Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/6766/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/6766/15-г

За позовомЗаступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» простягнення 377374,86 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Греськів І.І. - представник на підставі посвідчення № 002668 від 05.09.2012;

від позивача: Каменська О.А. - представник за довіреністю № 124/184а від 14.07.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» про стягнення 281979 грн. 06 коп., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2009 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, на виконання умов якого позивач передав відповідачу в оплачуване користування нежитлові приміщення, натомість відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 197500 грн. 76 коп. за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 30971 грн. 40 коп., штрафу у розмірі 2% від суми основної заборгованості, що становить 4921 грн. 71 коп., та інфляційних витрат у розмірі 48585 грн. 19 коп. Крім того, позивач просить розірвати Договір оренди №4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, від 05.01.2009 та зобов'язати відповідача протягом трьох робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу за актом приймання передавання передати нерухоме майно, яке було ним отримане в користування згідно вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6766/15-г та розгляд справи призначено на 06.04.2015.

02.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 377374 грн. 86 коп., яка складається із суми основного боргу у розмірі 249220 грн. 17 коп. за період з лютого 2014 року по березень 2015 року, 2% штрафу у розмірі 4984 грн. 40 коп., пені у розмірі 35195 грн. 57 коп. та інфляційних втрат у розмірі 87974 грн. 72 коп.; розірвати Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України від 05.01.2009 та зобов'язати відповідача протягом 3-х робочих днів з дати набрання рішенням законної сили за актом приймання-передачі передати об'єкт оренди.

Розглянувши у судовому засіданні 06.04.2015 заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги надані позивачем докази надсилання копії заяви про збільшення позовних вимог відповідачу, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, як збільшення позовних вимог в частині основного боргу, пені, штрафу та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України від 05.01.2009 у розмірі 377374 грн. 86 коп., яка складається із суми основного боргу у розмірі 249220 грн. 17 коп., 2% штрафу у розмірі 4984 грн. 40 коп., пені у розмірі 35195 грн. 57 коп. та інфляційних втрат у розмірі 87974 грн. 72 коп.; розірвання Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України від 05.01.2009 та зобов'язання відповідача протягом 3-х робочих днів з дати набрання рішенням законної сили за актом приймання-передачі передати об'єкт оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 розгляд справи відкладено на 20.04.2015 у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду.

14.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, довідка про нарахування пені та додаткові документи по справі.

20.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 розгляд справи відкладено на 18.05.2015 у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду

У судовому засіданні 18.05.2015 представник позивача надав звіт про оцінку майна, який суд долучив до матеріалі справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.05.2015 прокурор надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20302205 від 21.03.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 між Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтекс» (орендар) було укладено Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України нерухоме державне майно, площею 238,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4, в підвалі та на 1 поверсі в Інституті філософії, що перебуває на балансі Інституту (Балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 15.11.2008.

Пункт 1.2 Договору передбачає, що майно передається в оренду з метою використання для громадського харчування недержавних організацій.

У відповідності до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно та розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого майна. Власником майна залишається держава, розпорядником -НАН України, а орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Орендні платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.7 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж два місяця, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що зайва сума орендних платежів, що надійшла до Балансоотримувача, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Пункт 3.10 Договору передбачає, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Балансоотримувачу.

Пункт 5.1.3 Договору забов'язує орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

У пункті 7.1.1 Договору встановлено обов'язок орендодавця передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

У відповідності до пункту 9.6 Договору у випадках звільнення орендарем орендованого майна без передачі орендодавцю по акту, орендар несе матеріальну відповідальність за всі збитки, які виникнуть у орендодавця у зв'язку з цим.

Договір укладено на 2009 рік та діє з 01.01.2009 до 31.12.2009 включно (пункт 10.1 Договору).

У пункті 10.5 Договору чинність договору припиняється внаслідок:- закінчення строку, на який було укладено договір; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із сторін забов'язань за Договором, у тому числі несплати орендних платежів в сумі за два місяця, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій та інше, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря. Попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання Договору орендар забов'язаний повністю сплатити Орендодавцю всі платежі за цим Договором.

У разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.8 Договору).

Відповідно до пункту 10.9 Договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

31.12.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек» та Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України було підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі в користування службового приміщення, яке належить НАН України та знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування майно, загальною площею 238,9 кв. м., а саме: підвал - загальна площа 90,4 кв. м., та 1-ий поверх - загальна площа 148,5 кв.м.

30.12.2009 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», статтею 3 якого внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та визначено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший строк.

Згідно з п. 5 прикінцевих положень вказаного закону, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності вказаним законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, від 05.01.2009 був укладений на п'ять років. Вказаний факт, зокрема, встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5011-31/17584-2012.

Отже, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, був укладений до 31.12.2013.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

В подальшому, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5011-31/17584-2012 позивачем було надано відповідачу безперешкодний доступ до об'єкта оренди, що підтверджується актом про добровільне виконання від 20.01.2014 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що з боку позивача були відсутні заперечення щодо продовження строку дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії, тобто після 31.12.2013 (в матеріалах справи наявні копії заперечень позивача щодо продовження договору від 06.06.2014, 21.07.2014 та 07.10.2014) та беручи до уваги, що позивач фактично не заперечив щодо продовження користування відповідачем об'єктом оренди шляхом здійснення конклюдентних дій - надання доступу до об'єкту оренди вже після закінчення строку його дії - 20.01.2014 (хоча і на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5011-31/17584-2012), суд дійшов висновку, що строк Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, від 05.01.2009 є продовженим (поновленим) до 31.12.2018.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У пункті 3.1 Договору вказано, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 №786 зі змінами та доповненнями (надалі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2008 року, на 1 поверсі - 93,39 грн., у підвалі - 40,50 грн. за 1 кв. м., а за всю орендовану площу 17 526,61 грн. та ПДВ 3 505,92 грн., а всього 21035,53 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: - відшкодування комунальних платежів; - відшкодування податку на землю; - витрати на утримання будинку та прилеглої території; - інші витрати у розмірі, встановленому погодженим Сторонами розрахунком з подальшою зміною сум відповідно до змін діючих цін і тарифів та фактичного споживання енергоносіїв.

Як встановлено судом, за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату за користування об'єктом оренди у загальному розмірі 328040 грн. 81 коп ., у зв'язку з чим позивачем щомісячно виставлялись відповідачу відповідні рахунки-фактури та акти виконаних робіт (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт та доказів їх направлення відповідачу та отримання відповідачем знаходяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 18.12.2009 між сторонами було укладено Угоду про проведення звірянь та аудиту по оренді (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.5 зазначеної Угоди для врегулювання ситуації що склалася ,в орендних відносинах між сторонами, на час проведення робіт з предмета Угоди, оренда не припиняється, а орендна плата на вказаний період встановлюється відповідно до розрахунків на підставі нового Звіту про оцінку майна від 30 квітня 2009 року.

У судовому засіданні 18.05.2015 представником позивача була долучена до матеріалів справи належним чином засвідчена копія Звіту про оцінку майна.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 14.04.2015 та 20.04.2015, у зв'язку з тим, що змінилася загальна вартість об'єкта експертної оцінки (нерухомості) - предмета за Договором, був зроблений перерахунок орендної плати за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року , в результаті чого орендна плати за вказаний період зменшилася на суму 130540,05 грн.

Таким чином, загальний розмір орендної плати за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року становить 197500 грн. 76 коп.

Крім того, за період з січня 2015 року по березень 2015 року позивачем було нараховано 51719 грн. 41 коп. орендних платежів та виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури та акти виконаних робіт (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт та доказів їх направлення відповідачу та отримання відповідачем знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, загальний розмір орендних платежів за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009 за період з лютого 2014 року по березень 2015 року становить 249220 грн. 17 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендні платежі перераховуються орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Однак, відповідач не виконав свій обов'язок зі сплати орендних платежів у загальному розмірі 249220 грн. 17 коп. за період з лютого 2014 року по березень 2015 року, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 249220 грн. 17 коп. за користування об'єктом оренди за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України від 05.01.2009.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009 у розмірі 249220 грн. 17 коп. за період з лютого 2014 року по березень 2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 249220 грн. 17 коп., з огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» заборгованості у розмірі 249220 грн. 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 35195 грн. 57 коп. за загальний період нарахування з лютого 2014 року по березень 2015 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс.

Орендні платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 Договору).

Отже, суд дійшов висновку, що сторони у Договорі оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009 встановили інший період для нарахування пені, аніж той, який визначений ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а саме - по день оплати заборгованості.

Водночас, суд зазначає, що дата оплати заборгованості не включається до періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» пені у розмірі 35195 грн. 57 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2% штрафу від суми простроченої заборгованості, що становить 4984 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.7 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж два місяця, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки в силу положень п. 3.7 Договору, у позивача виникає право нараховувати штраф щодо кожного окремого простроченого платежу, заборгованість по якому становить загалом не менше ніж два місяці.

Таким чином, суд вважає безпідставним нарахування позивачем штрафу на заборгованість за березень 2015 року, оскільки станом на дату прийняття рішення (18.05.2015) заборгованість по сплаті орендних платежів за березень 2015 року становить менше ніж два місяці (строк сплати орендного платежу за березень - до 20 березня).

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право здійснювати нарахування штрафу на заборгованість у розмірі 231204 грн. 37 коп. (без врахування заборгованості за березень 2015 року).

Таким чином, за розрахунком суду (9231204,37 * 2% = 4624,09 грн.), позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» штрафу у розмірі 4984 грн. 40 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4624 грн. 09 коп.

Заступником прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України також були заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» інфляційних втрат 87974 грн. 72 коп. за загальний період нарахування з лютого 2014 року по лютий 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати на всю суму заборгованості у розмірі 249220 грн. 17 коп., починаючи з лютого 2014 року, тоді як сума заборгованості відповідача станом на кінець лютого 2014 року становила 16075 грн. 21 коп., а отже, зважаючи на постійне щомісячне зростання боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009, доцільно здійснювати нарахування інфляційних втрат щодо кожного простроченого платежу окремо.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (щодо кожного простроченого платежу окремо по лютий 2015 року) та дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» інфляційних втрат у розмірі 87974 грн. 72 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 40031 грн. 13 коп.

Крім того, Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України просив суд розірвати Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 10.5 Договору сторони зазначили, що чинність договору припиняється внаслідок:- закінчення строку, на який було укладено договір; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із сторін забов'язань за Договором, у тому числі несплати орендних платежів в сумі за два місяця , створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій та інше, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря. Попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання Договору орендар зобов'язаний повністю сплатити Орендодавцю всі платежі за цим Договором.

Таким чином, у зв'язку з тим, що суд встановив факт несплати відповідачем орендних платежів за Договором оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009 за період з лютого 2014 року по березень 2015 року, та враховуючи, що несплата орендних платежів є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору (отримання прибутку), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо розірвання Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009 у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем.

При цьому, у пункті 5.1.10 Договору визначено обов'язок орендаря після укладення Договору оренди майна у тижневий термін застрахувати орендоване майно на його експертну вартість на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством, з дня фактичного приймання приміщення в користування та надати орендодавцю копію договору страхування та платіжного доручення про сплату страхових платежів. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим (без перерви, навіть в один день).

Втім, як зазначив Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, відповідач порушив положення п. 5.1.10 договору оренди та не виконував свій обов'язок зі страхування об'єкта оренди, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду копії договорів страхування об'єкта оренди.

Крім того, Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України зазначив, що відповідач порушив умови договору оренди в частині нецільового використання об'єкта оренди.

Так, пунктом 1.2 Договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання для громадського харчування недержавних організацій.

В підтвердження нецільового використання приміщення прокурором надано лист від 04.09.2014 № 2208 Оболонського міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби у місті Києві, відповідно до якого зазначено, що відповідачу дозвільні документи на об'єкт громадського харчування не видавалися, що, на думку прокурора та позивача свідчить про порушення відповідачем умов Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009.

Однак, суд не приймає вказаний лист у якості належного і достатнього доказу, що встановлює факт нецільового використання відповідачем об'єкту оренди, оскільки лист від 04.09.2014 № 2208 Оболонського міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби у місті Києві свідчить про неотримання відповідачем дозвільних документів (що вказує про порушення публічного порядку), однак не є доказом того, що відповідач використовував об'єкт оренди не за цільовим призначенням.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач істотно порушив умови Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України в частині розірвання Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

При цьому, у разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.8 Договору).

За таких обставин, враховуючи, що суд дійшов висновку розірвати Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача протягом 3-х робочих днів з дати набрання рішенням законної сили за актом приймання-передачі передати об'єкт оренди позивачу.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі; за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що прокурором було заявлено одну майнову вимогу про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 377374 грн. 86 коп. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог), яка судом задоволена частково у розмірі 329070 грн. 96 коп., та дві немайнові вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі, які судом задоволені у повному обсязі, судовий збір у розмірі 9017 грн. 42 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 3 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4; ідентифікаційний код: 30186639) на користь Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4; ідентифікаційний код: 05417012) суму основного боргу у розмірі 249220 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті двадцять) грн. 17 коп., пеню у розмірі 35195 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 57 коп., штраф у розмірі 4624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 40031 (сорок тисяч тридцять одна) грн. 13 коп.

3. Розірвати Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, від 05.01.2009, укладений між Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінтек».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4; ідентифікаційний код: 30186639) протягом 3-х робочих днів з дати набрання рішенням законної сили передати Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4; ідентифікаційний код: 05417012) за актом приймання-передавання нерухоме майно, загальною площею 238,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтек» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4; ідентифікаційний код: 30186639) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9017 (дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 42 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.05.2015

Суддя І.М. Отрош