Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/4956/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/4956/15-г За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

До Громадської організації "Всеукраїнська ліга інвалідів "Софія"

Про стягнення 78 700, 11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Ковальчук В.М. - представник (дов. № 155/1/05-28/1 від 06.01.2015 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Ліга інвалідів "Софія" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1361 від 30.09.2013р. у розмірі 90 174,85 грн. (42847,36 грн. - основний борг, 1246,14 грн. - компенсацію витрат підприємства, 11743,32 грн. - пеня, 1506,63 грн. - 3% річних, 12377,72 грн. - інфляційна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати та компенсації витрат за користування земельною ділянкою за договором оренди нежитлового приміщення № 1361 від 30.09.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 42847,36 грн. - основного боргу по орендній платі та 1246,14 грн. - компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 11743,32 грн. - пені, 1506,63 грн. - 3% річних, 12377,72 грн. - інфляційної складової.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/4956/15-г, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

У судове засідання 31.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 30.03.2015р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання та телеграму про відкладення розгляду справи, згідно яких відповідач просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку зі станом здоров'я представника та неможливістю з'явитися у судове засідання.

Клопотання судом задоволено.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.04.2015р. про що виніс відповідну ухвалу від 31.03.2015р.

У судовому засіданні 14.04.2015р. оголошено перерву до 24.04.2015р.

15.05.2015р. відділом діловодства суду від відповідача одержано відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.04.2015р. відділом діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №910/4956/15-г правонаступника Відповідача - Громадську організацію "Всеукраїнська ліга інвалідів "Софія".

Суд, розглянувши у судовому засіданні 24.04.2015р. клопотання позивача про заміну відповідача його правонаступником, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи, а саме із належним чином засвідченої копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.04.2015р., щодо підприємства відповідача вбачається, що найменування Громадської організації "Ліга інвалідів "Софія" змінено на Громадську організацію "Всеукраїнська ліга інвалідів "Софія".

Згідно ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про заміну відповідача його правонаступником визнано судом обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Також у судовому засіданні 24.04.2015 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Ухвалою суду від 24.04.2015 р. замінено відповідача по справі №910/4956/15-г - Громадська організація "Ліга інвалідів "Софія" (02166, м. Київ, просп. Лісовий, 15-А, кв. 6, код ЄДРПОУ 37208009) його правонаступником - Громадська організація "Всеукраїнська ліга інвалідів "Софія" (02166, м. Київ, просп. Лісовий, 15-А, кв. 6, код ЄДРПОУ 37208009), а також продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 24.04.2015р. оголошено перерву до 18.05.2015р. о 15.00 год.

У судове засідання 18.05.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 18.05.2015 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 18.05.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 18.05.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва ВО Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією «Ліга інвалідів «Софія» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1361 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250 «Про затвердження положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» та від 22.05.2013 р. № 367/9424 «Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: просп. Лісовий, буд. 39, літера А, для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 276, 60 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхоого плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 13.11.2012 р. висновком про вартість майна станом на 31.08.2012 р. становить: 1 506 000, 00 грн.

За змістом п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік на площу 50,00 кв.м. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати за травень 2013 року становить 18,20 грн. на 1 кв.м. на площу 226,60 кв.м., що складає 4124,89 грн.

При цьому, за змістом п. 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору, крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 року складає 997,66 грн., компенсацію витрат підприємства, яка за травень 2013 року складає 138,46 грн.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 30.09.2013 р. до Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 276,6 кв.м. - що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, 39, літера А, що знаходиться на балансі позивача.

Проте, в порушення умов договору Відповідачем не виконано свій обов'язок щодо сплати позивачу орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Зокрема, станом на час розгляду справи судом, сума заборгованості за орендну плату становить 42 847, 36 грн. (4407, 03 грн. - за травень 2014 р., 4574,50 грн. - за червень 2014 р., 4620,25 грн. - за липень 2014 р., 4638, 73 грн. - за серпень 2014 р., 4675, 84 грн. - за вересень 2014 р., 4811,44 грн. - за жовтень 2014 р., 4926, 91 грн. - за листопад 2014 р., 5020,52 грн. - за грудень 2014 р., 5172,14 грн. - за січень 2015 р.).

В свою чергу компенсація витрат підприємства за спірний період складає 1246, 14 грн., компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою - 8978, 94 грн., ПДВ 10613,26 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 42 847, 36 грн. - сума несплачених орендних платежів, компенсація витрат підприємства за спірний період - 1246, 14 грн., компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою - 8978, 94 грн., що і просить стягнути позивач.

Крім того, позивач нарахував відповідачу суму пені у розмірі 11 743, 32 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 377, 72 грн., 3% річних у розмірі 1 506, 63 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так як між сторонами укладено договір оренди (найму), слід керуватись положеннями закріпленими в Главі 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦКУ, встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, де сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема щодо порядку та строків оплати встановлених договором платежів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати 42 847, 36 грн. - орендних платежів, компенсації витрат підприємства за спірний період - 1246, 14 грн., компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою - 8978, 94 грн. відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу: 42 847, 36 грн. - орендних платежів, компенсації витрат підприємства за спірний період - 1246, 14 грн., компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою - 8978, 94 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 743, 32 грн. - пені, 1 506, 63 грн. - 3% річних, 12 377, 72 грн. - інфляційної складової.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком розмір збитків від інфляції становить 12 377, 72 грн., 3 % річних - 1 506, 63 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача по кожному спірному місяцю, враховуючи момент виникнення прострочення (п. 3.7 Договору), вважавши за кінцеву дату нарахувань 31.12.2014 р. - як вказано у розрахунку, зазначає, що до стягнення 3% річних підлягає сума 464,02 грн., інфляційних втрат - 4 149, 83 грн., а отже вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, у зазначених сумах.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 11 743, 32 грн. суд зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів із визначенням конкретних періодів нарахування, сум заборгованості, які співпадають із заявленими до стягнення як основна заборгованість тощо.

Відповідно до пункту 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як передбачено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок, а також розрахунок, виконаний на вимогу суду, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, за наслідками чого суд дійшов висновку про неможливість здійснення перерахунку належних до стягнення сум пені.

У судових засіданнях суд зобов'язував позивача здійснити обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум, однак такі вимоги фактично залишені без виконання.

У відповідності до норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з ненаданням суду обґрунтованого розрахунку пені та відсутністю у суду достатніх даних (суми боргу, періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, максимального розміру пені, тощо) для здійснення власного розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендних платежів, суд залишає без розгляду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 11 743, 32 грн.

Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що остатній не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» (02166, м. Київ, просп. Лісовий, 15-А, кв. 6; ідентифікаційний код 37208009) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість по орендній платі в розмірі 42 847 (сорок дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 36 коп., компенсацію витрат підприємства у розмірі 1 246 (одна тисяча двісті сорок шість) грн. 14 коп., компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 8 978 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 149 (чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 17 коп.

3. Позов в частині стягнення з Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» (02166, м. Київ, просп. Лісовий, 15-А, кв. 6; ідентифікаційний код 37208009) пені у розмірі 11 743 (одинадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 32 коп. внаслідок несплати заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1361 від 30.09.2013 р. залишити без розгляду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.05.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева