Рішення

від 26.05.2015 по справі 911/1283/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа №911/1283/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл», Київська область, м. Обухів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс Україна», Київська область, м. Ірпінь

про стягнення 144205,03 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Ополонець І.В. (довіреність №19 від 12 січня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс Україна» (далі - відповідач) про стягнення 144205,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду №26/11/13 від 26 листопада 2013 року, а саме: не повністю виконав роботи, у зв'язку з чим позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по передоплаті у розмірі 51341,79 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач на підставі п. 12.2 договору нарахував відповідачу 92863,24 грн. неустойки.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27 березня 2015 року та призначено справу до розгляду на 14 квітня 2015 року.

Ухвалою суду від 14 квітня 2015 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2015 року.

Ухвалою суду від 12 травня 2015 року продовжено строк вирішення спору у справі №911/1283/15 та розгляд справи відкладено на 26 травня 2015 року.

Представник позивача в судових засіданнях 14 квітня 2015 року, 12 травня 2015 року та 26 травня 2015 року позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 14 квітня 2015 року, 12 травня 2015 року та 26 травня 2015 року представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 27 березня 2015 року, від 14 квітня 2015 року та від 12 травня 2015 року, оскільки, кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями, які 8 квітня 2015 року, 6 травня 2015 року, 26 травня 2015 року повернулись до суду з відмітками «вручено уповноваженому».

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

26 травня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестекс Україна» (за договором - підрядник) було укладено договір підряду №26/11/13 від 26 листопада 2013 року (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а підрядник на свій власний ризик здійснює відповідно до умов цього договору ремонт дорожнього покриття (в подальшому - робота) на об'єкті замовника: автозаправний комплекс, який знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 1-В.

Пунктом 2.1. договору визначено, що підрядник виконує доручений обсяг робіт у наступні строки: початок виконання робіт - 26 листопада 2013 року; закінчення робіт - 26 грудня 2013 року.

Згідно п. 3.1. договору, сума договору включає в себе вартість матеріалів, робіт, визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною даного договору, і на момент підписання цього договору складає: 309544 (триста дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 14 коп., у тому числі ПДВ 20% - 51590,69 грн.

Пунктом 9.1. договору визначено, що до початку виконання робіт замовник зобов'язаний перерахувати підряднику авансовий платіж у розмірі 212000 (двісті дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

На виконання п. 9.1. договору позивач перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 212000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №61710 від 27 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 14.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов договору.

В квітні 2014 року підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на суму 160658,21 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Відповідно до п. 13.2. договору, замовник має право ініціювати розірвання договору, якщо підрядник із своєї вини, зокрема, допустив відставання темпів виконання чи здавання робіт від передбачених графіком на 7 (сім) календарних днів і більше.

1 грудня 2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію №25/11 від 25 листопада 2014 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 1 грудня 2014 року та фіскальним чеком №2164 від 1 грудня 2014 року, в якій зазначив, що на підставі п.13.2. договору підряду №26/11/13 від 26 листопада 2013 року договір вважається розірваним. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія №25/11 від 25 листопада 2014 року була вручена уповноваженому представнику відповідача 4 грудня 2014 року.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного Кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи те, що право позивача на розірвання договору підряду №26/11/13 від 26 листопада 2013 року в односторонньому порядку передбачено п. 13.2 договору, та те, що відповідачем отримано претензію №25/11 від 25 листопада 2014 року, господарський суд дійшов висновку, що договір підряду №26/11/13 від 26 листопада 2013 року є розірваним з 4 грудня 2014 року.

Згідно п. 2.7. договору, в разі якщо з вини підрядника роботи зупинені повністю або частково, якщо підрядник відстає від графіка проведення робіт на строк понад 5 календарних днів або в разі, якщо якість робіт не відповідає вимогам цього договору або нормам законодавства, або в разі, якщо підрядник не виходить на проведення робіт на строк понад 8 годин поспіль, або офіційно відмовляється від проведення робіт повністю або частково, або в будь-яких інших випадках, якщо підрядник порушує умови договору, замовник має право обмежити повністю або частково доступ представника підрядника у приміщення та вимагати повернення передплати.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оскільки, відповідач роботи за договором виконав частково, а саме: на суму 160658,21 грн., а сума авансового платежу становить 212000,00 грн., відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 51341,79 грн., в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що він виконав зобов'язання за договором на суму передплати в розмірі 51341,79 грн.

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 51341,79 грн. передплати (авансового платежу) відповідає фактичним обставинам справи, підтверджена належними та допустимими доказами, тому підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 92863,24 грн. неустойки.

Відповідно до п. 12.2 договору, підрядник несе наступну відповідальність за договором: за порушення строків закінчення виконання робіт більш чим на два дні підрядник сплачує неустойку в розмірі 1% від суми договору за кожен календарний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що розмір пені є надмірно великим і не співрозмірним із розміром заборгованості, тому позовна вимога про стягнення неустойки підлягає задоволенню частково у розмірі 51341,79 грн.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс Україна» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул 8-го Березня, 46 кв. 2, код 36382497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25, код 37361279) - 51341 (п'ятдесят одна тисяча триста сорок одна) грн. 79 коп. заборгованості, 51341 (п'ятдесят одна тисяча триста сорок одна) грн. 79 коп. неустойки та 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 29 травня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць