухвалу про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою відповідача на 10.02.2015 року.

06.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Під час судового засідання 10.02.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач до судового засідання повторно не направив свого представника, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду про порушення провадження та відкладення розгляду справи не виконав, відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Грейс-інжинірінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (покупець) укладено Договір № 120411 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар у відповідності до специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець - прийняти та сплатити даний товар на умовах Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, умови поставки та розрахунки між покупцем та продавцем визначаються у специфікаціях.

Пункт 3.2.Договору визначає, що разом із поставкою товару постачальник зобов'язується надати наступний пакет документів: накладні, рахунки-фактури, паспорта на вироби.

За приписами п.3.3. Договору, днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Після підписання специфікації ціна фіксується та зміні не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у подальшому складено та підписано специфікацію №1 на суму 148524,00 грн., специфікацію №2 на суму 148524,00 грн. та специфікацію №3 на суму 320220,00 грн. із умовою, що строк поставки становить 80 днів після першої передплати. Оплата проводиться у розмірі 50% авансової плати на протязі 10 днів після підписання специфікації поставки №2 та 50% передплати після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Згідно накладної № ОтГІ-0055 від 22.02.2013 (із довіреністю на прийняття товару від 20.02.2013) позивач поставив відповідачу за специфікацією №3 товар на суму 320220,00 грн., вартість якого частково оплачена відповідачем на суму 160110,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1473 від 22.11.2012 року. Таким чином, розмір заборгованості покупця за вказаною видатковою накладною становить на день розгляду спору 160110,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 25.09.2014 направив відповідачу претензію №485, у який просив погасити наявний борг у розмірі 160110,00 грн. за поставлений товар, але дана претензія залишена відповідачем поза увагою.

Додатково, позивач направив також акт звірки взаємних розрахунків за період з 11.04.2012 по 27.01.2015, проте даний акт відповідачем та і не підписано.

Оскільки вищезазначені видаткові накладні, згідно яких здійснено поставку товару позивачем, оплачені з боку відповідача лише частково, тому заборгованість на день звернення із позовом до суду становить 160110,00 грн., яку у межах даного позову просить стягнути позивач на свою користь з ТОВ "Укрпайпенерго".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, укладений 11.04.2012 між сторонами договір №196120411 є за своєю правовою природою договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 320220,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною та довіреністю на отримання товару.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, а сплатив лише частину у розмірі 160110,00 грн., жодних зауважень чи заперечень з приводу отриманого товару відповідач не надавав.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини неоплаченої суми за поставлений та прийнятий відповідачем товар у розмірі 160110,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грейс-інжинірінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 160 110,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпайпенерго" (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 19, офіс 300; ідентифікаційний код 35207616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грейс-інжинірінг" (40032, місто Суми, Білопільський шлях, будинок 31; ідентифікаційний код 21127561) 160110 (сто шістдесят тисяч сто десять) гривень 00 копійок основного боргу та 3202 (три тисячі двісті дві) гривні 20 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.02.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 14.02.2015 року

Суддя К.В. Полякова