Рішення

від 26.05.2015 по справі 911/1445/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 911/1445/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного підприємства «Укргазпром», АРК, м. Сімферополь

про стягнення 329697,27 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача 1 : Притула Г.Ю. (довіреність №24/2015 від 19 лютого 2015 року);

від позивача 2: Чеботарьова І.Г. (довіреність №14-124 від 13 травня 2014 року);

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Пономарьов А.О. (посвідчення №030835 від 15 грудня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Укргазпром» (далі - відповідач) про стягнення 329697,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу за №28-ПГ/ТКЕ-Б від 30 вересня 2011 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого до суду передано вимогу щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 187324,96 грн. Додатково, за прострочення виконання умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 97645,25 грн. та 3% річних в розмірі 44727,06 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 квітня 2015 року та призначено справу до розгляду на 28 квітня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 28 квітня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 26 травня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Приватне підприємство «Укргазпром» знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Згідно листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №33-20-606 від 4 квітня 2014 року, приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті ДП «Укрпошта», www.ukrposhta.com , відправка кореспонденції не відновлена, тому, ухвали про порушення провадження у справі від 7 квітня 2015 року та відкладення розгляду справи від 28 квітня 2015 року направити відповідачу не виявляється можливим.

Однак, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи у господарському суді Київської області шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Проте, представник відповідача у судові засідання не з'явився. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

26 травня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 визначено, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, обгрунтовуючи інтереси держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» необхідно зазначити, що відповідно до статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в редакції від 2 грудня 2009 року №1354), остання утворена на виконання Указу Президента України №151 від 25 лютого 1998 року «Про реформування нафтогазового комплексу України». Акціонером НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, а також задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, здійснюючи управління об'єктами державної власності, виконуючи завдання та функції, покладені на неї державою у газовій та нафтопереробній галузях.

Порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати за спожитий газ завдає шкоди фінансово-економічним інтересам держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та НАК «Нафтогаз України», які в даному випадку позбавлені можливості виконувати завдання, покладені державою у газовій га нафтопереробній галузях, забезпечувати енергетичну безпеку держави, тому, перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі зазначених позивачів.

Між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором - продавець) та відповідачем - Приватним підприємством «Укргазпром» (за договором - покупець) 30 вересня 2011 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №28-ПГ/ТКЕ-Б.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, ввезений на територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 3458,000 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаним уповноваженими сторонами позивача та відповідача актом приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2012 року, на загальну суму 540751,60 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, не повністю сплатив грошові кошти за отриманий у грудні 2012 року газ, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 187324,96 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 187324,96 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 97645,25 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній включив у розрахунок день оплати у період прострочених днів.

Як передбачено п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Отже, судом здійснено власний перерахунок пені, за яким до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 96810,40 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 44727,06 грн.

Однак, при здійсненні розрахунку 3% річних, позивачем також включено день оплати, що суперечить п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року.

Отже, згідно розрахунку, зробленого судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 44479,67 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Фрунзе, 41, офіс 18, код 31367762) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 187324 (сто вісімдесят сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 96 коп. заборгованості, 96810 (дев'яносто шість тисяч вісімсот десять) грн. 40 коп. пені та 44479 (сорок чотири тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 67 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Фрунзе, 41, офіс 18, код 31367762) в дохід Державного бюджету України - 6572 (шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 30 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 29 травня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць