Рішення

від 28.05.2015 по справі 922/2030/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р.Справа № 922/2030/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія КРАММІСЬКБУД", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Менеджмент", м. Луганськ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛБУМ НОВА ГРУП" про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

представник позивача - Ковальова А.Г., довіреність від 06.05.2015р.;

представник відповідача - не з'явився;

представник третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія КРАММІСЬКБУД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Менеджмент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛБУМ НОВА ГРУП", в якій просить суд:

- визнати договір субпідряду за №14/1205-2 від 12.05.2014 року "Облаштування підлоги на 1-му і 5-му прольотах ливарного відділення СЛЦ. Пристрій підлог по рейковому шляху 5-6 прольоту", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛАД МЕНЕДЖМЕНТ", код ЄДРПОУ 38182448, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія КРАММІСЬКБУД", код ЄДРПОУ 34546602, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що під час перевірки податковими органами відповідача, встановлено відсутність необхідних умов для його господарської діяльності. Отже, реальність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Склад Менеджмент" під сумнівом. Відтак, виконання спірного договору у подальшому негативно вплине на майнові права позивача, а сам Договір породжує не ті правові наслідки, на які розраховував позивач під час його укладення. Замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається, є підставою вважати спірний договір недійсним.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2015 р. о 10:15 год., залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛБУМ НОВА ГРУП" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалами господарського суду від 21.04.2015р., 19.05.2015р. розгляд справи відкладався на 19.05.2015р., 28.05.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача по справі.

В судовому засіданні 19.05.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.04.2015 року, відповідач знаходиться за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Леніна, 68.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 19.02.2015 року № 7-14-70 проінформувала господарський суд Харківської області, що у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО з 27.11.2014 року до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

У зв'язку з неможливістю направлення за належністю поштової кореспонденції було складено відповідні Акти від 01.04.2015 року та від 22.04.2015 року.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок з відповідачем також відсутній, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідними роздруківками.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді Харківської області.

Представник третьої особи в судове засідання 28.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. До суду повернулась ухвала суду про порушення провадження по справі від 01.04.2015 року, яка була направлена на адресу третьої особи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із довідкою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛБУМ НОВА ГРУП", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

12 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Крамміськбуд" (позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Склад Менеджмент" (відповідач, субпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 14/1205-2 , відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати визначену даним договором роботу із завдання генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2. договору, предметом субпідряду є: "Облаштування підлоги на 1-му і 5-му прольотах ливарного відділення СЛЦ. Пристрій підлог по рейковому шляху 5-6 прольоту."

Ціна договору складає (без врахування ПДВ 20%) 26 791,00 грн., крім того ПДВ 20% 5 358,20 грн., разом (з врахуванням ПДВ 20%) 32 149,20 грн. (п. 1.4 Договору).

У п. 4.1. Договору закріплено, що оплата здійснюється генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника в національній валюті України.

Пунктом 13.3. Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання.

Зазначений Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору субпідряду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад Менеджмент" виконало роботи за Договором в повному обсязі. За виконані роботи, згідно Договору уступки права вимоги від 10.09.2014 року, позивач розрахувався у повному обсязі з ТОВ «ВЕЛБУМ НОВА ГРУП».

Звертаючись з позовом до суду позивач вказував на те, що під час перевірки податковими органами відповідача, встановлено відсутність необхідних умов для його господарської діяльності. Отже, реальність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Склад Менеджмент" під сумнівом.

Також позивач вказує на те, що зазначені вище обставини можуть суттєво вплинути на використання позивачем прав, передбачених податковим законодавством та автоматично призвести до його порушення, тому позивач не має наміру продовжувати господарські відносини з відповідачем, у зв'язку із чим просить суд визнати недійсним Договір субпідряду №14/1205-2 від 12.05.2014 року, укладений між ТОВ "Будівельна компанія "КРАММІСЬКБУД" та ТОВ "Склад Менеджмент" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Така правова позиція суду відповідає п.7 та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якими передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, позивач в силу викладеного та відповідно ст. 4-3 та ст. ст. 33, 34 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірними правочинами його, позивача, прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умови Договору субпідряду №14/1205-2 від 12.05.2014 року були погоджені сторонами, договір підписаний належними представниками сторін та скріплений печатками обох сторін договору.

Крім того, судом встановлено, що сторони виконали свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за травень 2014 року, підписаного і скріпленого печатками обох сторін Договору, рахунком на оплату №060514 від 30.05.2014 року та випискою по рахунку ТОВ «Будівельна компанія Крамміськбуд».

Позивач у позовній заяві посилається на ст. ст. 203, 215 ГК України, але не зазначив жодної підстави, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 ЦК України). В силу принципу змагальності сторін суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та за позивача наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку як суд. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є підставою для відмови від позову.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки сторонами при укладанні Договору субпідряду №14/1205-2 від 12.05.2014 року було досягнуто всіх істотних умов договору, а обставини, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову, не доведені та не надано доказів в підтвердження факту недійсності спірного правочину, суд визнав позовні вимоги ТОВ "Будівельна компанія "Крамміськбуд" безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/2030/15