Рішення

від 19.05.2015 по справі 908/1809/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/58/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 Справа № 908/1809/15-г

За позовом Заступника прокурора Донецької області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Леніна, 29-Б) в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

2) Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт М" (87524, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Блажевича, 69, кв. 28)

про стягнення 1 122 565,61 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача-1: Варфоломєєва О.Є. - представник за довіреністю № 06-39/7765 від 16.10.14.

Від позивача-2: Бугрим В.Ю. - представник за довіреністю № 14/20-120-14 від 01.07.14.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Селезньова Т.В. - посвідчення № 030389 від 17.11.14. (прокуратура Запорізької області)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 20.03.15. звернувся Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт М" про стягнення 522807,37 грн. заборгованості за Договором прямого лізингу № 5-13-38пл-стз/541 від 17.10.13., з яких: 459581,55 грн. - суми основного боргу, 36426,55 грн. - пені, 22795,24 грн. - втрат від інфляції, 4004,03 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання в частині оплати лізингових платежів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт М" виникла заборгованість перед Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.15. порушено провадження у справі № 908/1809/15-г, розгляд справи призначено на 21.04.15. о 10-30.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Від позивача-2 через Відділ документального документообігу господарського суду 21.04.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник прокуратури не заперечує проти задоволення зазначеного вище клопотання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.15. розгляд справи № 908/1809/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19.05.15. о 14-30.

Від Заступника прокурора Донецької області через Відділ документального документообігу господарського суду 05.05.15. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Заступник прокурора Донецької області просить суд стягнути на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 1 122 565,61 грн. заборгованості, з яких: 908107,88 грн. - суми основного боргу, 86867,19 грн. - пені, 120640,16 грн. - втрат від інфляції, 6950,38 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Від позивача-2 через Відділ документального документообігу господарського суду 07.05.15. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач-2 підтримує позовні вимоги Заступника прокурора Донецької області та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник прокуратури в судовому засіданні 19.05.15. підтримав збільшені позовні вимоги, просив суд позов Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити повністю.

Представники позивачів-1,2 в судовому засіданні 19.05.15. підтримали позовні вимоги Заступника прокурора Донецької області.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.15. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду від 23.03.15. та 21.04.15. були надіслані відповідачу на адреси, які зазначені в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 467655 від 14.03.14.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1809/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивачів-1,2 та прокуратури, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Заступник прокурора Донецької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт М" заборгованості за Договором прямого лізингу № 5-13-38пл-стз/541 від 17.10.13. за результатами опрацювання інформації Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.10.13. між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВВАГОНОКОМПЛЕКТ» (далі - Лізингоодержувач), яке в подальшому перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Яровіт-М», був укладений Договір прямого лізингу № 5-13-38пл-стз/541 (далі -Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, Лізингодавець за Договором передає Лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.03. № 1904, що знаходився в користуванні у ТОВ «ДПЗКУ-МТС» Київська область на умовах Договору фінансового лізингу № 10-11-82 стз-фл/377 від 15.06.11. і його було повернуто Лізингодавцю.

Як вбачається з акту прийому-передачі до Договору, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідачу 18.10.13. було передано у платне користування предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн ДОН-ЛАН «Акрос» з двигуном «ЯМЗ» вартістю 4422090,56 грн.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Прокурор вказує на те, що на виконання умов Договору Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" був переданий предмет лізингу у платне користування Лізингоодержувача, але Товариство з обмеженою відповідальністю «Яровіт-М» належним чином свої зобов'язання в частині сплати лізингових платежів не виконало.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Заступник прокурора Донецької області вказує на те, що відповідач другий та третій лізингові платежі не сплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2 станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом склала 908 107,88 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 806 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

З приписів п. 3.4.3 Договору вбачається , що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до умов ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Приписами розділу 4 Договору встановлено порядок здійснення лізингових платежів, відповідно до п. 4.1 якого передбачено, що за користування предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі включають: відшкодування вартості предмета лізингу за весь термін лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта.

Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору сплачується протягом перших шести місяців з дати підписання Акта щомісячно рівними частинами, починаючи з наступного місяця після дати підписання Акта.

Черговість сплати наступних лізингових платежів (починаючи з 2-го лізингового платежу) у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 6 місяцям. Другий лізинговий платіж сплачується через 12 місяців з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні 6 місяців.

Згідно з п. 4.2 Договору встановлено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором позивачем-2 виконано в повному обсязі, а саме, відповідачу було передано в платне користування предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.10.13. до Договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Згідно з п. 8.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дня, наступного за днем підписання його сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», але в будь-якому випадку до виконання сторонами сіх зобов'язань за цим Договором.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що даний Договір є чинним, в зв'язку з неповним виконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань в частині належної оплати лізингових платежів.

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів на підставі п. 4.1 Договору другий лізинговий платіж у розмірі 459581,55 грн. підлягає сплаті через 12 місяців з дати підписання Акта, тобто - 18.10.14., третій лізинговий платіж у розмірі 448526,33 грн. підлягає сплаті 18.04.15.

Прокуратура вказує на те, що відповідачем не здійснено оплати другого та третього лізингових платежів за Договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату лізингових платежів у встановлений Договором строк, у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2 за Договором прямого лізингу № 5-13-38пл-стз/541 від 17.10.13. становить 908 107,88 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач не сплачував лізингові платежі за Договором, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 120640,16 грн. - втрат від інфляції, 6950,38 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню 120640,16 грн. - втрат від інфляції, 6950,38 грн. - 3% річних (за обґрунтованим розрахунком прокуратури).

Також, прокуратура на підставі п. 3.6 Договору просить суд стягнути з відповідача 86867,19 грн. - пені.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню сума пені в розмірі 86867,19 грн. (за обґрунтованим розрахунком прокуратури).

За таких обставин, позов Заступника прокурора Донецької області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Донецької області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт М" (87524, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Блажевича, 69, кв. 28, код ЄДРПОУ 37303243) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 908107 (дев'ятсот вісім тисяч сто сім) грн. 88 коп. - основного боргу, 86867 (вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 19 коп. - пені, 120640 (сто двадцять тисяч шістсот сорок) грн. 16 коп. - втрат від інфляції, 6950 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 38 коп. - 3% річних, 2451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 31 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.15.

Суддя І.В. Давиденко