Рішення

від 26.05.2015 по справі 914/1339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 р. Справа№ 914/1339/15

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі: Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства «Галичина-Карпати», с. Дуб'є, Бродівський район, Львівська область

про: стягнення 28 141,40 грн.

Суддя Ділай У.І.

За участю представників:

Від прокурора: Леонтьєва Н.Л. - прокурор

Від позивача: Стадник З.Д. - представник (Довіреність №45 від 08.12.2014р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі: Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до відповідача Фермерського господарства «Галичина-Карпати» про стягнення 28 141,40 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.05.2015р.

Ухвалою суду від 05.05.2015р. розгляд справи відкладено на 26.05.2015р.

14.05.2015р. позивачем подано в канцелярію суду клопотання (вх. №19773/15) про долученння доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.05.2015р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач повторно в судове засідання 26.05.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи. Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

16.05.2008р. між сторонами укладено договір № 5/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого, позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 50 000,00грн., а відповідач зобов'язувався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Договором сторони встановили графік повернення коштів. Зокрема, п. 3.4.2 договору, визначено наступний порядок повернення фінансової підтримки: до 01.11.2008р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2009р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2010р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2011р. в сумі 10 000 грн.; до 01.11.2012р. в сумі 10 000 грн.

На виконання п. 3.4.3 договору сторони уклали договір застави від 19.05.2008р.

У відповідності до умов договору позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджено платіжним дорученням № 5 від 21.05.2008р. на суму 50 000 грн., копія якого долучена до позовної заяви.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу попередження від 08.12.2014р. № 355 про необхідність вчасного повернення грошових коштів у відповідності з договором.

Всупереч умовам договору відповідач вчасно, згідно встановленого графіку, кошти не повернув, заборгованість перед позивач становила 18 900 грн. Така ж сума боргу залишилась несплаченою і станом на дату подання позову.

Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договірних зобов'язань. Львівське відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Галичина-Карпати» про стягнення 19 000,00 грн. основного боргу.

Підставою стягнення вказаної суми позивач вважає порушення умов договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку в сумі 50 000 грн., а фермерське господарство зобов'язалося повернути її у визначений строк.

Відповідач проти позовних вимог належним чином не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 6 216,40 грн. інфляційних нарахувань та 1925,44 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 5/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 16.05.2008р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство», кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Також згідно з ст. 2 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України за № 61 від 06.06.06р., Укрдержфонд є правонаступником Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, утвореного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 1991 року № 83 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 року № 133 «Про деякі питання розвитку селянських (фермерських) господарств», і належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до положень ст. 8 Статуту, Укрдержфонду має регіональні відділення в Автономній республіці Крим та областях, які не мають статусу юридичної особи, мають окремі баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в органах Держказначейства, печатку з ідентифікаційним кодом, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом.

Позивач надає безпроцентну фінансову допомогу фермерським господарствам для розвитку та підтримки сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов господарювання, що забезпечує реалізацію державної політики підтримки фермерських господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення приватного селянського сектора економіки України. Для даних цілей залучаються кошти з Державного бюджету згідно Закону України «Про Державний бюджет України».

Позивач відповідно до п.3.2.1. договору зобов'язувався надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, а відповідач згідно з п.3.4.2. договору - повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі позивачу згідно із встановленим графіком.

Умовами договору сторони передбачили поетапне повернення суми фінансової підтримки, зокрема останнім днем визначили 01.11.2012р.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання щодо перерахування коштів виконав повністю, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання та не повернув отримані кошти у встановлений договором строк, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 000,00 грн. В ході судового розгляду відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

За таких обставин, неповернення фермерським господарством наданої йому на поворотній основі фінансової допомоги через Укрдержфонд, в терміни обумовлені Договором, до державного бюджету не дає можливості відділенню Фонду фінансувати заходи, пов'язані з реалізацією підтримки інших фермерських господарств, які потребують фінансової допомоги та призводить до невиконання відділенням фонду плану по поверненню коштів до Державного бюджету України. Таким чином, неповернення коштів фермерським господарством негативно впливає на економічний розвиток держави, створює перешкоди до подальшої реалізації державної політики з підтримки фермерських господарств та спричиняє шкоду інтересам держави.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 5/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 16.05.2008р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 6 216,40 грн. інфляційних нарахувань та 1925,44 грн. 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд зазначає наступне.

При нарахуванні 3% річних позивач допустив арифметичні помилки. Судом самостійно проведено перерахунок суми трьох процентів річних, за яким до стягнення підлягає 1697,68грн., а в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При нарахуванні інфляційних нарахувань позивач допустив помилки в нарахуванні інфляційних втрат.

Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз. 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Однак, допущені позивачем помилки у нарахуванні інфляційних втрат не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 216,40 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач просив накласти арешт на заставне майно та банківські рахунки фермерського господарства «Галичина-Карпати».

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи необґрунтованість та непідтвердженість заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Щодо вимоги про розірвання договору № 5/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 16.05.2008р. суд зазначає наступне.

У п. 7.2. договору сторони узгодили, що цей договір діє до повного повернення фермерським господарством фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказів повернення отриманих коштів відповідачем суду не надано та не спростовано доводів позивача про наявність порушення договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а саме, кошти не повернуті позивачу у визначені договором терміни, відтак, є підставною заявлена позовна вимога про розірвання спірного договору.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з тим, що при поданні позову, Прокурор Галицького району м. Львова був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3045,00 грн. за майнову та немайнову вимогу покладаються на відповідача повністю та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 78, ч.4 ст.80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Розірвати укладений між Львівським відділенням Українського держфонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Галичина-Карпати» договір № 5/2008 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 16.05.2008р.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Галичина-Карпати» (80661, Львівська область, Бродівський район, с.Дуб"є, ідентифікаційний код 20803882) на користь Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (79000, м. Львів, вул. Технічна, 1, кім. 63, ідентифікаційний код 13817211) 19 000 грн. основного боргу, 6 216,40 грн. інфляційних нарахувань та 1697,68грн. 3% річних.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Галичина-Карпати» (80661, Львівська область, Бродівський район, с.Дуб"є, ідентифікаційний код 20803882) в доход державного бюджету 3 045,00 грн. судового збору.

5.В решті позовних вимог відмовити.

6.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.05.2015р.

Суддя Ділай У.І.