Рішення

від 25.05.2015 по справі 904/2721/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.15р. Справа № 904/2721/15 За позовом приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД", м.Київ

до приватного підпиємства "Сервіс-газ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: преставник Бояринцев Г.О. - довіреність № б/н від 11.12.14р.;

від відповідача: представник Дудченко Т.І. - довіреність № 12 від 16.04.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Аеробуд", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Сервіс-газ", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 324698,11грн., з яких:

- 314091,51грн. передплати, яка підлягає поверненню;

- 10606,60грн. плати за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №230 від 27.03.2015р. ухвалою суду від 01.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.04.2015р.

16.04.2015р. через канцелярію суду отримано заяву позивача за вих.№261 від 10.04.2015р. про збільшення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 810384,28грн., з яких:

- 799777,68грн. попередньої оплати, яка підлягає поверненню;

- 10606,60грн. плати за користування чужими грошовими коштами (пункт 9.6 договору та стаття 536 Цивільного кодексу України).

За результатами розгляду заяви позивача за вих.№261 від 10.04.2015р. про збільшення позовних вимог господарський суд визнав її такою, що підлягає прийняттю до розгляду.

22.04.2015р. через канцелярію суду отримано письмові пояснення позивача за вих.№б/н від 21.04.2015р. в яких останній уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 799777,68грн. попередньої оплати, яка підлягає поверненню та 10605,80грн. плати за користування чужими грошовими коштами.

За результатами розгляду заяви позивача за вих.№б/н від 21.04.2015р. господарський суд визнав її такою, що підлягає прийняттю до розгляду.

Суд оголошував перерву з 20.04.2015р. до 27.04.2015р.;

Суд розгляд справи відкладав з 27.04.2015р. до 25.05.2015р.;

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.04.2015р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.04.2015р.

25.05.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує, суму заборгованості частково визнає, просить суд не застосовувати штрафні санкції відносно відповідача, крім того, подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 25.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013р. між приватним акціонерним товариством "Аеробуд" (далі по тексту - позивач, покупець) та приватним підприємством "Сервіс-газ" (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №107113 (далі по тексту - договорів), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця електротехнічну продукцію (далі по тексту - товар) в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та здійснити його оплату.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється партіями. Порядок узгодження партій товару за замовленням покупця визначений у статті 1 цього договору. Строк поставки товару визначається в замовленні покупця та обов'язково містяться в Специфікаціях та/або рахунках-фактурах. Сторони дійшли згоди, якщо інше не передбачено відповідною Специфікацією та/або рахунком-фактурою, строк поставки товару становить:

- 7 (сім) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації на поставку товару;

або

- 7 (сім) календарних днів з дня оплати покупцем на умовах договору відповідного рахунку-фактури постачальника на оплату товару, якщо договором передбачено повна або часткова попередня оплата товару.

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою фактичного виконання постачальником обов'язку щодо поставки замовлення покупцем товару вважається дата поставки товару, що вказана у відповідних видаткових накладних, які супроводжують поставку товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціну договору складає загальна вартість товару, що буде поставлений постачальником покупцю під час дії (виконання) цього договору. Загальна вартість товару визначається загальною сумою всіх Специфікацій, погоджених сторонами відповідно до статті 1 цього договору та/або сумою всіх рахунків-фактур, що будуть оплачені покупцем протягом дії цього договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата товару по даному договору здійснюється в національній валюті України - гривнях, в безготівковій формі, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний цим договором, платіжним дорученням на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником.

Пунктом 5.4 договору визначено, що порядок та умови проведення оплати товару визначається сторонами у Специфікаціях, погоджених сторонами відповідно до статті 1 цього договору.

Пунктом 5.6 договору визначено, що якщо інше не передбачено відповідною Специфікацією та/або рахунком-фактурою, покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку (рахунку-фактури), проводить попередню оплату замовленої партії товару у розмірі 50% від вартості замовленої партії товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками (пункт 8.1 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору і діє до 31.12.2014р., а в частині здійснення поставки погодженого товару та/або в частині здійснення розрахунків, в частині виконання гарантійних та інших зобов'язань - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони дійшли згоди, якщо за 1 (один) календарний місяць до спливу терміну дії договору будь-яка із сторін не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік без обмеження кількості таких подовжень (пункт 8.2 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем були надані позивачу, окрім інших наступні рахунки-фактури та укладені наступні специфікації:

1) Специфікація №2 від 13.11.2013р. до договору на суму 77248,27грн. (а.с.20 том 1) та рахунок-фактура №27 від 13.11.2013р. на суму 77248,27грн. (а.с.22 том 1).

Позивачем товар, станом на 27.11.2013р., оплачено у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №55988 від 19.11.2013р. на суму 35000,00грн. (а.с.25 том 1; а.с. 185 том 1);

- платіжне доручення №56218 від 22.11.2013р. на суму 10000,00грн. (а.с.26 том 1; а.с. 187 том 1);

- платіжне доручення №56389 від 22.11.2013р. на суму 10000,00грн. (а.с.27 том 1; а.с. 186 том 1);

- платіжне доручення №56620 від 27.11.2013р. на суму 22248,27грн. (а.с.28 том 1; а.с. 188 том 1);

Товар було поставлено частково на суму 69315,51грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0012 від 22.11.2013р. (а.с.36 том 1);

Таким чином, вартість частини оплаченого, але недопоставленого в строк товару складає 7932,76грн.

2) Специфікація №3 від 11.12.2013р. до договору на суму 266059,02грн. (а.с.21 том 1) та рахунок-фактура №СФ-00321 від 11.12.2013р. на суму 266059,02грн. (а.с.23 том 1).

Позивачем товар, станом на 20.12.2013р., оплачено більше 50% від ціни товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №57305 від 13.12.2013р. на суму 80000,00грн. (а.с.29 том 1; а.с. 189 том 1);

- платіжне доручення №57466 від 16.12.2013р. на суму 80000,00грн. (а.с.30 том 1; а.с. 190 том 1);

- платіжне доручення №57601 від 20.12.2013р. на суму 50000,00грн. (а.с.31 том 1; а.с. 191 том 1);

Таким чином, вартість оплаченого, але непоставленого в строк товару складає 210000,00грн.

3) Рахунок-фактура №СФ-0081 від 11.04.2014р. на суму 159776,47грн. (а.с.24 том 1);

Позивачем товар, станом на 14.05.2014р., оплачено в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №3464 від 17.04.2014р. на суму 50000,00грн. (а.с.32 том 1; а.с. 181 том 1);

- платіжне доручення №3465 від 17.04.2014р. на суму 30000,00грн. (а.с.33 том 1; а.с. 182 том 1);

- платіжне доручення №4059 від 14.05.2014р. на суму 29776,47грн. (а.с.34 том 1; а.с. 184 том 1);

- платіжне доручення №4058 від 14.05.2014р. на суму 50000,00грн. (а.с.35 том 1; а.с. 183 том 1);

Товар було поставлено частково на суму 63617,72грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-0109/1 від 06.06.2014р. на суму 48187,98грн. (а.с.37 том 1);

- видаткової накладної №РН-0123 від 05.08.2014р. на суму 15429,74грн. (а.с.38 том 1).

Таким чином, вартість оплаченого, але непоставленого в строк товару складає 96158,75грн.

4) Рахунок-фактура №СФ-0000308 від 18.11.2013р. на суму 558179,88грн. (а.с.43 том 2);

Позивачем здійснено передплату у розмірі 555000,00грн., що становить більше 50% від ціни товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №56401 від 22.11.2013р. на суму 50000,00грн. (а.с.172 том 1; а.с.44 том 2);

- платіжне доручення №56309 від 22.11.2013р. на суму 50000,00грн. (а.с.173 том 1; а.с.45 том 2);

- платіжне доручення №56905 від 04.12.2013р. на суму 150000,00грн. (а.с.174 том 1; а.с.46 том 2);

- платіжне доручення №57086 від 10.12.2013р. на суму 125000,00грн. (а.с.175 том 1; а.с.47 том 2);

- платіжне доручення №57692 від 20.12.2013р. на суму 20000,00грн. (а.с.176 том 1; а.с.48 том 2);

- платіжне доручення №57822 від 24.12.2013р. на суму 160000,00грн. (а.с.177 том 1; а.с.49 том 2);

Товар було поставлено частково на суму 236408,41грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-0044 від 24.12.20134р. на суму 225811,53грн. (а.с.50 том 2);

- видаткової накладної №РН-0047 від 25.12.20134р. на суму 10596,88грн. (а.с.51 том 2);

Таким чином, вартість оплаченого, але непоставленого в строк товару складає 318591,59грн.

4) Рахунок-фактура №324 від 13.12.2013р. на суму 331787,66грн. (а.с.52 том 2);

Позивачем здійснено передплату у розмірі 230000,00грн., що становить більше 50% від ціни товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №57366 від 13.12.2013р. на суму 100000,00грн. (а.с.178 том 1; а.с.55 том 2);

- платіжне доручення №57603 від 20.12.2013р. на суму 100000,00грн. (а.с.179 том 1; а.с.56 том 2);

- платіжне доручення №57700 від 20.12.2013р. на суму 30000,00грн.(а.с.180 том 1; а.с.57 том 2);

Товар було поставлено частково на суму 57964,93грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-0021 від 11.02.2014р. на суму 16415,04грн. (а.с.58 том 2);

- видаткової накладної №РН-0042 від 12.03.2014р. на суму 41549,89грн. (а.с.59 том 2);

Таким чином, вартість оплаченого, але непоставленого в строк товару складає 172035,07грн.

Отже, у зв'язку з порушенням постачальником зобов'язання поставити товар у строк загальна сума оплаченого, але недопоставленого товару, з урахуванням заяви позивача за вих.№261 від 10.04.2015р. про збільшення позовних вимог, складає 799777,68грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки визнав існуючу перед позивачем заборгованість у розмірі 799777,68грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 799777,68грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення умов договору та укладених до нього специфікацій, строк поставки товару є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове виконання самим боржником свого обов'язку з поставки товару.

Доказів поставки товару позивачу на загальну суму 799777,68грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2, 3 статті 665 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.6 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку прийняття покупцем рішення про повернення постачальником суми попередньої оплати, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 3% від суми попередньої оплати та від дня перерахування покупцем попередньої оплати до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати.

Позивач нарахував відповідачу плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10605,80грн. за загальний період з 03.12.2013р. по 25.05.2015р. за кожним рахунком окремо.

Господарський суд перевірив розрахунок плати за користування чужими грошовими коштами та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо усного клопотання відповідача про не застосовування до останнього штрафних санкцій господарський суд повідомляє наступне.

Згідно визначення наданого Господарським кодексом України штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарський суд звертає увагу відповідача, що позивачем не заявлялося стягнення штрафних санкцій.

Господарському суду Господарським процесуальним кодексом України не надано право зменшувати розмір плати за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні усного клопотання відповідача про незастосування до відповідача штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 16207,67грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 629, 662, 665, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Сервіс-Газ" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, 13; ідентифікаційний код 33856311) на користь приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03680, м.Київ, вул.Пшенична, буд.4; ідентифікаційний код 21598792) 799777,68грн. (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім грн. 68 коп.) попередньої оплати, яка підлягає поверненню; 10605,80грн. (десять тисяч шістсот п'ять грн. 80 коп.) плати за користування чужими грошовими коштами; 16207,67грн. (шістнадцять тисяч двісті сім грн. 67 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2015 року

Суддя І.В. Петренко