Ухвала

від 29.05.2015 по справі 643/15346/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/2711/15 Головуючий 1-ї інстанції - Марченко О.М.

Справа № 643/5411/14 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: спори, що виникають

з трудових правовідносин

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровін С.Г.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000" про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000" (надалі - ТОВ "Сіті Лайф 2000" або Товариство), в якому просив: 1.стягнути з ТОВ "Сіті Лайф 2000" на його користь невиплачену заробітну плату - 58 000,00грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - 3 763,98грн., вихідну допомогу в - 15 000,00грн. середній заробіток за час затримки розрахунку - 91 335,00грн., на придбання бензопили з витратними матеріалами - 7 700,00грн., відшкодування моральної шкоди - 15 000,00грн.; 2.зобов'язати ТОВ "Сіті Лайф 2000" внести дані про його заробітну плату та сплатити відповіді внески до Пенсійного фонду України з 16.01.2012року по 31.12.2012року; 3. зобов'язати ТОВ "Сіті Лайф 2000" сплатити податок з доходів фізичних осіб з його заробітної плати в Державний бюджет України з 16.01.2012року по 31.12.2012року; 4. зобов'язати ТОВ "Сіті Лайф 2000" внести запис до його трудової книжки про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з датою звільнення 31.12.2012року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 16.01.2012року він був прийнятий на роботу до ТОВ "Сіті Лайф 2000" на посаду звальщика лісу, шляхом подання заяви на ім'я директора Товариства про прийом на посаду звальщика лісу. Деталі працевлаштування повинні були вирішуватися в виробничому порядку. Директором було доручено йому виконання роботи по видаленню та кронуванню дерев в Орджонікідзевському районі та інших районах міста Харкова. Оплата праці повинна була виконуватися за відрядною формою згідно об'єму видалених та кронованих ним дерев, але не менше ніж 5000 грн. на місяць. Витрати на придбані засоби роботи, паливно-мастильні матеріали, транспорті витрати та інші виробничі витрати повинен був компенсувати відповідач. Оскільки фактично він був допущений до роботи, вважає, що між ним та відповідачем 16.01.2012 року було укладено безстроковий трудовий договір, за яким він працював певний час. Проте, грошові кошти, отримані від відповідача лише частково покривали понесені ним витрати на виконання робіт, з місяця в місяць заборгованість зростала. Також зазначив, що 18 грудня 2012 року він подав на ім'я директора ТОВ "Сіті Лайф 2000" заяву про звільнення з 31.12.2012 року через невиконання відповідачем законодавства про працю в частині виплати заробітної плати. Заперечень від останнього з цього приводу не було. В день звільнення відповідач не виконав свої обов'язки як роботодавець, не ознайомив його з наказом про звільнення, належним чином не оформив трудову книжку, не провів розрахунки. У зв'язку з чим, він вимушений був звернутися з цим позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Семендяєв О.С. позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що ТОВ "СІТІ ЛАЙФ 2000" самостійно не виконували роботи по зносу та кронуванню аварійних дерев, а уклала договір з ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж", на підтвердження чого надав договір підряду між ТОВ "СІТІ ЛАЙФ 2000" та ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж". Крім того, вказував, що позивач не перебував у трудових відносинах з ТОВ "СІТІ ЛАЙФ 2000", та ніяких робіт по замовленню ТОВ "СІТІ ЛАЙФ 2000" не виконував.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту перебування сторін у трудових відносинах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, останній 16.01.2012року нібито був прийнятий на роботу до ТОВ "Сіті Лайф 2000" на посаду звальщика лісу, шляхом подання заяви на ім'я директора Товариства про прийом на роботу, але вказаної заяви матеріали справи не містять.

На підтвердження факту наявності між сторонами трудових відносин позивачем було надано протоколи доручень на виконання робіт та Акти виконаних робіт форма КБ-2в.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень ст. 24 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992року "Про практику розгляду судами трудових спорів" фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Отже, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме подати заяву про прийняття на роботу, надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Натомість, ані в судовому засіданні суду першої інстанції, ані в апеляційному суді позивачем не було надано суду доказів того, що він подавав заяву про прийняття його на роботу та надавав відповідачу трудову книжки, а також інші документи визначені законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що наказ про прийняття на роботу позивач не отримував, трудовий договір не укладався. Тобто, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а отже й погоджувався з цим.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Між тим, в судовому засіданні не встановлено та позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, не встановлено, відповідно до вимог ст.24 КЗпП України, що робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позивачем не доведено факт перебування у трудових відносинах з відповідачем та не надано суду документів на підтвердження своїх вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегії суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -