cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2015 р. Справа № 909/374/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак"
вул. Друкарська, 2, м. Жидачів, Львівська область, 81700
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіберт"
вул. Івана Майданського, 9, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200
про стягнення 2 395 грн. 73 коп., з яких: 2 012 грн. 00 коп. - основний борг,
25 грн. 63 коп. - 3% річних, 358 грн. 10 коп. - інфляційні втрати
Представники сторін не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галпак" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіберт" про стягнення 2 395 грн. 73 коп., з яких: 2 012 грн. 00 коп. - основний борг, 25 грн. 63 коп. - 3% річних, 358 грн. 10 коп. - інфляційні втрати.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання зобов»язань з оплати поставленого товару (гофроящика), згідно доданої до матеріалів справи видаткової накладної № 16109 від 16 жовтня 2014 року, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 2 012 грн. 00 коп. З огляду на прострочення виконання грошового зобов»язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 25 грн. 63 коп. та 358 грн. 10 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.04.15.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.15 та від 12.05.15 розгляд справи відкладено на 12.05.15 та 26.05.15 відповідно.
Представники сторін в судове засідання жодного разу не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 07.04.15, від 21.04.15 та від 12.05.15; докази отримання ухвал наявні в матеріалах справи.
25.05.15, через канцелярію суду, надійшло клопотання ТзОВ "Галпак" про розгляд справи без участі представника позивача (№ 25/1 від 21.05.15; вх. № 8020/15).
Відповідач відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.
Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.
Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем було здійснено відповідачу поставку гофроящика формату 390*260*290 у кількості 960 шт. на загальну суму 4512 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 16109 від 16 жовтня 2014 року (а.с. 7), підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печаткою сторін.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Наявна в матеріалах справи видаткова накладна досліджена судом та відповідає вимогам законодавства.
Оскільки накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар. Зазначену вище видаткову накладну суд вважає належним доказом, що підтверджує домовленість двох сторін про передачу товару.
Для отримання товару відповідачем видана довіреність №3 від 16 жовтня 2014 року на ім»я Бобу Віктора Андрійовича (а.с. 8).
З огляду на вищевикладене, позивач шляхом поставки товару за наявною в матеріалах справи видатковою накладною (а.с. 7), а відповідач шляхом одержання товару, вказаного у видатковій накладній, за довіреністю №3 від 16 жовтня 2014 року виданою на ім»я Бобу Віктора Андрійовича (а.с. 8), відповідно створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.
Відповідач лише частково проплатив суму заборгованості в розмірі 2500 грн., оплату залишку вартості отриманого товару в сумі 2012 грн. не здійснив.
Факт існування між сторонами відносин з поставки товару (гофроящиків) підтверджений наданими позивачем письмовими доказами та діями сторін, зокрема, частковою сплатою заборгованості в сумі 2500 грн.
Таким чином, своїми діями по фактичному виконанню умов усного договору відповідач підтвердив факт отримання товару.
Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього. Оскільки інший строк оплати товару сторонами не обумовлений, то відповідач мав розрахуватися з позивачем після отримання товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.12 по справі № 5002-8/481-2011.
Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань стосовно оплати поставленого товару, згідно доданої до матеріалів справи видаткової накладної.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2 012 грн. 00 коп. за отриманий на підставі накладної товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 012 грн. 00 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом в системі ІПС "Законодавство" (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 38 грн. 57 коп., тобто перевищує заявлену до стягнення позивачем. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов»язання відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 25 грн. 63 коп. Також позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 358 грн. 10 коп. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем не нараховані інфляційні втрати за січень місяць. Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011). Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом в системі ІПС «Законодавство» з урахуванням рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 467 грн. 60 коп., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 358 грн. 10 коп.
Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 204, 205, 625, 639, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіберт" про стягнення 2 395 грн. 73 коп., з яких: 2 012 грн. 00 коп. - основний борг, 25 грн. 63 коп. - 3% річних, 358 грн. 10 коп. - інфляційні втрати задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіберт" ( вул. Івана Майданського, 9, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код 38906843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" (вул. Друкарська, 2, м. Жидачів, Львівська область, 81700; код 31892604) - 2 012(дві тисячі дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 25 (двадцять п»ять)грн. 63 коп., інфляційні втрати в сумі 358(триста п»ятдесят вісім) грн. 10 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.06.15
Суддя І.П. Кавлак
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2015 |
Оприлюднено | 05.06.2015 |
Номер документу | 44482231 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Кавлак І. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні