Рішення

від 25.03.2015 по справі 544/2402/14-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2402/14-ц

№ пров. 2/544/32/2015

Номер рядка звіту 52

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 березня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Сайко О.О.

за участі секретаря - Костенко Т.В.

позивача -ОСОБА_1 (фізичної особи),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Леніна, 41 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукулл-2" про стягнення компенсації за невикористану відпусту, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2014 року до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лукулл-2" про стягнення компенсації за невикористану відпусту, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він з 20 вересня 2012 року по 30 квітня 2014 року працював у ТОВ "Лукулл-2". В порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні з ним не був проведений розрахунок по виплаті компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік у сумі 1251,36 грн, яку позивач просить стягти з відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 8811,66 грн. Вказує, що в результаті несвоєчасної виплати йому належних сум він був вимушений долучати додаткові зусилля для організації життєдіяльності та забезпечення себе та своєї сім'ї, що завдало йому моральних страждань та спричинило моральну шкоду, яку він оцінив у 1000 грн, які також просив суд стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік у сумі 1251,36 грн просив залишити без розгляду, оскільки відповідач ухиляється від надання довідки, яка підтверджує розмір заборгованості. В іншій частині вимог позов підтримав, просив стягти з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення та моральну шкоду.

Представник відповідача ТОВ "Лукулл-2" у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив та своїм процесуальним правом подати заперечення проти позову не скористався, заяв про відкладення слухання справи або слухання справи у його відсутність від нього до суду не надійшло.

Як зазначено у ст. 10 , 11 ЦПК України , сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено:

Позивач ОСОБА_1 з 20 вересня 2012 по 30 квітня 2014 року працював у ТОВ "Лукулл-2" складачем фаршу, що підтверджується копією трудової книжки від 24.06.2002, серії НОМЕР_2 (а.с.2-3).

При звільненні з позивачем не був проведений розрахунок по виплаті належних йому від підприємства сум у вигляді компенсації за невикористану відпусту, доказів виплати яких відповідно до закону відповідачем надано не було.

За приписами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунки у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП Ураїни.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому до виплати від підприємства проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що на день винесення рішення суду розрахунок з позивачем відповідачем не був проведений.

Таким чином, оскільки фактичного розрахунку роботодавцем проведено не було, у зв'язку з чим порушувалися права позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01 травня 2014 року по день фактичного розрахунку (постановлення судового рішення), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення ВСУ, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для усіх судів України.

У своїй постанові від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14 Верховний Суд України сформулював правову позицію, відповідно до якої порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (для розрахунку виплат на випадок безробіття) (а.с.11) позивачу у лютому 2014 року була нарахована заробітна плата у сумі 1004,55 грн та у березні 2014 року у сумі 1095,79 грн. Таким чином відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 (далі- Порядок) середньомісячний заробіток позивача становить 1050,17 грн=(1004,55+1095,79 / 2 місяці).

Період затримки розрахунку склав 10 повних місяців та 16 робочих днів у березні 2015 року.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 10 951,83 грн = (1050,17 грн х 10 місяців)+(1050,17 грн /21 (кількість робочих днів у березні 2015)х16 ("фактично відпрацьованих" днів у березні 2015).

Право на оплату праці гарантоване ст. 43 Конституції України . Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду позивачу діями відповідача завдана і моральна шкода, оскільки в результаті невиплати належних йому сум позивач змушений був нести додаткові затрати для організації своєї життєдіяльності та своєї сім'ї, та змушений у судовому порядку відстоювати свої порушені права, тобто заборгованість по виплаті заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, втраті ним нормальних життєвих зв'язків, вимагала від нього додаткових зусиль для організації життя. Проте, суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди повинен бути задоволений частково в сумі 300 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47 , 116 , 237-1 КЗпП України , ст.ст.88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукулл-2" (місцезнаходження: 02156, м.Київ, вул. Матеюка, 4, код ЄДРПОУ 38293488) на користь ОСОБА_1 (народження ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 10 951 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну ) грн. 83 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку, 300 (триста) грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягти 11 251 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 83 коп.

Стягти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукулл-2" в дохід держави судовий збір у сумі 243 ( двісті сорок три ) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий - Сайко О.О.

Повний текст рішення виготовлений 30.03.2015