Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/6728/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа № 910/6728/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові радіосистеми»

про стягнення 1 128 843, 06 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Андруха О.В. за довіреністю № 5/14 від 24.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові радіосистеми» (далі - відповідач) про стягнення 1 128 843, 05 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він надав відповідачу кредит з терміном остаточного погашення - 27.01.2015 р., який останнім повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6728/15-г, її розгляд призначено на 21.04.2015 р.

20.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 1 128 843, 06 грн., в тому числі 799 923, 86 грн. заборгованості за кредитом, 209 169, 64 грн. заборгованості за процентами, 44 839, 57 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22 230, 82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 39 996, 19 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 12 682, 98 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

У судовому засіданні 21.04.2015 р. суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим вона розглядається в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача, на 19.05.2015 р.

28.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником, було укладено Кредитний договір № 2-2014 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1. якого було визначено, що кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 800 000, 00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а позичальник зобов'язується використати його у відповідності до цільового призначення та повернути кредитору кредит, відсотки по ньому, а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений цим договором.

Кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 27.01.2015 р. (включно) або в інший термін, визначений у заяві клієнта про повне дострокове погашення кредиту або достроковій вимозі банку відповідно до вимог, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 1.2 Кредитного договору).

За змістом п. 2.1. Кредитного договору кредитування мало здійснюватися шляхом оплати розрахункових документів позичальника, надісланих в банк до 16-30 год. на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку № 260083014656, відкритого в ПАТ «Старокиївський банк», МФО 321477, в межах встановленого ліміту кредитування.

Пунктом 1.4. Кредитного договору було визначено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 35 % річних.

Порядок розрахунків визначений третім розділом Кредитного договору, зі змісту якого вбачається, що сторони домовились про наступне.

Кредитор проводить щоденне списання коштів, що надійшли на поточний рахунок позичальника № 260083014656 в ПАТ «Старокиївський банк» станом на 17-00 год., в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом.

Кошти, що надходять на поточний рахунок позичальника списуються кредитором в порядку передбаченому п. 3.5 даного Договору.

Відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором щоденно по фактичному залишку заборгованості по кредиту. Для обліку нарахованих відсотків відкривається рахунок нарахованих відсотків № 2068823034656.

Позичальник зобов'язується відсотки, нараховані за користування кредитними ресурсами сплачувати не рідше одного разу на місяць.

Позичальник зобов'язаний повернути основний борг не раніше дати вказаної в п. 1.2 та має право достроково повернути кредит. При цьому відсотки нараховуються виключно за час фактичного користування кредитом.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до дати вказаної в п. 1.2, але закінчує строк дії не раніше повного виконання зобов'язань по ньому.

В матеріалах справи наявні докази надання кредитних коштів в сумі 866 928, 88 грн. (меморіальні ордери № 112 від 28.01.2014 р. на суму 800 000, 00 грн., № 57 від 26.02.2014 р. на суму 24 444, 00 грн., № 83 від 28.02.2014 р. на суму 168, 00 грн., № 166 від 28.02.2014 р. на суму 696, 00 грн., № 129 від 18.03.2014 р. на суму 940, 44 грн., № 2 від 20.03.2014 р. на суму 20 000, 00 грн., № 7 від 21.03.2014 р. на суму 1 420, 86 грн., № 1000 від 21.03.2014 р. на суму 349, 07 грн., № 1 від 01.04.2014 р. на суму 18 300, 51 грн., № 1000 від 24.04.2014 р. на суму 100, 00 грн., № 53 від 12.05.2014 р. на суму 510, 00 грн.), що свідчить про належне виконання позивачем умов Кредитного договору щодо надання кредиту.

Факт надання кредиту за Кредитним договором відповідачем не заперечується.

У свою чергу, як свідчать виписки з особового рахунку відповідача, меморіальні ордери про погашення боргу по кредиту та сплаті відсотків, а також розрахунок заборгованості за Кредитним договором, який відповідачем не оспорено, - взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, він виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом в сумі 799 923, 86 грн. та заборгованість за процентами в сумі 209 169, 64 грн.

З огляду на те, що відповідач так і не повернув позивачу кредитні грошові кошти, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В даному випадку станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення кредиту (27.01.2015 р.), однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, підлягає стягненню на користь позивача 209 169, 64 грн. заборгованості за процентами.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 44 839, 57 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22 230, 82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 39 996, 19 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 12 682, 98 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору було визначено, що при порушенні строку повернення кредиту нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від суми поверненого кредиту.

Згідно з п. 5.3 Кредитного договору, при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 3.2. цього договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору, при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в п. п. 1.2, 3.2, позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять) % від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків. Позичальник зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок кредитора № 639740100010 в ПАТ «Старокиївський банк», МФО 321477 в десятиденний термін з моменту порушення строку сплати відсотків та/або повернення кредиту.

Позивачем нараховано відповідачу 44 839, 57 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22 230, 82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 39 996, 19 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 12 682, 98 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, розрахунок якої є вірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, було здійснено перерахунок пені й встановлено, що її розмір, без допущених позивачем помилок, в тому числі арифметичних, перевищує розмір заявлений до стягнення позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині з огляду на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог підлягають задоволенню саме в розмірі, визначеному позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем та окрім того визнано заявлені позовні вимоги.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо повернення кредитних коштів, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, враховуючи те, що позивач звільнений від його сплати в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача шляхом його стягнення до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові радіосистеми» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; код ЄДРПОУ 37003337) на користь Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 19024948) 799 923 (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 86 коп. заборгованості за кредитом, 209 169 (двісті дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 64 коп. заборгованості за процентами, 44 839 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 57 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22 230 (двадцять дві тисячі двісті тридцять) грн. 82 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 39 996 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 12 682 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові радіосистеми» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; код ЄДРПОУ 37003337) на користь Державного бюджету України 22 576 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 86 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя В.С. Ломака