Ухвала

від 26.05.2015 по справі 804/18357/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/18357/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст Інжиніринг»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст Інжиніринг» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Контраст Інжиніринг» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004432203 від 01.10.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій проведених з ТОВ «ПромбудМаркет» без врахування усіх первинних документів на підтвердження реальності здійсненних господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Контраст Інжиніринг» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність усіх первинних документів, які передбачені податковим законодавством для підтвердження реальності здійснення господарської операції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Контраст Інжиніринг» підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Контраст Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПромбудМаркет» за період січень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 2437/09-61-22-3/31761134 від 15.09.2014 р. яким встановлено порушення позивачем ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ПромбудМаркет», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у січні 2014 р. на суму 24 976,00 грн.

Висновків про допущенні порушення норм податкового законодавства податковий орган виходив з того, що позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «ПромбудМаркет», яке допустило порушення податкового законодавства, а саме, за результатами звірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій. Крім того, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів, робіт, послуг ТОВ «Контраст Інжиніринг» від ТОВ «ПромбудМаркет».

На підставі акту перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 01.10.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0004432203.

Відмовляючи у задоволенні позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій через недостатність первинних документів, крім того невідповідність складених первинних документів та їх формальність не дає підстав відображення в податковому обліку ТОВ «Контраст Інжиніринг» наслідків таких операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на виконання договору № 01/10-13від 01.10.2013 р., укладеного з ТОВ «ПромбудМаркет» на розробку проектної документації, не надано кошторисної документації до вказаної в договорі господарської операції. З акту здачі-виконання робіт не вбачається, який саме робочий проект було прийнято, а саме, не вказано номер проекту, дату складання, об'єкт щодо якого складено проект та обсяг цього проекту.

На виконання договору № 03/10-13 від 03.10.2013 р., по монтажу систем вентиляції та опалення та договору № 08/10-13 від 08.10.2013 р., по монтажу систем водопостачання та каналізації також не надано кошторисної документації щодо вказаних в договорі робіт договірної ціни та специфікацій яка визначає вартість робіт, крім того в актах здачі-виконання робіт (надання послуг) не зазначено об'єкту, на якому виконувались роботи, адреси цього об'єкту.

На виконання договору № 01/11-13 від 01.11.2013 р. по виготовленню воздуховодів, фасонних виробів та фланців не надано договірної ціни та вартості робіт, в актах здачі-виконання робіт не конкретизовано, які саме вироби були виготовлені, їх кількість та вартість кожного виробу.

Крім того, не надано документації в обґрунтування вартості виконаних за договорами робіт, а також документів, з яких можливо було б встановити кількість працівників, залучених до виконання робіт, витрати часу, використання інструментів та обладнання,витрати матеріалів, строк виконання робіт, витрати на проїзд та проживання працівників.

Крім того ТОВ «ПромбудМаркет» було залучено ТОВ «Контраст Інжиніринг» як субпідрядник для виконання робіт по договорах, укладених ТОВ «Контраст Інжиніринг» з іншими підприємствами-замовниками. При цьому обґрунтувань необхідності залучення до виконання робіт по договорам, укладеним позивачем з іншими підприємствами, субпідрядника - ТОВ «ПромбудМаркет», а саме, не надано доказів недостатності власних ресурсів для виконання робіт, економічної доцільності залучення цього субпідрядника (оскільки об'єкти, на яких виконувались роботи, розташовані в м. Дніпропетровську, а ТОВ «ПромбудМаркет» знаходиться в м. Донецьку).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність доказів обґрунтування вартості послуг та їх конкретизації виключає належність актів виконаних робіт, як на тому наполягає позивач на підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями, незважаючи на наявність у позивача доказів сплати вартості послуг.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст Інжиніринг» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 29 травня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова