Рішення

від 25.05.2015 по справі 922/2724/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р.Справа № 922/2724/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Приватного підприємства "Ксілон", м.Харків про стягнення 18527,96 гривень за участю представників:

позивача - Гроссу Г.В. (довіреність від 10.05.2012 № 38-2071/471);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2015 року позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Ксілон» (відповідача) 18527,96 гривень, з яких 11787,92 гривень боргу за період з жовтня 2012 року по 15 січня 2013 року включно, 5988,20 гривень інфляційних витрат, 751,84 гривень 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №9553 від 01 березня 2002 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 травня 2015 року.

Представник позивача 25 травня 2015 року надав до суду супровідними листами (вх.№№21130, 21132) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог, які судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25 травня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 25 травня 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені відповідачеві на юридичну адресу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тож за таких обставин, враховуючи приписи ст.ст.64, 87 ГПК України, суд вважає відповідача повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 березня 2002 року між комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем) та Приватним підприємством «Ксілон» (відповідачем) було укладено договір №9553 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.п.6.3. договору, відповідач зобов'язався за 10 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість необхідного обсягу теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2012 року по 15 січня 2013 року включно, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується наявними у матеріалах справи актами на включення та відключення опалення, які було підписано представниками з обох сторін.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу відповідача підтверджується відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.п.3.2.2. договору, відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з жовтня 2012 року по 15 січня 2013 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 11787,92 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 11787,92 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 5988,20 гривень суми інфляційних втрат та 751,84 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ксілон» (61018, м.Харків, вул.Старицького, 16/139, код 21264878, р/р №26002199272001 у ХФТ «ПриватБанк», МФО 351533) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) 11787,92 гривень основної заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства «Ксілон» (61018, м.Харків, вул.Старицького, 16/139, код 21264878, р/р №26002199272001 у ХФТ «ПриватБанк», МФО 351533) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260093022313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) 751,84 гривень суми 3% річних, 5988,20 гривень суми інфляційних втрат та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/2724/15