Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/8733/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/8733/15-г

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» простягнення 43985,42 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Фердман Є.Г. - представник за довіреністю № б/н від 12.01.15; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 27.05.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» про стягнення 43 985,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.06.2010 між сторонами було укладено договір поставки № 46, на підставі якого позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 42060,80 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 3887,61 грн., в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 38173,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5367,85 грн. пені, 444,38 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8733/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.05.2015.

У судове засідання 13.05.2015 з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду від 08.04.15, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином

Ухвалою суду від 13.05.15 розгляд справи було відкладено на 27.05.15 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

14.05.15 позивач через канцелярію суду подав детальний розрахунок позовних вимог, що був долучений судом до матеріалів справи.

В судове засідання 27.05.15 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 04114 м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Україна» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 46 на купівлю-продаж друкованої продукції (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передавати у встановлені цим законом строки друковану продукцію у власність покупця для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, але з дотриманням умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти друковану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати та розповсюджувати через роздрібну мережу та іншими способами друковану продукцію та оплачувати її в асортименті, за цінами та в кількості, що визначаються в додатках до цього договору, заявках та зазначаються у видаткових накладних на друковану продукцію.

Пунктом 2.1 договору найменування, вид, код, рекомендовані роздрібна та оптова ціни, строки та відсоток повернення друкованої продукції постачальника визначаються додатками до цього договору.

Згідно з п.4.4 договору сторони узгоджують асортимент та обсяг (кількість примірників кожного номеру друкованої продукції) поставки конкретної партії друкованої продукції шляхом подання заявки. Строки поставки визначаються згідно умов цього договору та графіку відвантаження друкованої продукції на відповідний місяць. При цьому, коли покупець зробив заявку, а по прибуттю друкованої продукції відмовився від її прийняття, постачальник вправі вимагати від покупця відшкодування транспортних витрат на підставі підтверджуючих документів в повному обсязі.

Відповідно до п.4.5 договору факт передачі кожного окремого тиражу відповідного номеру та найменування друкованої продукції підтверджується накладною, підписаною належним чином уповноваженими на це представниками сторін.

Згідно з п.5.1, 5.2 договору постачальник продає покупцю продукцію по ціні, що зафіксована в прас-листі, покупець приймає та оплачує постачальнику поставлену продукцію по вартості, що визначена згідно прайс-листа та інших умов цього договору, загальна вартість поставки вказується у видаткових накладних.

В п.5.3 визначено наступний порядок оплати за поставлену продукцію: покупець повинен оплатити друковану продукцію шляхом безготівкової оплати на рахунок постачальника відповідно до умов цього договору в день відвантаження, якщо цим договором не встановлено відстрочки оплати відвантаженої продукції. Зобов'язання покупця по оплаті продукції згідно умов цього договору вважається виконаним в день зарахування відповідних коштів на рахунок постачальника. Покупець має право на відстрочку платежу тривалістю 45 календарних днів з дати, що зазначена у видатковій накладній. У випадку порушення строків друкованої продукції, що була відвантажена покупцю згідно умов цього договору, постачальник має право припинити відвантаження друкованої продукції покупцю до повної оплати заборгованості та сплати штрафних санкцій і здійснювати подальше відвантаження друкованої продукції на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п.7.1 договору сторони можуть домовитись, що поставка продукції може відбуватись через генеральну довіреність, яка повинна бути оформлена покупцем у встановленому законодавством порядку. В такому випадку така довіреність є невід'ємною частиною цього договору. У разі оформлення такої довіреності, покупець не має права у подальшому відмовитись від оплати отриманої продукції посилаючись на те, що ним не була отримана продукція по видатковій накладній, якщо така накладна підписана особою, уповноваженою на це згідно генеральної довіреності, та на цій видатковій накладній буде стояти печатка, відбиток якої вказаний у генеральній довіреності.

В додатку № 1 до договору № 46 від 01.06.2010 сторони погодили довіреність № 46Д на отримання друкованої продукції постачальника від імені покупця.

Додатковою угодою від 09.12.13 року сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.14.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42090,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: № АФ 003882 від 15.09.14 на суму 6890,40 грн., № АФ 004073 від 15.09.14 на суму 6905,60 грн., № АФ 004294 від 13.10.14 на суму 7830,00 грн., № АФ 004483 від 13.10.14 на суму 6552,30 грн., № АФ 004722 від 17.11.14 на суму 7360,20 грн., № АФ 004913 від 17.11.14 на суму 6522,30 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 3917,61 грн., таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує перед позивачем заборгованість за товар в сумі 38173,19 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 46 від 01.06.2010р., укладений між сторонами, за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар (друковану продукцію) на загальну суму 42090,80 грн., що підтверджується наявними у справі накладними.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договору, відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 38173,19 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду будь-яких документів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 38173,19 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 38173, 19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.п. 5.2, 5.3 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 38173,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5367,85 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.3. договору (за загальний період з 30.10.2014 р. по 31.03.2015 р.).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по цьому договору має право вимагати від покупця сплати пені за кожний день прострочення, процентний розмір якої по відношенню до простроченої суми визначається із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період існування прострочення, без ПДВ.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що позивач невірно визначив період нарахування пені згідно накладних № АФ 004722 та № АФ 004913 від 17.11.2014р. відповідно до п. 5.3. договору, оскільки за умовами зазначеного пункту оплата за товар здійснюється шляхом безготівкової оплати на рахунок постачальника відповідно до умов цього договору в день відвантаження, якщо цим договором не встановлено відстрочки оплати відвантаженої продукції. Зобов'язання покупця по оплаті продукції згідно умов цього договору вважається виконаним в день зарахування відповідних коштів на рахунок постачальника. Покупець має право на відстрочку платежу тривалістю 45 календарних днів з дати, що зазначена у видатковій накладній.

За перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 13912.5 02.01.2015 - 05.02.2015 35 14.0000 % 0.077 % 373.54 13912.5 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 386.50 13912.5 04.03.2015 - 31.03.2015 28 30.0000 % 0.164 % 640.36 Всього: 1400 грн. 40 коп.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені нарахованої за прострочення оплати за поставлений товар згідно накладних № АФ 003882 від 15.09.14, № АФ 004073 від 15.09.14, № АФ 004294 від 13.10.14, № АФ 004483 від 13.10.14.

Таким чином, пеня за прострочення виконання зобов'язань підлягає стягненню в сумі 4983,64 грн., в частині стягнення 384,21 грн. слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду в розмірі 403,21грн., оскільки позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних з тих же підстав, що й період нарахування пені. В частині стягнення 41 грн. 17 коп. 3 % річних слід відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 38173,19 грн., пені у розмірі 4983,64 грн , 3 % річних в сумі 403,21 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості слід відмовити з викладених вище підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси - Одісей" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, 21; ідентифікаційний код 36994304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Україна» (04050, м. Київ, вул. Пимоненко, 13, корп..6; ідентифікаційний код 31088698) основний борг в сумі 38 173 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 19 коп., пеню в сумі 4 983 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 64 коп., 3 % річних в розмірі 403 (чотириста три) грн. 21 коп., судовий збір в сумі 1 809 (одну тисячу вісімсот дев'ять) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.