Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/7964/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/7964/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м.Київ, ЄДРПОУ 23697280

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група "Консалтинг та інвестиції», м.Київ, ЄДРПОУ 33735174

про стягнення 9336,56 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Стаднік О.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 5600 грн., інфляційних збитків в розмірі 1184,60 грн., пені в сумі 160,74 грн., 3% річних в розмірі 266,52 грн. та штрафу в сумі 2800 грн.

В процесі судового розгляду позивачем подано до господарського суду заяву б/н від 27.05.2015р. про зменшення позовних вимог, в якій Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 5150 грн., інфляційні збитки в розмірі 1184,30 грн., пеню в сумі 160,74 грн., 3% річних в розмірі 266,52 грн. та штраф в сумі 2575 грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 27.05.2015р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №363/05 від 08.09.2005р. про відкриття рахунку в цінних паперах в частині здійснення абонентської плати в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 27.05.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04205, м.Київ, проспект Оболонський, буд.23-А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 06.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Одночасно, господарським судом також прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, також була повернута суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання 27.05.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 06.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 27.05.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» (депонент) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерноий банк «Укргазбанк» (зберігач) було укладено договір №363/05 про відкриття рахунку в цінних паперах, відповідно до п.1 якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку з цінних паперів.

За умовами п.2.3 укладеного між сторонами правочину депонент зобов'язаний сплачувати послуги зберігача за тарифами та у строки, визначені договором.

У додатку №1 до договору №363/05 від 08.09.2005р. контрагентами погоджено тарифи за послуги зберігача, зокрема, визначено, що розмір місячної абонентської плати за зберігання цінних паперів на рахунку становить 150 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку, коли термін дії правочину закінчується, а сторони не виявлять письмового бажання його розірвати, останній вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 03.04.2015р., від 22.04.2015р. та від 06.05.2015р. сторін було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно автоматичної пролонгації договору №363/05 від 08.09.2005р.

У судовому засіданні 22.04.2015р. представником позивача було наголошено, що заперечень з приводу автоматичної пролонгації укладеного між сторонами правочину з боку відповідача не надходило, а отже договір №363/05 від 08.09.2005р. продовжувався на кожен наступний рік.

Відповідачем вимоги суду виконано не було, пояснень з приводу строку дії спірного правочину не представлено, факт його пролонгації не спростовано.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №363/05 від 08.09.2005р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, за умовами договору №363/05 від 08.09.2005р. зберігач зобов'язався надавати депоненту послуги з відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку з цінних паперів.

У п.2.2 договору №363/05 від 08.09.2005р. також передбачено, що зберігач має право надавати інформаційні та консультативні послуги відносно кон'юктури ринку, умов обігу цінних паперів, тощо.

Пунктом 2.1 укладеного між сторонами правочину визначено перелік основних обов'язків зберігача.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, у період з 01.2012р. по грудень 2014р. (включно) Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» в межах договору №363/05 від 08.09.2005р. послуги зі зберігання та ведення рахунку у цінних паперах, загальна вартість яких з урахуванням місячної абонентської плати становить 5400 грн. ПРОТОКОЛ

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 03.04.2015р., від 22.04.2015р. та від 06.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення щодо отримання від позивача послуг в означений вище період за договором №363/05 від 08.09.2005р.

Проте, як вже зазначалось, відповідачем своєї позиції по суті спору не висловлено, факт належного виконання Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» своїх обов'язків з надання послуг по веденню рахунку у цінних паперах за договором №363/05 від 08.09.2005р. у період з 01.2012р. по грудень 2014р. (включно) не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» було виконано свої зобов'язання за договором №363/05 від 08.09.2005р. в частині ведення та обслуговування рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» у цінних паперах у період з січня 2012р. по грудень 2014р. на загальну суму 5400 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, умовами п.п.2.3, 3 укладеного між сторонами правочину визначено, що депонент зобов'язаний сплачувати послуги зберігача за тарифами та у строки, визначені договором.

Оплата послуг зберігача включає в себе, в тому числі, абонентську плату та вартість окремих послуг в залежності від їх фактичного виконання (п.3 договору №363/05 від 08.09.2005р.).

У додатку №1 до договору №363/05 від 08.09.2005р. контрагентами погоджено тарифи за послуги зберігача, зокрема, визначено, що розмір місячної абонентської плати за зберігання цінних паперів на рахунку становить 150 грн.

Плата за послуги зберігача згідно умов додатку №1 до договору №363/05 від 08.09.2005р. вноситься депонентом до 15 числа наступного місяця.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи умови договору №363/05 від 08.09.2005р., господарський суд дійшов висновку, що строк внесення абонентської плати за послуги, надані Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» за період з січня 2012р. по грудень 2014р. на загальну суму 5400 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» належним чином свої грошові зобов'язання за договором №363/05 від 08.09.2005р. виконано не було, надані послуги сплачено частково, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 5150 грн.

Наразі, факт внесення часткової оплати послуг за договором №363/05 від 08.09.2005р. підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк».

Ухвалами від 03.04.2015р., від 22.04.2015р. та від 06.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №363/05 від 08.09.2005р.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов'язків за договором №363/05 від 08.09.2005р. та ненадання депонентом жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних збитків в розмірі 1184,30 грн., пені в сумі 160,74 грн., 3% річних в розмірі 266,52 грн. та штрафу в сумі 2575 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст.3 вказаного нормативно-правового акту розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.6 договору №363/05 від 08.09.2005р. передбачено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача, депонент сплачує пеню в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Якщо ж платіж за надані послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов договору та зобов'язує останнього сплатити штраф в сумі 50% від суми заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення абонентської плати за кожен з місяців у період з грудня 2013р. по грудень 2014р. з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем було нараховано пеню на загальну суму 160,74 грн.

Проте, після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку судом встановлено, що останній містить помилку у визначенні періоду нарахування пені за порушення строків внесення абонентської плати за травень 2014р., оскільки позивачем фактично не було враховано приписи ст.254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В результаті проведення перерахунку, господарським судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на загальну суму 160,66 грн.

Одночасно, керуючись умовами п.6 спірного правочину та враховуючи, що фактичне прострочення відповідачем строків внесення плати за договором №363/05 від 08.09.2005р. було порушено більш ніж на 50 днів, Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» було нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 2575 грн.

Після проведення перевірки, судом встановлено, що наведений заявником розрахунок штрафу є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, позивачем за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань з внесення абонентської плати за кожен з місяців у період з січня 2012р. по грудень 2014р. було нараховано 3% річних на загальну суму 266,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1184,30 грн.

Однак, під час здійснення розрахунку 3% річних заявником також не було враховано наведені вище приписи ст.254 Цивільного кодексу України. До тог ж, заявником безпідставно прийнято за базу нарахування 3% річних у період з 16.03.2012р. по 15.01.2015р. заборгованість в сумі 350 грн., оскільки фактично заборгованість з абонентської плати за лютий 2012р. становила 150 грн. Після проведення власного розрахунку, судом встановлено, що з відповідача може бути стягнуто 3% річних в 249,53 грн.

Наведені помилки також було допущено і при нарахуванні інфляційних втрат. В результаті проведення власного розрахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» інфляційних втрат в розмірі 1141,22 грн.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення у зазначених вище розмірах позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» про стягнення основного боргу в сумі 5150 грн., інфляційних збитків в розмірі 1184,30 грн., пені в сумі 160,74 грн., 3% річних в розмірі 266,52 грн. та штрафу в сумі 2575 грн.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» про стягнення основного боргу в сумі 5150 грн., інфляційних збитків в розмірі 1184,30 грн., пені в сумі 160,74 грн., 3% річних в розмірі 266,52 грн. та штрафу в сумі 2575 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Консалтинг та інвестиції» (04205, м.Київ, проспект Оболонський, буд.23-А, ЄДРПОУ 33735174) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, буд.1, ЄДРПОУ 23697280) основний борг в сумі 5150 грн., 3% річних в розмірі 249,53 грн., інфляційні втрати в сумі 1141,22 грн., пеню в сумі 160,66 грн., штраф в розмірі 2575 грн. та судовий збір в сумі 1815,23 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.05.2015р.

Суддя М.О. Любченко