Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/19627/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/11175/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудсервіс" про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудсервіс" (далі - ТОВ "Профбудсервіс") в якому просить стягнути кошти за податковим боргом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року позовні вимоги ДПІ у Дарницькому районі задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Профбудсервіс" задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року та закрито провадження по справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Дарницькому районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дарницькому районі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Профбудсервіс» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «Спрос Юей» за період з 01.07.2010 року по 31.07.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 13.09.2013 року №983/26-51-22-03/35092413.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.09.2014 ро №0004232230, яким ТОВ «Профбудсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 452504, 25 грн., у тому числі: за основним платежем - в розмірі 429473, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 23031, 25 грн., та №0004242230, яким ТОВ «Профбудсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 476355, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 381084, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 95271, 00 грн.

Окрім цього, відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік від 10.02.2014 року, в якій ним самостійно було визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає до сплати у розмірі 342,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань у визначений законом термін податковий орган звернувся до адміністративного суду з відповідним поданням.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України , контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків;

Згідно з п. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України , контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України закріплено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:

Пунктом 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України , суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що податковий орган наділений повноваженнями звертатися до суду з поданням про стягнення з платника податків податкового боргу в порядку ст. 183-3 КАС України . Однак, суд повинен відмовити у відкритті провадження у справі за таким поданням, якщо з поданих матеріалів вбачається спір про право, який, між іншим, наявний, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу ( оскаржує його в судовому порядку ), на підставі якого виник податковий борг та податковим органом внесено до суду подання про його стягнення. Водночас, слід враховувати, що наявність спору про право може бути виявлена судом також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, зокрема зі змісту заперечень платника податків стосовно якого внесено подання. У такому разі суду необхідно закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України , а заявник може звернутися з тими ж самими вимогами в загальному порядку позовного провадження.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у відповідача виник спірний податковий борг, на момент розгляду даного подання в суді першої інстанції були оскаржені відповідачем у судовому порядку, що підтверджується відповідним судовими рішеннями, наявними у матеріалах справи та встановлено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції, однак, безпідставно та в порушення вимог ст. 183-3 , ст. 157 КАС України не були прийняті ним до уваги.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що спірна сума податкового боргу складається не тільки із заборгованості відповідача за вказаними податковим повідомленнями-рішеннями, на виконання яких відповідачу була направлена податкова вимога від 01.10.2014 року №1278-25, а й із задекларованої ним суми в розмірі 342,00 грн. та суми пені, нарахованої йому податковим органом за несвоєчасне погашення податкового боргу, щодо яких апелянт також висловлює незгоду. Наявність таких обставин однозначно вказує на незгоду апелянта з рішеннями податкового органу, на підставі яких виник податковий борг, а також з фактом їх узгодження та взагалі із сумою заявленого податкового боргу, тобто свідчить про наявність спору про право, що є достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України .

Водночас, закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що наявні достатні та необхідні правові підстави для закриття провадження у справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров