Рішення

від 19.05.2015 по справі 914/497/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа № 914/497/15

За позовом Державного підприємства «Санаторій «Моршинський»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 94

про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Санаторій «Моршинський» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) в особі відділення № 94 про:

- зобов'язання виконати платіжні доручення № 160, № 164 від 23.01.2015 р., № 188 від 26.01.2015 р., № 197, № 198, № 201 від 27.01.2015 р., № 206, № 209 від 28.01.2015 р., № 216 від 29.01.2015 р., №№ 226 - 237, №№ 240 - 243, № 247 від 30.01.2015 р., № 262 від 04.02.2015 р., №№ 271 - 274 від 05.02.2015 р. на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника № 26001020766801 грошових коштів в загальній сумі 659 730, 80 грн. та перерахування їх наступним отримувачам: Фізичній особі - підприємцю Білущакку Володимиру Васильовичу, код 2485511298, п/р 2600501513586 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, сума переказу - 91 000, 00 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Рало», код ЄДРПОУ 37815682, п/р 26003050103236 в ПАТ «Вернумбанк», МФО 380689, сума переказу: 120 000, 00 грн.; Приватному підприємцю Кузьмінчук Анні Юріївні, код 2634501648, п/р 2600900019040 в ВАТ «Укрекксімбанк», м. Івано-Франківськ, МФО 336688, сума переказу - 10 000, 00 грн.; Кредитній спілці «Вигода», код ЄДРПОУ 20808253, п/р 26506000000095 в ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, сума переказу - 4 910, 00 грн.; Акціонерному товариству «Ощадбанк» № 10013/0188, код ЄДРПОУ 09325703, п/р 26251000009690 в ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 385, 80 грн.; Моршинській міській раді, код ЄДРПОУ 37969195, п/р 31114029700624 УДК у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 190 420, 00 грн.; Державному бюджету, м. Моршин, код ЄДРПОУ 25260601, п/р 31119002700624 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу - 159 826, 00 грн.; Фізичній особі - підприємцю Корбуту Віктору Адамовичу, код 1812108935, п/р 26007300103376, філія ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 4 206, 00 грн.; Приватному підприємству «Агро-Січ», код ЄДРПОУ 36280539, п/р 26006000006005 в філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Львів, МФО 300023, сума переказу: 17 151, 00 грн.; Приватному торгово-виробничому малому підприємству «Діана», код ЄДРПОУ 13835261, п/р 26000083681 в ПАТ «Укргазпромбанк», м. Київ, МФО 320843, сума переказу: 6 832, 00 грн.; Об'єднаній державній податковій інспекції Стрийського району, код ЄДРПОУ 38693553, п/р 37191201001351 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 55 000, 00 грн.;

- стягнення 6 372, 42 грн. пені.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 26.04.2013 р. між ним та відповідачем було укладено Договір № 95 на розрахунково-касове обслуговування, в порушення умов якого відповідачем зобов'язання з переказу грошових коштів належним чином не виконано, що стало підставою для звернення позивача з позовом про зобов'язання відповідача перерахувати відповідні грошові кошти за спірними платіжними дорученнями в примусовому порядку та стягнення пені за порушення вказаних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. порушено провадження у справі № 914/497/15, розгляд справи призначено на 12.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.03.2015 р. матеріали справи № 914/497/15 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 914/497/15 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 914/497/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 21.04.2015 р.

09.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить додатково:

- зобов'язати виконати платіжні доручення № 599 від 10.03.2015 р., № 714 від 20.03.2015 р., №№ 823 - 827 від 01.04.2015 р. на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника № 26001020766801 грошових коштів в загальній сумі 509 000, 00 грн. та перерахувати їх наступним отримувачам: Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроторг», код ЄДРПОУ 30420704, п/р 2600849022201 в АБ «Експресбанк», МФО 322959, сума переказу - 9 000, 00 грн.; Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 20784660, п/р 29240057253844 в ПАТ ККБ «Приватбанк», МФО 325321, сума переказу - 250 000, 00 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Рало», код ЄДРПОУ 37815682, п/р 26009010316349 в ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», МФО 380582, сума переказу: 250 000, 00 грн.;

- стягнути з відповідача 5 243, 00 грн. пені.

У судовому засіданні 21.04.2015 р. судом було відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 19.05.2015 р.

Після судового засідання 21.04.2015 р. від представника позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява про подальший розгляд справи без його участі.

14.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі щодо розміру сплаченого судового збору та заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного управління справами.

Представники сторін в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. суд розглянув та відхилив клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного управління справами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

В даному випадку позивачем належним чином не обґрунтовано, як безпосередньо прийняте у даній справі рішення суду може вплинути на права або обов'язки Державного управління справами щодо однієї з сторін цього спору.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013 р. між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено Договір № 95 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), у відповідності з п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточні рахунки № 26003121278980 у гривні, № 26003179496840 в доларах США, № 26008079496978 в Євро та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 3.3. Договору банк зобов'язався, зокрема:

- вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом;

- здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами Банку час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів;

- забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до п. 8.1. Договору було передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останнім не були виконані надані йому для здійснення фінансових операцій платіжні доручення № 160, № 164 від 23.01.2015 р., № 188 від 26.01.2015 р., № 197, № 198, № 201 від 27.01.2015 р., № 206, № 209 від 28.01.2015 р., № 216 від 29.01.2015 р., №№ 226 - 237, №№ 240 - 243, № 247 від 30.01.2015 р., № 262 від 04.02.2015 р., №№ 271 - 274 від 05.02.2015 р. на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника № 26001020766801 грошових коштів в загальній сумі 659 730, 80 грн. та перерахування їх наступним отримувачам: Фізичній особі - підприємцю Білущакку Володимиру Васильовичу, код 2485511298, п/р 2600501513586 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, сума переказу - 91 000, 00 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Рало», код ЄДРПОУ 37815682, п/р 26003050103236 в ПАТ «Вернумбанк», МФО 380689, сума переказу: 120 000, 00 грн.; Приватному підприємцю Кузьмінчук Анні Юріївні, код 2634501648, п/р 2600900019040 в ВАТ «Укрекксімбанк», м. Івано-Франківськ, МФО 336688, сума переказу - 10 000, 00 грн.; Кредитній спілці «Вигода», код ЄДРПОУ 20808253, п/р 26506000000095 в ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, сума переказу - 4 910, 00 грн.; Акціонерному товариству «Ощадбанк» № 10013/0188, код ЄДРПОУ 09325703, п/р 26251000009690 в ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 385, 80 грн.; Моршинській міській раді, код ЄДРПОУ 37969195, п/р 31114029700624 УДК у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 190 420, 00 грн.; Державному бюджету, м. Моршин, код ЄДРПОУ 25260601, п/р 31119002700624 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу - 159 826, 00 грн.; Фізичній особі - підприємцю Корбуту Віктору Адамовичу, код 1812108935, п/р 26007300103376, філія ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 4 206, 00 грн.; Приватному підприємству «Агро-Січ», код ЄДРПОУ 36280539, п/р 26006000006005 в філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Львів, МФО 300023, сума переказу: 17 151, 00 грн.; Приватному торгово-виробничому малому підприємству «Діана», код ЄДРПОУ 13835261, п/р 26000083681 в ПАТ «Укргазпромбанк», м. Київ, МФО 320843, сума переказу: 6 832, 00 грн.; Об'єднаній державній податковій інспекції Стрийського району, код ЄДРПОУ 38693553, п/р 37191201001351 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 55 000, 00 грн.

З урахуванням зазначеного, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Так, у відповідності до п. 1. ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення, у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що його невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі запису на поточному рахунку позивача, відкритому у банку.

Таким чином вимоги про зобов'язання відповідача виконати спірні платіжні доручення є законним, а отже підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення пені, слід відзначити наступне.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 ЦК України, відповідно до змісту якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказів грошових коштів визначена статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно підпунктів 32.1, 32.2 наведеної статті, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Позивач нарахував відповідачу 6 372, 42 грн. пені, її розрахунок судом перевірено та встановлено, що він є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є клієнтом ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит», тому його вимоги щодо виконання банком операції з перерахунку грошових коштів, які передбачені договором банківського рахунку, а також вимоги про стягнення пені за порушення відповідачем відповідних зобов'язань підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, враховуючи, що позивач при зверненні з даним позовом до суду не доплатив судовий збір в частині заявленої ним майнової вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти, - відповідна сума судового збору має бути з відповідача достягнута в дохід Державного бюджету України.

Так, з аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини юридичної науки вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи те, що на підставі положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки та банківську діяльність» між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування, які носять майново-грошовий характер, а відтак в даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14 та постанові від 01.04.2015 р. у справі № 910/5560/14.

З урахуванням зазначеного, вимога позивача про зобов'язання виконати платіжні доручення є майновою вимогою, яка впливає на склад майна позивача, оскільки породжує підстави для змін його майнового стану.

Таким чином, позивач повинен був сплатити при поданні позову судовий збір в сумі 13 322,06 грн. (2 % від 666 103,22 грн.), проте як сплатив лише 3 045, 00 грн..

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

З урахуванням зазначеного, з відповідача має бути достягнуто в дохід Державного бюджету України 10 277,06 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір, сплачений ним при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку суд не прийняв до розгляду.

Так, відповідно до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового 16 процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зокрема зазначається: - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) виконати платіжні доручення Державного підприємства «Санаторій «Моршинський» (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Джерельна, будинок 5; код ЄДРПОУ 32418168) № 160, № 164 від 23.01.2015 р., № 188 від 26.01.2015 р., № 197, № 198, № 201 від 27.01.2015 р., № 206, № 209 від 28.01.2015 р., № 216 від 29.01.2015 р., №№ 226 - 237, №№ 240 - 243, № 247 від 30.01.2015 р., № 262 від 04.02.2015 р., №№ 271 - 274 від 05.02.2015 р. на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника № 26001020766801 грошових коштів в загальній сумі 659 730, 80 грн. та перерахування їх наступним отримувачам: Фізичній особі - підприємцю Білущакку Володимиру Васильовичу, код 2485511298, п/р 2600501513586 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, сума переказу - 91 000, 00 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Рало», код ЄДРПОУ 37815682, п/р 26003050103236 в ПАТ «Вернумбанк», МФО 380689, сума переказу: 120 000, 00 грн.; Приватному підприємцю Кузьмінчук Анні Юріївні, код 2634501648, п/р 2600900019040 в ВАТ «Укрекксімбанк», м. Івано-Франківськ, МФО 336688, сума переказу - 10 000, 00 грн.; Кредитній спілці «Вигода», код ЄДРПОУ 20808253, п/р 26506000000095 в ПАТ «Фольксбанк», МФО 325213, сума переказу - 4 910, 00 грн.; Акціонерному товариству «Ощадбанк» № 10013/0188, код ЄДРПОУ 09325703, п/р 26251000009690 в ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 385, 80 грн.; Моршинській міській раді, код ЄДРПОУ 37969195, п/р 31114029700624 УДК у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 190 420, 00 грн.; Державному бюджету, м. Моршин, код ЄДРПОУ 25260601, п/р 31119002700624 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу - 159 826, 00 грн.; Фізичній особі - підприємцю Корбуту Віктору Адамовичу, код 1812108935, п/р 26007300103376, філія ЛОУ «Ощадбанк», МФО 325796, сума переказу: 4 206, 00 грн.; Приватному підприємству «Агро-Січ», код ЄДРПОУ 36280539, п/р 26006000006005 в філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Львів, МФО 300023, сума переказу: 17 151, 00 грн.; Приватному торгово-виробничому малому підприємству «Діана», код ЄДРПОУ 13835261, п/р 26000083681 в ПАТ «Укргазпромбанк», м. Київ, МФО 320843, сума переказу: 6 832, 00 грн.; Об'єднаній державній податковій інспекції Стрийського району, код ЄДРПОУ 38693553, п/р 37191201001351 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, сума переказу: 55 000, 00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Державного підприємства «Санаторій «Моршинський» (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Джерельна, будинок 5; код ЄДРПОУ 32418168) 6 372 (шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 42 коп. пені та 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 10 277 (десять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 06 коп. судового збору.

5. Повернути Державному підприємству «Санаторій «Моршинський» (82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Джерельна, будинок 5; код ЄДРПОУ 32418168) зі спеціального фонду Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 871 від 06.04.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя В.С. Ломака