Рішення

від 26.05.2015 по справі 395/162/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1269/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С. В.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Кодрула М.А.,

Потапенка В.І.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року, у справі за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Подурця Л.О.», треті особи Реєстраційна служба Новомиргородського РУЮ Кіровоградської області, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі, Головне територіальне управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

встановила:

У лютому 2015 року приватне підприємство «Агрофірма «Кам'янська» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та фермерського господарства «Подурця Л.О.» про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, мотивуючи тим, що спірний договір було укладено під час дії договору оренди, укладеного між позивачем та власником землі ОСОБА_3 06.08.2004 року , строк дії якого закінчується 14.07.2016року.

Вказуючи на невідповідність спірного договору оренди вимогам закону та порушення прав позивача, просив задовольнити позов з підстав ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційні скарзі позивач приватне підприємство «Агрофірма «Кам'янська» зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні вдався до з'ясування обставин, яки не пов'язані з предметом спору та ухвалив рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та орендодавцем ОСОБА_3 Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідачі ФГ «Подурця Л.Я.» та ОСОБА_3 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Від третьої особи - відділу Держземагенства у Новомиргородському районі надійшло повідомлення про розгляд справи за відсутності їх представника.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд, вирішуючи справу, у порушення вимог ст.11ЦПК, вийшов за межи позовних вимог, підстави, за яких відмовлено у позові, не мають чіткого правового обґрунтування, у зв'язку з чим ухвалене судом рішення не відповідає вимогам ст.212-215 ЦПК України та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до ст.309 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю № 034917 серії IV КР від 06.11.2001року є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Каменської сільської ради Новоміргородського району Кіровоградської області.

06.08.2004 року між ПП «Агрофірми «Кам'янська» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років та п.2.2. договору визначений строк дії договору - до 6.08.2009року. 06.08.2004року орендодавець передав позивачу земельну ділянку на підставі акту прийому-передачі. Державна реєстрація договору здійснена 20.09.2006року Новомиргородським відділом КРФ ДП "ЦДЗК" (а.с.4-6).

11.08.2008року сторонами укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004року, якою подовжено дію договору оренди терміном на 5 років. Реєстрація додаткової угоди здійснена 14.07.2011року відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області (а.с.7).

Також встановлено, що 01.07.2014року між ОСОБА_3 та ФГ «Подурця Л.О.» стосовно зазначеної земельної ділянки укладено договір оренди строком на 10 років, який зареєстровано Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.30).

Позивач, вказуючи на те, що початок строку дії укладеного ним договору оренди землі починається із дати державної реєстрації договору та додаткової угоди, вважає, що строк дії договору закінчується 14.07.2016року, тому укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Подурця Л.О.» договір оренди є недійсним як такий, що не відповідає вимогам законодавства та порушує його права орендаря.

Доводи позивача не є доведеними та не грунтуются на нормах матеріального права.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, сторони договору скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Наведена правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 19.02.2014 року , справа №6-162ц13.

Укладений у 2004році між ПП «Агрофірма «Кам'янська» та ОСОБА_3 договір оренди подовжено ще на 5років і загальний строк дії договору становить 10років.

Відповідно, початок строку дії договору слід вважати з моменту його укладення - з 06.08.2004 року по 06.08.2009року, а з урахуванням додаткової угоди - з 06.08.2009року по 06.08.2014року.

Таким чином, договір оренди припиняється узв'язку із закінченням строку 06.08.2014року.

Інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області та копією договору оренди землі підтверджується, що 01.07.2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Подурця» укладено договір оренди строком на 10 років.

З встановленого убачається, що на час прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію спірного договору оренди, не припинено право оренди позивача ПП «Агрофірма «Кам'янська» на цю ж земельну ділянку, що зареєстроване відповідно до діючого на той час законодавства, оскільки договір припиняється, як вже зазначено, 06.08.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч.2, ч.6 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті рішення державним реєстратором про державну реєстрацію речових прав на майно, підлягає перевірці відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими вимогами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. У разі, якщо заявлене право вже зареєстроване, у державний реєстрації може бути відмовлено.

Особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною(ч.3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем правильно зазначено про певні порушення порядку реєстрації спірного договору оренди, здійсненного третьої особою, проте не вказано у чому саме полягає порушення його прав, як орендаря земельної ділянки.

Виходячи з положень ст.3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду України від 25грудня 2013року у справі № 6-78цс13, вказано, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, убачається, що з часу укладення договору оренди позивач користувався орендованою земельною ділянкою, зокрема й на час укладення спірного договору. Перешкоджання у користуванні земельної ділянкою позивачем не зазначено.

Не убачається порушення прав позивача самим фактом укладення на цю ж земельну ділянку договору оренди з іншим орендарем, з урахуванням того, що такий договір укладено майже за 1 місяць до закінчення попереднього договору.

Зокрема, позивачем не зазначено про порушення переважного права на укладення договору оренди, відповідно до ст.33 Закону України „Про оренду" та п.5.6 укладеного договору. У встановлений договором 6-ти місячний строк до його закінчення позивачем не зазначено та не надано доказів про вчинення дії, які б свідчили про його намір поновити укладений між ним та орендодавцем ОСОБА_3 договір оренди.

На час звернення з даним позовом до суду( 04.02.2015року) укладений позивачем договір оренди припинений у зв'язку з закінченням строку дії договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що недодержання вимог закону щодо процедури реєстрації спірного договору оренди, укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ФГ «Подурця», не призвели до порушення прав позивача, як орендаря, за укладеним ним договором оренди. Підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням викладеного та відповідно до ст.309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Подурця Л.О.», треті особи Реєстраційна служба Новомиргородського РУЮ Кіровоградської області, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі, Головне територіальне управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.07.2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Подурця Л.О.», відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: