Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/5727/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/5727/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хліб столиці"

до Фізичної особи-підприємця Бабенко Микола Олександрович

про стягнення грошових коштів у розмірі 26 048,56 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Калініченко В.І. (дов.№б/н від 12.02.2015),

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хліб столиці" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Бабенко Микола Олександрович про стягнення грошових коштів у розмірі 26 048,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 порушено провадження у справі №910/5727/15-г та призначено її до розгляду на 31.03.2015 року.

26.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 31.03.2015 суд ухвалою відклав розгляд справи на 21.04.2015 року.

У судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та усні пояснення по суті спору.

Відповідач уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У задоволення клопотання позивача про подовження строку розгляду справи судом винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та та у зв'язку з нез'явленням представника відповідача розгляд справи відкладено на 14.05.2015 року.

До судового засідання 14.05.2015 з'явився представник позивача та надавши усні пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору оренди об'єкта нерухомості від 01.08.2014 №ТД8/1-МР, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАНУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хліб столиці», останьому передано в оренду нежиле приміщення загальною площею 213,40 кв.м. , разтошовані за адресою : м. Київ, проспект Миру, буд.9.

Умовами п. 7.4 орендарю надано право без письмової згоди орендодавця, передавати в суборенду об'єкт оренди або його частину.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хліб столиці» та фізичною особою-підприємцем Бабенко Микола Олександрович укладено Договір суборенди нерухомого майна № А-44/14, за умовами якого (з врахуванням змін внесеними додатковою угодою від 01.09.2014) позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення площею 112,5 кв.м. в будівлі за адресою : м. Київ, проспект Миру,9, що також підтверджується актом приймання - передачі об'єкта суборенди від 01.11.2014 року.

Розділом 5. Платежі - Дорговору суборенди, сторони визначили розмір орендної плати та інших платежів, а також порядок їх внесення суборендарем.

За умовами п. 2.5 Договору суборенди, з врахуванням Додаткової угоди від 10.11.2014, сторони встановили, що цей Договір суборенди укладений із скасувальною обставиною (у відповідності із ч. 2 ст. 212 Цивільного Кодексу України) відповідно до якої: у випадку якщо Суборендар, до 30 грудня 2014, не сплатить Орендареві Гарантійний платіж в розмірі орендної плати за останній місяць строку суборенди - Договір вважається розірваний 31 грудня 2014 року.

Так, оскільки відповідачем передбачений умовами договору Гарантійний платіж не сплачений, тому відповідно до умов Договору суборенди, останній припинив свою дію з 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору: Суборендар повертає Об'єкт суборенди в останній день дії Договору. Передача Об'єкту суборенди Орендарю оформлюється Актом приймання- передачі (повернення) Об'єкта суборенди.

У порушення п. 4.2. Договору , об'єкт суборенди, в установленому Договором порядку, Відповідачем позивачу повернутий не був. Протягом січня місяця та частини лютого місяця 2015 року відповідач ухилявся від підписання акту приймання - передачі (повернення) приміщень та безпідставно продовжав користуватися об'єктом суборенди.

Як встановлено судом, об'єкт суборенди звільнений відповідачем 03 лютого 2015 без підписання будь - яких документів та проведення розрахунків за договором суборенди.

Враховуючи встановлені обставини, 05.02.2015 за вих. № 04 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу та штрафу. Даною претензією позивач в порядку статті 785 Цивільного кодексу України вимагав від відповідача проведення оплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом суборенди за час прострочення повернення майна у сумі 23 723,56 грн та боргу за спожиті комунальні послуги (електропостачання, вивезення ТПВ, експлуатаційні послуги) у розмірі 2 325, 00 грн.

Також зазначеною претензією позивач вимагав від відповідача підписати акт приймання-передачі (повернення ) майна.

Проте, відповідач суми грошових коштів зазначених у претензії не сплатив, акт приймання передачі приміщення не підписав, відповіді на претензію не надав.

Зазначені обставини під час розгляду даної справи відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір суборенди № А-44/14 від 29.08.2014 (зі змінами та доповненнями) є договором піднайму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хліб столиці» набуло статусу наймодавця у розумінні положень статті 774 ЦК України, якими передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, укладеним 01.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фанум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «хліб столиці» договором оренди об'єкта нерухомості № ТД8/1-МР № Д-1455 передбачено право орендаря на укладення договорів суборенди. (п.7.4 Договору оренди)

Частиною 3 статті 774, визначено що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відносинах піднайму наймач отримує стосовно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, п. п. 2.5 Договору суборенди, з врахуванням Додаткової угоди від 10.11.2014, сторони встановили, що цей Договір суборенди укладений із скасувальною обставиною (у відповідності із ч. 2 ст. 212 Цивільного Кодексу України) відповідно до якої: у випадку якщо Суборендар, до 30 грудня 2014, не сплатить Орендареві Гарантійний платіж в розмірі орендної плати за останній місяць строку суборенди - Договір вважається розірваний 31 грудня 2014 року.

Частинами 2,3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його було укладено. Договір оренди може бути разірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторні договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,якій було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд за власним переконанням оцінив надані сторонами докази, встановив, що оскільки відповідачем у передбачений договором строк не сплачений гарантійний платіж, тому відповідно до умов п. 2.5 Договору суборенди, останній припинив свою дію з 31 грудня 2014 року.

Як вбачається зі матеріалів справи, розмір орендної плати за об'єкт суборенди за січень місяць 2015 року становить 10 679 (десять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 89 коп.

Розмір орендної плати за об'єкт суборенди за період: з 01 лютого 2015 року по 03 лютого 2015 року (включно) - 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 89 коп.

Загальний розмір орендної плати за період: з 01 січня 2015 - 03 лютого 2015 року - 11 861 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України Відповідач зобов'язаний сплатити ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБ СТОЛИЦІ» неустойку у розмірі подвійної плати за користування Об'єктом суборенди за час прострочення з 01 січня 2015 по 03 лютого 2015 в розмірі 23 723,56 грн.

Крім того, за час прострочення повернення об'єкту суборенди, Відповідачем спожиті комунальні послуги (електропостачання, вивезення ТПВ, експлуатаційні послуги) на загальну суму - 2325, 00 грн., з яких: 2100,00 грн - вартість спожитих послуг за січень місяць 2015 року та 225, 00 грн- вартість спожитих послуг за лютий місяць 2015 року.

З метою отримання зазначених платежів від ФОП Бабенко М.О. позивачем направлена на адресу відповідача відповідна претензія, яка останнім залишена без відповіді та виконання.

Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунки за користування майном, переданим йому у суборенду та не здійснив повернення орендованого майна позивачу у встановленому договором та законодавством порядку, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хліб столиці» виникло право вимагати від фізичної особи- підприємця Бабанко Миколи Олександровича стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування Об'єктом суборенди за час прострочення повернення майна з 01 січня 2015 по 03 лютого 2015 у розмірі 23 723,56 грн. та сум спожитих комунальних послуг за цей період у загальному розмірі - 2325, 00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хліб столиці» до фізичної особи підприємця Бабенко Миколи Олександровича про стягнення неустойки в розмірі 23 723, 56 грн та стягнення боргу за спожиті комунальні послуги в розмірі 2 325,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бабенка Миколи Олександровича (02140, місто Київ, вулиця Б.Гмирі, будинок 9, квартира 14; ідентифікаційний код 2877705996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хліб столиці" (04080, місто Київ, вулиця Межигірська, 83, ідентифікаційний код 37177054) 23 723 (двадцять три тисячі сімсот двадцять три) гривні 56 копійок неустойку за користуваня об'єктом оренди, борг за спожиті комунальні послуги у розмірі 2 325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) гривень 00 копійок та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сімь) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 19.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова